Рішення № 30536515, 13.03.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/15400/2012

Провадження №2/761/1391/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Голубенко Т.В., Регіній І.Ю., Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 25 401 грн. 91 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, витрати на послуги спеціаліста у розмірі 3 950,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., витрат на ІТЗ у розмірі 30 грн. та 51,00 грн. державного мита.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.11.2011 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 25 401 грн. 91 коп. матеріальної шкоди, витрат на ІТЗ у розмірі 120 грн. та 254,02 грн. державного мита.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.05.2012 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.11.2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 07.02.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи, судом за клопотанням позивача було залучено в якості співвідповідача ПрАТ «СК «УНІКА».

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» матеріальну шкоду, заподіяну автомобілю «Опель», що належить позивачу, в розмірі 25 401,91 грн. відповідно до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №131241/4002/0000001 від 03.04.2009 року, стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» моральну шкоду у розмірі ліміту відповідальності страхової компанії 2550,00 грн., стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., витрати, понесені ОСОБА_1 за подання висновку спеціаліста у розмірі 3950,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., державне мито - 51 грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позовні вимоги обґрунтовували тим, що позивач є власником автомобіля «Опель - Зафіра», доручення на керування було надано доньці - ОСОБА_3 31.05.2009 року на перехресті вулиць Саксаганського-Комінтерну сталося ДТП за участю автомобіля «Опель - Зафіра» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «БМВ Х5» під керуванням ОСОБА_2 Постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Проте, 13.07.2009 року постановою Апеляційного суду м. Києва постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2009 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення. При цьому судом встановлено, що дані, що є у справі дають підстави вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення водієм ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», тобто, що автомобіль під його керуванням, виконуючи маневр випередження, рухався прямо у смузі руху, на якій дозволено лише повертати ліворуч. Саме це порушення Правил дорожнього руху у діях водія ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв'язку з ДТП, що сталася. Позивач зазначила, що між ОСОБА_2, та ПрАТ «СК «УНІКА» укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №131241/4002/0000001 від 03.04.2009 року, тому матеріальну шкоду у розмірі 25 401,91 грн. та моральну шкоду у розмірі 2550,00 грн. повинна відшкодувати ПрАТ «СК «УНІКА», а 5000,00 грн. моральної шкоди повинен відшкодувати ОСОБА_2 Крім того, підлягають відшкодування витрати на подання висновку спеціаліста у розмірі 3950,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Представник відповідача1 ОСОБА_5 проти позову заперечив. В письмових запереченнях зазначив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не доведена, а тому підстави для відшкодування шкоди відсутні. Висновок спеціаліста - автотехніка ОСОБА_6 не є належним доказом у справі, оскільки висновок складено не судовим експертом, а спеціалістом, не в порядку Закону України «Про судову експертизу». Також суду не надано документів, підтверджуючих проведення ремонту автомобіля. У поясненнях представник відповідача1 зазначив, що МТСБУ надало інформацію про наявність дійсного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3991184 у ОСОБА_2 станом на 31.05.2009 року, тобто на момент участі в ДТП. Отже, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №131241/4002/0000001 від 03.04.2009 року.

Представник відповідача2 у судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2013 року, заперечив проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_3 під час розгляду справи проти позову не заперечувала, просила позов задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 31 травня 2009 р. в м. Києві на перехресті вулиць Саксаганського - Комінтерну сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Опель», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та «БМВ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, що підтверджується Постановою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2009 року (а.с. 7-8).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію (а.с. 15), транспортний засіб «Опель» державний номер НОМЕР_3, належить позивачу.

В момент ДТП третя особа ОСОБА_3 перебувала за кермом даного автомобіля на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 10.10.2008 року (а.с.4).

10 жовтня 2009 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 34).

13 липня 2009 року постановою судді Апеляційного суду м. Києва постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2009 р. про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасовано і провадження у справі закрито за відсутністю у її діях складу цього адміністративного правопорушення (а.с.7-8).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2009 року, зазначено, що дані, що є у справі, дають підстави вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення водієм ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», тобто, що автомобіль під його керуванням, виконуючи маневр випередження, рухався прямо у смузі руху, на якій дозволено лише повертати ліворуч. Саме це порушення Правил дорожнього руху у діях водія ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв'язку з ДТП, що сталася.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачами, саме ОСОБА_2 під час ДТП, що трапилася 31 травня 2009 року порушив Правила дорожнього руху України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «УНІКА» укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №131241/4002/0000001 від 03.04.2009 року, що підтверджується копією договору (а.с.243).

Як вбачається з копії листа від 10.11.2011 року (а.с.205), ПрАТ «СК «УНІКА» відмовила ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що п. 10.2.4. Договору, страхове відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності здійснюється тільки у випадку, коли на момент настання страхового випадку у страхувальника був діючий договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. У базі даних ПрАТ «СК «УНІКА» відсутній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «BMV X5», державний номер НОМЕР_1.

Проте, в матеріалах справи наявна копія листа Моторного (транспортного) страхового бюро України №31152 з додатком (а.с. 227-228), з якого вбачається, що станом на 31.05.2009 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW X5, державний номер НОМЕР_1, застрахована згідно полісу серії ВС №3191184 у Страховій компанії «Страхові традиції».

Дана інформація також підтверджується даними на головній Інтернет - сторінці Моторного (транспортного) страхового бюро України (https://mail.mtibu.kiev.ua)в розділі «Для споживачів» - «Перевірка чинності полісу».

Отже, на момент ДТП, що сталася 31 травня 2009 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована, і посилання ПрАТ «СК «УНІКА» на п. 10.2.4. Договору як на підставу відмови у виплаті страхового відшкодування в даному випадку є помилковим.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У п.1.3. Договору добровільного комплексного страхування на транспорті визначено вид страхування, в тому числі добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: виникнення цивільної відповідальності за шкоду, нанесену життю, здоров'ю або майну третіх осіб внаслідок ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника(а. с. 243-245).

Відповідно до п.1.3.5. Договору добровільного комплексного страхування на транспорті, страхова сума по добровільному страхуванні цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 25000 грн.

Згідно з п. 1.4. Договору строк дії Договору з 04.04.2009 року по 03.04.2010 року.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» матеріальної шкоди підлягає до задоволення частково у розмірі, передбаченому умовами договору, а саме 25000 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» моральної шкоди у розмірі 2550,00 грн. та стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає , зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно до приписів ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оцінюючи надані позивачем, його представником докази в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано достатніх доказів про те, що позивач зазнав втрат немайнового характеру, а також те, що дії відповідачів вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя, втрати нормальних життєвих зв'язків, а тому не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Позов в частині відшкодування витрат, понесених ОСОБА_1 за подання висновку спеціаліста у розмірі 3950,00 грн., не підлягає до задоволення з причин відсутності доказів, які б підтвердили дані витрати. Зокрема у чеку, на який, як на підставу своїх вимог посилається позивач, не зазначено оплату якого саме висновку спеціаліста здійснено.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Позивачем не було подано заяву про допуск до участі у справі особи, яка надає правову допомогу та суд не виносив ухвалу про допуск до участі в розгляді справи особи, яка надає правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код 20033533) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_2) 25000(двадцять п'ять тисяч)00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код 20033533) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 81(вісімдесят одна)грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: