Ухвала суду № 30540247, 05.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року справа №805/575/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Бондарь Т.С., Семікоз О.О., Скокін Л.Б.,

від відповідача: Помогаева А.В.,

від третьої особи 1: Нудьги І.Г.,

від третьої особи 2: Горового В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013р. по справі № 805/575/13-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Донецька залізниця», Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах», про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від04 березня 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого скасовано пункти 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних пунктів вимоги відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні ревізії було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору які беруть участь у справі, проти доводів апеляційної скарги також заперечували і вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, третіх осбі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» за період 2009 - 2011 рік та завершений звітний період 2012 року (по 30 червня 2012 року), за результатами якої складений акт № 05.1-16/10 від 21 листопада 2012 року.

На підставі наведеного акту ревізії відповідачем була надіслана письмова вимога від 26.12.2012р. № 05-05.1-10-14/15232 про усунення порушень, якою позивача зобов'язано, зокрема,:

- у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями понад 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн. (пункт 3);

- відкоригувати в обліку внесків до державних цільових фондів суми зайво сплачених до державних цільових фондів внесків на загальну суму 6,63 тис. грн. по сумам незаконно виплаченої заробітної плати ДЗ ДЛ Ясинувата (пункт 6);

- здійснити відшкодування порушення шляхом внесення до складу лікарні ТМЦ або у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайво списаних продуктів харчування на загальну суму 0,19 тис. грн. внаслідок недотримання норм витрат продуктів харчування на 1 страву (омлет) (пункт 7);

- здійснювати розрахунок в обґрунтованості потреби установи в бюджетних коштах відповідно до вимог діючого законодавства та виходячи з фактичної наявності у лікарні працівників, які мають статус інваліда та періоду роботи гардеробника, внаслідок того, що ревізією встановлено зайве отримання бюджетних коштів за КЕКВ 1120 в 2011 - 2012 роках внаслідок включення до розрахунку потреби на проведення видатків, пов'язаних з нарахуванням коштів єдиного соціального внеску на фонд оплати праці працюючих інвалідів у розмірі 36,3% замість 8,41% та заробітної плати гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких він працює фактично, на загальну суму 412,29 тис. грн. (пункт 8);

- в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянами (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн. (пункт 9);

- в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як палата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби, фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 4 758,41 грн. (пункт 10).

Підставою для прийняття п.3 наведеної вимоги послужило виявлене під час проведення ревізії порушення щодо виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн..

При здійсненні ревізії встановлено, що усім водіям автомобільного транспорту лікарні нараховувалася та виплачувалася доплата за ненормований робочий день в розмірі 25% від посадового окладу, хоча дані працівники працювали на основній посаді та за сумісництвом на 50% посадового окладу, тобто на 1,5 ставки, і працювали вони 12 годин, що підтверджено щоденними даними шляхових листів та табелями обліку робочого часу за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року, що є порушенням статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про оплату праці», пункту 3.4.4 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», пункту 3.5 Колективного договору лікарні на 2009-2011 року від 27 травня 2009 року, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та листа Міністерства праці та соціальної політики від 26 серпня 2010 року № 265/13/116-10 «Щодо встановлення ненормативного робочого дня», пункту 2.7 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів.

Пункт 6 вимоги містить в собі зобов'язання позивача щодо відкоригування в обліку внесків до державних цільових фондів суми зайво сплачених до державних цільових фондів внесків на загальну суму 6,63 тис. грн. по сумам незаконно виплаченої заробітної плати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом.

Згідно до частини 2 статі 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення містяться в статті 15 Закону України «Про оплату праці».

У п.3.5 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця» від 27 травня 2009 року встановлено, що розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних та посадових груп, порядок їх встановлення визначаються відповідно до наказу № 308/519 від 05 жовтня 2005 року Міністерства праці та соціальної політики України «Про упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» зі змінами та доповненнями.

Додатком № 6 до Колективного договору затверджено перелік доплат і надбавок до тарифної ставки,зокрема, водіям за ненормований робочий день встановлено доплату у розмірі 25% посадового окладу .

Розмір вказаної доплати водіям затверджено на підставі підпункту 3.4.4 розділу 3 «Доплати» Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489, в якому встановлено, що керівники закладів за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час проводиться на загальних підставах.

Як вбачається з п.2.5 посадових інструкцій водіїв ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (погоджених профспілковим комітетом) у випадку виникнення непередбачених невідкладних моментів при виконанні основних посадових обов'язків вони зобов'язані затримуватися на необхідний термін. Тобто, у водіїв лікарні встановлений ненормований робочий день, який обумовлений специфікою роботи у даній установі.

Враховуючи, що колективним договором керівникам надано право виплачувати водіям доплату до посадового окладу в розмірі 25% за ненормований робочий день, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача при виплаті доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Порядок оплати відпусток визначено статтею 21 Закону України «Про відпустки» , згідно до частини 2 якої порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 цього Закону витрати, пов'язані з оплатою відпусток здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки тощо.

