Постанова № 30538500, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року 14:54 № 826/637/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2012 року № 0007161702 та № 0007171702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав вказуючи, що при винесенні спірних рішень посадові особи податкового органу не врахували в повній мірі норм законодавства, діючого на час виникнення спірних відносин, у зв'язку з чим неправомірно нарахували додаткові податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем було перевищено граничний дохід, встановлений для платників єдиного податку, тому податковим органом правомірно винесені спірні рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи в з наступного.

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за результатами якої складено Акт від 14.12.2012р. № 40 /1702-1803720914.

Як вбачається з висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 року в розмірі 16 000,00 грн., та п. 177.2 ст. 177 Кодексу, у зв'язку з чим підприємцем не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38 981,20 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012р. № 0007161702, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 20 000,00 грн., з них16 000,00 грн. основного платежу та 4 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0007171702, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 48 726,50 грн., з них 38 981,20 грн. основного платежу та 9 745,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Досліджуючи питання правомірності прийняття спірних рішень, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 16.06.2010р. за № 15500 та до 30.09.2011р. перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зі сплатою єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727 (надалі - Указ).

Перевіркою встановлено, а позивачем не заперечується, що фактичний обсяг виручки у підприємця становив:

- у І кварталі 2011р. - 247 500,00 грн.;

- у ІІ кварталі 2011р. - 495 500,00 грн.;

- у ІІІ кварталі 2011р. - 747 500,00 грн.;

- у ІV кварталі 2011р. - 827 500 грн.

05 жовтня 2011 року позивач подав до податкового органу заяву та перейшов на загальну систему оподаткування.

Як вбачається зі ст. 1 Указу, право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється, у тому числі, на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем вимог Указу відбулось у ІІІ кварталі 2011р., оскільки фактичний обсяг виручки у цьому періоді склав 747 500,00 грн., що на 247 000,00 грн. перевищує допустимий Указом обсяг.

Таким чином, як тільки обсяг виручки підприємця перевищив допустимі для платників єдиного податку розміри, на нього розповсюдились загальні правила оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012р. № 0007171702 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС прийняте з урахуванням наведених норм та обґрунтувань, то суд приходить до висновку про його правомірність, у зв'язку з чим підстави для його скасування, на думку суду, відсутні.

Як зазначив відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012р. № 0007161702, податковий орган виходив з того, що оскільки позивачем, як платником податку загальної системи оподаткування, було перевищено граничну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, зазначену в п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, то у підприємця виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які і були визначені в спірному рішенні.

При цьому, приходячи до таких висновків, податковим органом розраховувався дохід позивача за ІІІ квартал 2011 року, в частині суми перевищення позивачем гранично можливої виручки для платників податків, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, тобто в розмірі 247 500,00 грн., та 80 000,00 грн. отриманого позивачем доходу у ІV кварталі 2011 року.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

При цьому, обов'язок з реєстрації платником ПДВ не поширюється на осіб, що є платниками єдиного податку.

Як вже було зазначено, позивач перейшов на загальну систему оподаткування 05 жовтня 2011 року, тобто у ІV кварталі року.

Таким чином, вимоги п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України поширили свою дію на позивача з 05 жовтня 2011 року, відповідно загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, потрібна розраховуватись починаючи з цього періоду.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про безпідставність визначення відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ, що містяться в податковому повідомленні-рішенні від 28.12.2012р. № 0007161702.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи органів ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в заперечення обставин, на яких ґрунтується адміністративний позов, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012р. № 0007161702.

В свою чергу позивач не довів неправомірності дій податкового органу щодо нарахування податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 21, 135, 139, 171, 183 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 6, 71, 79. 94, 99. 104 - 106, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 28 грудня 2012 року № 0007161702.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 05 квітня 2013р.