Постанова № 30543611, 03.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року справа № 2а-5983/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби (далі - Миронівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки підприємницької діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт» , відповідачем було складено акт за № 199/22-011/25412361 від 12 листопада 2012 р. «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість з ТОВ «Бестком» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011р.» Позивач вважає, що під час перевірки відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про нібито порушення позивачем вимог ст.ст. 185, 186, 187, 188, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, а також ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» під час перевірки нібито не підтвердив реальність проведених взаємовідносин з ТОВ «Бестком», а тому укладені з цим суб'єктом господарювання правочини нібито порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 238 295, 00 грн., та застосовано (фінансову) штрафну санкцію в розмірі 119 148, 00 грн.

Позивач не погоджується з висновками перевірки Миронівської МДПІ, вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду письмове клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження. Свою думку стосовно заявленого позову висловив в письмових заперечення, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

За таких обставин та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» зареєстровано юридичною особою 26 травня 1999 року за № 414 Миронівською районною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 11.10.2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Миронівської МДПІ № 300 від 30 жовтня 2012 року, старшим державним ревізором-інспектором Бердичевською Н.А., відповідно до п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 ст.78 та п.82.1 ст.82 ПК України проведено документальну виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість з ТОВ «Бестком» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011р.

За наслідками перевірки складено акт за № 199/22-011/25412361 від 12 листопада 2012 р., яким зафіксовано порушення вимог ст.ст. 185, 186, 187, 188, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, а також ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 238 295,37 грн. В акті зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочини між позивачем та ТОВ «Бестком» з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків, і є нікчемними. Такий висновок було зроблено в зв'язку з тим, що ТОВ «Бестком» мало господарські відносини по договору субпідряду № 02-11/2011 від 02.11.2011 року з ТОВ «Моноліт Юніон». Під час проведення перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримано з ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт від 31.05.2012 року № 1606/22-9/37635752 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за рахунок ТОВ «Моноліт Юніон». Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва дані що декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року - березень 2012 року, які подані ТОВ «Моноліт Юніон» не визнані як податкова звітність, ці декларації з нульовими показниками та товариство не здійснює нарахування заробітної плати. А у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим. Із зазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля, а тому фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «Моноліт Юніон» та контрагентами є фіктивними правочинами.

За наслідками складеного акту перевірки № 199/22-011/25412361 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 238 295, 00 грн., та застосовано (фінансову) штрафну санкцію в розмірі 119 148, 00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з наступного.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Досліджуючи право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями із ТОВ «Бестком», суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» провело процедуру закупівлі, а саме: послуги по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Розподільчий холодильник» у м. Києві та об'єкту «Складський комплекс» у м. Харков. Позивачем була проведена оцінка пропозицій конкурсних торгів, після чого переможцем цієї процедури закупівлі було визнано ТОВ "Бестком".

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» уклало з ТОВ «Бестком» договір № 1/11 від 07 липня 2010 року про послуги по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Розподільчий холодильник» у м. Києві та договір № 1/12 від 25 серпня 2010 року про послуги по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Складський комплекс» у м. Харкові.

На виконання умов цих договорів було складено календарний графік на будівництво, об'єктні, локальні смети, відомості ресурсів. Оформлені акти прийому виконаних будівельних робот, податкові накладні. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтвердилось банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача ТОВ «Бестком» перебував на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім цього, ТОВ «Бестком» має Ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 356005, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Згідно бази даних ДПІ, основним видом діяльності ТОВ «Бестком» є будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами.

При розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених між позивачем та ТОВ «Бестком» угод.

Судом було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В довідці ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.06.2012 року № 343/22-20/30866437 немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Бестком» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Бестком» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Бестком».

При цьому суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, надання робіт (послуг), тобто між ТОВ «Бестком» та ТОВ «Моноліт Юніон», не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Бестком».

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року, видане Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.