Рішення № 30539362, 29.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2013 р.Справа № 916/258/13-г

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Анікєєв А.Л. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: Попова Г. В. (представник діючий на підставі довіреності).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За первісним позовом: Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до відповідача: Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійним та скасування рішення

та за зустрічним позовом: Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

до відповідача: Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства";

про стягнення 70040 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 29.01.2012р. Комунальне підприємство „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 144-рш від 27.11.2012р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 144-рш від 27.11.2012р. не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем не враховані норми Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки при прийнятті вказаного рішення відповідач керувався спеціальними законодавчими актами, не беручи до уваги Господарський та Цивільний кодекси України, які визначають санкції за порушення умов договору; у вказаному рішенні відповідачем зазначено, що припинення водопостачання у разі заборгованості споживача діючим законодавством не передбачене, однак, на думку позивача, зазначене спростовується статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", яка дозволяє підприємствам питного водопостачання обмежувати питне водопостачання споживача у разі внесення ним плати за використану питну воду не в повному обсязі; рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 24 лютого 2011 року № 336 були затверджені Заходи щодо дотримання споживачами питної води режиму економії, обліку водоспоживання, цілісності водопровідно-каналізаційних мереж комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", пунктом 7 яких передбачено: «Дозволити комунальному підприємству „Ізмаїльське ВУВКГ" припиняти подачу питної води абонентам в разі несплати вартості наданих послуг в термін, встановлений договором», що з огляду на положення частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим до виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, та припинення комунальним підприємством „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" подачі води абонентам в разі не внесення плати за надані послуг, здійснювалось на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 336; у вказаному рішенні відповідачем зазначено, що дії комунального підприємства „Ізмаїльське ВУВКГ" у вигляді внесення в договір умов, що не відповідають діючому законодавству, а також умовам типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції", проте, на думку позивача, даний висновок є неправомірним та недоведеним, оскільки визнання умов договору такими, що не відповідають законодавству України, згідно з Законом України „Про Антимонопольний комітет України", не входить до повноважень Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В судовому засіданні 29.03.2013р. позивач свої вимоги підтримав, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

25.02.2013р. до суду надійшов відзив Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на позов Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, 27.02.2013р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до позивача за первісним позовом Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", згідно якого відповідач за первісним позовом просить суд стягнути з КП „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" 68 000, 00 грн. штрафу та 2 040, 00 грн. пені.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, відповідач за первісним позовом посилається на те, що 27.11.2012р. Адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 144-рш по справі № 57-01/2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Даним рішенням на комунальне підприємство „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" було накладено штраф у розмірі 68000, 00 грн. Рішення № 144-рш по справі № 57-01/2012 Адміністративніої колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було відправлено КП „Ізмаїльське ВУВКГ" та отримано останнім згідно поштового повідомлення 29.11.2012р. В термін до 29.01.2013р. штраф у добровільному порядку не сплачений. З врахуванням положень ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" відповідачем за первісним позовом нараховано пеню у розмірі 2040, 00 грн., оскільки станом на 31.01.2013р. (день винесення ухвали про порушення провадження по справі № 916/258/13-г) строк нарахування пені дорівнює 2 дні. Таким чином, загальна сума заборгованості яка підлягає сплаті позивачем за первісним позовом склдадає 70040, 00 грн.

В судовому засіданні 29.03.2013р. відповідач за первісним позовом заявлені позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав та просив суд в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.11.2012р. № 144-рш по справі № 57-01/2012, зокрема, визнано, що відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідно до п.10.1.2. «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах водопровідних мереж, які експлуатує КП «Ізмаїльське ВУВКГ», що розташовані в м. Ізмаїл Одеської області з часткою100%; визнано, що дії КП «Ізмаїльське ВУВКГ», у вигляді внесення в договір таких умов, які не відповідають діючому законодавству, умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630 та у вигляді відключення споживачів від водопостачання та водовідведення по причині наявності заборгованості, що суперечить діючому законодавству, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг; за вчинення порушення накладено на КП „Ізмаїльське ВУВКГ" штраф відповідно до діючого законодавства у розмірі 68 000 грн.

Вказане рішення, зокрема, обґрунтовано тим, що статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п.1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року №49-р (далі - Методика) визначено, що товаром є будь-який предмет господарського обороту, в т.ч. продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права; ринок товару (товарний ринок) є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; територіальними (географічними) межами ринку є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару, в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути територією області, району, міста або їхніми частками.; часові межі ринку - є час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються. В даному випадку: товаром є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; територіальними межами ринку є територіальні межі водопровідних мереж, які експлуатує КП «Ізмаїльське ВУВКГ», що розташовані в м. Ізмаїл Одеської області; товарними межами ринку є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Ізмаїл Одеської області в межах території, на якій розташовані діючі мережі КП «Ізмаїльське ВУВКГ»; споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є населення та юридичні особи; часові межі ринку - 2011 рік та січень-травень 2012 року.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідно до п.10.1.2. «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02р. № 49-р, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» протягом 2011 року та січня-травня 2012 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах водопровідних мереж, які експлуатує КП «Ізмаїльське ВУВКГ», що розташовані в м. Ізмаїл Одеської області з часткою100%.

В процесі дослідження ринку житлово-комунальних послуг Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адреси підприємств-виконавців (надавачів) послуг з централізованого водопостачання та водовідведення Одеської області були направлені вимоги, в т.ч. на адресу Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (вул. Свердлова, 65, м. Ізмаїл, код ЄДРПОУ 03350137) за вих.№506-01/2012 від 22.02.2012 року та вих..№1458-01/2012 від 03.05.2012. Відповідно до отриманих документів та інформації від підприємства (вх.№615/2012 від 03.03.2012 року та вх.№1749/2012 від 24.05.2012 року) встановлено, що надання споживачам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підприємство здійснює на підставі укладених договорів «Про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення», які є типовими, декілька копій надано Одеському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

При аналізі договору (який укладається з населенням) встановлено, що він передбачає такі умови:

- «Виконавець має право припиняти подачу води, попередньо попередивши Абонента, у випадках несвоєчасного внесення плати за воду».

При аналізі договору (який укладається з юридичними особами) встановлено, що він передбачає такі умови:

- «Виконавець має право обмежувати або припиняти надання послуг у разі несвоєчасно або не в повному обсязі внесення споживачем плати за надані послуги».

Також, згідно матеріалів відповіді, наданих підприємством Одеському обласному територіальному відділенню АМКУ (листами за вх.№1749/2012 від 24.05.2012 року, вх.№3091/2012 від 14.09.12р.), було встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства та умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, підприємство протягом 2011-2012 р.р. здійснювало відключення споживачів від водопостачання та водовідведення по причині наявності заборгованості за спожиті послуги. Згідно наданого підприємством переліку споживачів (фізичних та юридичних осіб) відключених від водопостачання, Одеським обласним територіальним відділенням встановлено, що протягом 2011-2012 р.р. по причині заборгованості за водопостачання підприємство здійснило відключення 642 споживачів - фізичних осіб та 19 споживачів - юридичних осіб, що також підтверджується наданими підприємством копіями актів про відключення.

КП «Ізмаїльське ВУВКГ» включило в зміст договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення умову про право виконавця припиняти подачу води в разі несплати споживачем вартості наданих послуг, з метою виконання рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 24.02.11р. №336, яким затверджені «Заходи щодо дотримання споживачами питної води режиму економії, обліку водоспоживання, цілості водопровідно-каналізаційних мереж КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - Заходи).

Між тим, пунктом 7 Заходів передбачено: «Дозволити Комунальному підприємству «Ізмаїльське ВУВКГ» припиняти подачу питної води споживачам в разі несплати вартості наданих послуг в термін, встановлений договором», а не включення в зміст договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення умову про право виконавця припиняти подачу води в разі несплати споживачем вартості наданих послуг.

До ведення в дію рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 24.02.11р. №336, припинення постачання питної води здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, в якому передбачена погоджена сторонами умова про припинення подачі води у зв'язку з несвоєчасним внесенням плати за воду, проект якого був розроблений підприємством на основі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.05р. №630 в частині визначення випадків обмеження або припинення надання послуг конкретизований пунктом, щодо можливості припинення надання послуг в разі несвоєчасного внесення плати за воду.

Але, зазначене спростовується тим, що діючим з початку 2011 року по теперішній час законодавством, в тому числі постановою Кабінету міністрів України від 21.07.05р. №630, якою затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено безперебійне надання споживачам послуг з водопостачання та водовідведення, крім випадків проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником, міжопалювального періоду для систем опалення, ліквідації наслідків аварій або дії обставин непереборної сили та в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення, а в разі несвоєчасної сплати - передбачена пеня, а не відключення.

Враховуючи вищезазначене, дії Комунального підприємства «Ізмаїльське ВУВКГ» у вигляді внесення в договір таких умов, які не відповідають діючому законодавству, умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630 та у вигляді відключення споживачів від водопостачання по причині наявності заборгованості, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг.

Як зазначає позивач за первісним позовом та вбачається з наявного в матеріалах справи рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 336 від 24.20.2011р., виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, зокрема, вирішено затвердити заходи щодо дотримання споживачами питної води режиму економії, обліку водовикористання, цілісності водопровідно-каналізаційних мереж Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства". Вказане рішення прийнято, зокрема, на підставі ст.ст.29,30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, п.9 ст.7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 7 вищевказаних заходів, які також наявні в матеріалах справи, дозволено Комунальному підприємству „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" припиняти подачу питної води абонентам у випадку несплати вартості наданих послуг у строк, передбачений договором.

Вимоги Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та Закону України „Про питну воду і питне водопостачання", на відміну від заходів щодо дотримання споживачами питної води режиму економії, обліку водовикористання, цілісності водопровідно-каналізаційних мереж Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", не передбачають право підприємства питного водопостачання припиняти подачу води у разі порушення строків внесення плати за послуги з водопостачання чи водовідведення, згідно з умовами договору за надані послуги водопостачання та водовідведення або невиконання споживачем умов договору.

З цього приводу суд має зазначити, при застосуванні підзаконного нормативного акту, в якому допущена невідповідність діючим законам України, при тому що такий підзаконний акт має тимчасовий та локальний характер (дія поширюється лише на місто Ізмаїл), перевагу слід віддавати правовому акту, прийнятому вищестоящим органом, який має більшу юридичну силу - в даному випадку це Закон України „Про житлово-комунальні послуги" та Закон України „Про питну воду і питне водопостачання".

Відтак, частиною третьою статті 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за окремими винятками, до числа яких не віднесено наявність у споживачів заборгованості за надані послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, затверджено, зокрема, Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, умови якого відключення від водопостачання не передбачають.

Згідно п.4 ст.179 ГК України сторони, які укладають договір, затверджений Кабінетом Міністрів України чи іншим органом державної влади не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

В той же час, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення і Типовим договором не передбачено право виконавця послуг щодо припинення подачі води і приймання стоків у разі невиконання чи неналежного виконання споживача умов договору; відповідальність за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг згідно з цими Законом та Правилами настає виключно у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ст. 48 Закону Україну „Про питну воду та питне водопостачання" усі спори щодо питної води та питного водопостачання розглядаються тільки у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 23 Закону Україну „Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, тобто мінімального рівня використання питної води, необхідного для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій природного або механічного характеру.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форми власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Щодо посилань позивача за первісним позовом на те, що при прийнятті рішення відповідач за первісним позовом керувався спеціальними законодавчими актами, не беручи до уваги Господарський та Цивільний кодекси України, які визначають санкції за порушення умов договору, зокрема ст.ст. 235, 235, 237 Господарського кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити, що наведене не спростовує висновків відповідача, викладених у рішенні № 144-рш від 27.11.2012р., оскільки у випадку, якщо норми Господарського Кодексу не регулюють специфічних відносин, то в такому випадку застосовуються, в разі їх наявності, норми спеціальних законів, в цьому випадку Законів України „Про питну воду і питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги", нормами яких не передбачено право підприємства припиняти подачу води у разі порушення споживачами строків внесення плати за послуги з водопостачання чи водовідведення або порушення умов договору.

Закон України „Про житлово-комунальні послуги" та Закон України „Про питну воду і питне водопостачання" (згідно з їх преамбулами) є спеціальними законодавчими актами, що визначають, відповідно, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки і правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 5016/4040/2011(8/203) від 14.08.2012р.

Крім того, у своїй позовній заяві, позивач за первісним позовом посилається на те, що ним не здійснювалось відключення споживачів від водопостачання та водовідведення, а згідно умов п. 4.3 договору про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, а також п.п.5.2.7, 5.2 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, обмежувало (припиняло) надання послуг у зв'язку із несвоєчасним внесенням плати за воду.

Однак, вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме листом позивача за первісним позовом №775 від 18.05.2012р., направленим на адресу відповідача за первісним позовом, згідно якого повідомлено, що КП „Ізмаїльське ВУВКГ" впродовж 2011-2012 років здійснювало відключення абонентів від водопостачання та водовідведення по причині наявності заборгованості за спожиті послуги, та доданим до нього переліку відключених абонентів на 16 аркушах.

З врахуванням викладених обставин, суд доходить висновку, що рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.11.2012р. № 144-рш по справі № 57-01/2012 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити Комунальному підприємству „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" в задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Щодо зустрічної позовної заяви Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993р., Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства...

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001р., розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку в нього не має жодного конкурента.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За вчинення наведеного порушення, згідно ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», передбачене накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітній рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" також визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 вказаного Закону визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2012р. адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №57-02/2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", прийняла рішення № 144-рш, яким визнала, що, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідно до п.10.1.2. «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах водопровідних мереж, які експлуатує КП «Ізмаїльське ВУВКГ», що розташовані в м. Ізмаїл Одеської області з часткою100%; дії КП «Ізмаїльське ВУВКГ», у вигляді внесення в договір таких умов, які не відповідають діючому законодавству, умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630 та у вигляді відключення споживачів від водопостачання та водовідведення по причині наявності заборгованості, що суперечить діючому законодавству, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг. За вчинення порушення, вказаним рішенням, на КП «Ізмаїльське ВУВКГ» накладено штраф відповідно до діючого законодавства у розмірі 68 000 грн.

Згідно до наданих позивачем документів вбачається, що вказане рішення разом із супровідним листом „Про направлення рішення" від 27.11.2012р. №4359-01/2012 було надіслано на адресу відповідача: 68600, м. Ізмаїл, вул. Свердлова, 65, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно до вказаного відправлення, рішення було отримано відповідачем 29.11.2012р.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Положеннями абзацу 4 статті 51 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та конверту, в якому надійшла первісна позовна заява, первісний позивач КП «Ізмаїльське ВУВКГ» подав позовну заяву до поштової установи 24.01.2013р., що підтверджується відповідним відбитком поштового штемпеля.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства і те, що двомісячний строк, передбачений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", спливає 29.01.2013р., суд доходить висновку, що КП «Ізмаїльське ВУВКГ» вказаний строк пропущено не було.

Таким чином, оскільки в задоволенні первісного позову КП «Ізмаїльське ВУВКГ» про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 144-рш від 27.11.2012р. позивачу за первісним позовом відмовлено в повному обсязі, вказане рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є чинним.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.07.2012р. №144-рш, прийняте по справі №57-01/2012 на момент розгляду даної справи є чинним та обов'язковим до виконання, заявлена позивачем вимога про стягнення з КП «Ізмаїльське ВУВКГ» штрафу у розмірі 68 000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, як вбачається із зустрічної позовної заяви, на думку відповідача за первісним позовом, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» пропущено строк оскарження рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на два дні, оскільки провадження у справі порушено 31.01.2013р., у зв'язку з чим позивачем за зустрічною позовною заявою нарахована пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу в розмірі 2040,00 грн. - за 2 дня прострочення. Разом з тим, як встановлено судом, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» встановлений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк не пропущено, у зв'язку з чим зустрічна позовна заява Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині стягнення пені в сумі 2040,00грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою в частині стягнення з КП «Ізмаїльське ВУВКГ» штрафу у розмірі 68 000 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" Антимонопольний комітет та його територіальні відділення звільняються від сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, згідно положень Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1720, 50 грн. за розгляд даної справи стягується до Державного бюджету з КП «Ізмаїльське ВУВКГ».

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" відмовити в повному обсязі.

2. Зустрічну позовну заяву Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (68600, м. Ізмаїл, вул. Свердлова, буд. 65, код ЄДРПОУ 03350137) до Державного бюджету України на рахунок 31116106700014 ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37977316, банк -ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код за бюджетним класифікатором 21081100 вид платежу „Адміністративні штрафи та інші санкції", символ банку 106 - 68 000 /шістдесят вісім тисячі/грн. 00 коп. штрафу

4. В решті зустрічної позовної заяви відмовити.

5.Стягнути з Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (68600, м. Ізмаїл, вул. Свердлова, буд. 65, код ЄДРПОУ 03350137) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.04.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.