Згідно пунктів 5 та 7 розділу ІV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Додатком 1 до Колективного договору від 27 травня 2009 року на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці» встановлено перелік посад працівників з особливим характером праці та ненормованим робочим днем, відповідно до якого для водія автотранспортного засобу встановлено основну відпустку тривалістю в 24 дні та додаткову відпустку тривалістю 7 днів .

З урахуванням викладеного та встановленої судом правомірності виплати водіям доплати у розмірі 25% посадового окладу, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем відпускні за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року нараховувалися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відсутність у діях позивача порушень при нарахуванні та виплаті водіям доплати за ненормований робочий час та відпускних, обумовлює відсутність у позивача зобов'язання в частині відкоригувати в обліку внесків до державних цільових фондів на зазначену суму.

За таких обставин, колегія судів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано п.3 та п.6 спірної вимоги.

Підставою для винесення пункту 7 вимоги стало встановлення вибірковою ревізією за лютий 2009 року, 06 листопада 2010 року, 03 липня 2011 року, 02 червня 2012 року обґрунтованості списання продуктів харчування порушення технологічних норм, передбачених «Збірником блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36, та недотримання норм витрат продуктів харчування на страву (омлет), в результаті чого списано продуктів харчування (рослинної олії) в кількості 10,69 кг на загальну суму 154,06 грн. (з ПДВ) (2009 рік - 13,47 грн., 2010 рік - 35,96 грн., 2011 рік - 40,35 грн., 2012 рік - 64,28 грн.) та зайвого списання 22 червня 2012 року яєць у кількості 31 шт. на суму 32,86 грн., що призвело до порушення статті 3, пунктів 1, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.13, 2,14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року № 88; технологічних норм, передбачених «Збірником блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36.

Наведене порушення спростовується наявною в матеріалах справи меню-розкладкою за 22 червня 2012р., згідно якої на сніданок хворим передбачалося до видачі 31 порція, до якої входило відварене яйце. Отримання вказаних порцій відповідальним працівником підтверджується відомостями на відпуск відділам раціонів харчування для хворих. Викладеним спростовуються висновки відповідача про зайве списання 22 червня 2012 року яєць у кількості 31 шт. на суму 32,86 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що описані в акті ревізії недотримання норм витрат продуктів харчування на страву (омлет), згідно «Збірнику блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36 не знайшли відображення у відповідних нормативно-правових актах, а тому правомірно не було визнано порушенням, що призвело до надлишкового списання продуктів харчування.

Слід також зазначити, що наведеним збірником передбачено в окремих випадках збільшувати або зменшувати закладки якого-небудь компоненту до страви.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано пункт 7 вимоги.

Пункт 8 вимоги містить в собі зобов'язання позивача здійснювати розрахунок в обґрунтованості потреби установи в бюджетних коштах відповідно до вимог діючого законодавства та виходячи з фактичної наявності у лікарні працівників, які мають статус інваліда та періоду роботи гардеробника, внаслідок того, що ревізією встановлено зайве отримання бюджетних коштів за КЕКВ 1120 в 2011 - 2012 роках внаслідок включення до розрахунку потреби на проведення видатків, пов'язаних з нарахуванням коштів єдиного соціального внеску на фонд оплати праці працюючих інвалідів у розмірі 36,3% замість 8,41% та заробітної плати гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких він працює фактично, на загальну суму 412,29 тис. грн.

Завдання та обов'язки гардеробника визначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, згідно яких гардеробник приймає на зберігання верхній одяг, головні убори, взуття та інші особисті речі від працівників і відвідувачів підприємства (установи), видає працівникові або відвідувачу жетон з номером місця зберігання речей, видає одяг та інші речі працівникові або відвідувачу за пред'явленим жетоном, надає допомогу інвалідам, відвідувачам похилого віку під час роздягання та одягання, у разі потреби чистить одяг, забезпечує збереження речей, зданих на зберігання працівниками або відвідувачами підприємства (установи), утримує в чистоті та порядку приміщення гардеробної.

Викладене свідчить про те, що виконання робіт гардеробника не ставиться в залежність від осінньо-зимового періоду та може виконуватися упродовж року. Слід зазначити, що у чинному законодавстві України не міститься будь-яких посилань, що професія гардеробника у лікарнях на залізничному транспорті є сезонною роботою, тобто лише в осінньо-зимовому періоді.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що включення у розрахунки до кошторису потреб в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків за КЕКВ 1111 «Заробітна плата», КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» - заробітної плати гардеробника за 12 місяців не суперечить чинному законодавству.

Висновок відповідача стосовно допущених порушень при внесенні у розрахунки до кошторису нарахувань на заробітну плату інвалідів до пенсійного фонду за 2009-2010 роки 33,2%, замість 4%, а за 2011-2012 роки внесків до державних цільових фондів 36,3 % замість 8,41%, що призвело до завищення потреби у бюджетних асигнуваннях, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставним, оскільки при плануванні потреб у вказаних відрахуваннях установа виходить із затвердженого штатного розкладу працівників, який не містить посад, що повинні обіймати виключно інваліди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в діях позивача відсутні порушення приписів Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, а тому правомірно скасовано пункт 8 вимоги.

У пункті 9 спірної вимоги зазначене порушення щодо отримання доходів, які підлягають перерахуванню до державного бюджету, внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн. та зобов'язано в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету.

В пункті 10 вимоги описане аналогічне порушення та спосіб його усунення, однак вказана сума - 4 758,41 грн. Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції представник відповідача надав пояснення про те, що пункт 9 у вимозі вказано помилково, однак він не суперечить п.10 цієї вимоги.

Підставою для винесення п.10 вимоги послужило встановлене актом ревізії порушення позивачем вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456 - VI, розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» №1138 від 17 вересня 1996 року, п. 2 «Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 щодо безпідставного отримання доходу, який підлягає перерахуванню до державного бюджету за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року на суму 4 758 408,16 грн.

Вказаний висновок зроблений відповідачем за наслідками аналізу нормативно-правових актів, якими гарантоване безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, та вказано, що доходи, отримані, як страхове відшкодування, згідно Програм добровільного медичного страхування не підтверджені, як компенсація платних послуг застрахованих осіб, що знаходилися на лікуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які на думку відповідача отримані позивачем безпідставно, надходили за згодою застрахованих осіб, як страхове відшкодування вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворих на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування в обсягах зазначених у Програмах добровільного медичного страхування, за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Українська асистуючи компанія», ТДВ СК «Нафтагазстрах».

Між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах» було укладено договори № Д3/02/81 від 01 березня 2011 р., №ДЗ/02 від 26 березня 2007 р. та від 01 червня 2008 р. про надання медичної допомоги застрахованим особам, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання за період стаціонарного лікування забезпечити застраховану особу згідно Програм добровільного медичного страхування, зокрема,: медикаментами у межах страхових сум за окремим випадком госпіталізації, продуктами харчування не більше страхової суми за 1 ліжко-день, іншим також згідно умов Програм добровільного медичного страхування не більше страхової суми за 1 ліжко-день.

Згідно до умов наведених договорів лікарня зобов'язана також забезпечити прийом, відокремлений облік, зберігання, відпуск медикаментів, що отримуються від страховика. Страховик, у свою чергу, зобов'язаний у відповідності до пункту 2.3.1 договору відшкодовувати медичному закладу суму страхового відшкодування, згідно з Програмою добровільного медичного страхування, яка складається з: вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворого на ліжку, вартості фактично наданих медикаментів, а також вартості фактично наданих продуктів харчування.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456 - VI встановлено, що бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

За приписами наведеної норми власні надходження бюджетних установ першої групи являють собою надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. До першої групи власних надходжень бюджетної установи відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Згідно до вимог ч.4 п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи) та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, у пункті 21 якого зазначені послуги на медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) передбачені як один з видів платних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) є одним із видів добровільного страхування. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Згідно до ст.16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У п.1.7 Правил добровільного медичного страхування (безперервного страхування) здоров'я» № 05 (надалі - Правила), зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.01.2008 року за №0380048 зазначено, що страховик оплачує вартість медичних послуг певного переліку і якості в межах обраної Страхувальником Програми медичного страхування (Додаток «1 до цих Правил), наданих Застрахованій особі в медичних закладах. Медична допомога (медичні послуги) надаються медичними закладами, з якими Страховик уклав договори щодо обслуговування Застрахованих осіб, або за допомогою асистуючої (сервісної) компанії, яка має договірні відносини зі Страховиком щодо організації надання медичної допомоги (медичних послуг) Застрахованій особі при настанні страхового випадку.

Згідно до р.10 наведених Правил за умови визнання факту настання страхового випадку, Страховик здійснює страхову виплату, шляхом оплати вартості наданих Застрахованій особі медичних послуг, в межах страхової суми за обраною Програмою медичного страхування та з урахуванням встановлених лімітів відповідальності Страховика; - якщо оплата вартості медичних послуг здійснюється безпосередньо осистуючій (сервісній) компанії або медичному закладу, з якими Страховик уклав договір щодо обслуговування Застрахованих осіб, порядок і строки здійснення розрахунків, а також перелік документів, необхідних для здійснення страхової виплати, визначається відповідним договором.

Тобто, відповідно до умов укладених договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам страхову виплату у вигляді коштів та/або медичних препаратів має отримати страхувальник або особа, на користь якої укладено договір страхувальником.

В той же час у Переліку платник послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, послуги на медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) передбачені як один з видів платних послуг.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що отримання позивачем коштів від страхової організації за укладеними договорами, згідно яких відшкодовувалися фактично понесені видатки медичної установи, що виникли внаслідок перебування хворих на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування, є правомірним та таким, що цілком узгоджується із вище наведеними приписами статті 13 Бюджетного кодексу України та пункту 21 Переліку платник послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138.

Посилання відповідача на Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Програму надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ними врегульовано питання щодо надання медичної допомоги у сфері безоплатної медичної допомоги і не мають ніякого відношення до добровільного медичного страхування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013р. по справі № 805/575/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013р. по справі № 805/575/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 квітня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок