Постанова № 30532070, 04.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/826/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Білана В.В.,

представника відповідача - Кобзіна Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Техвагонмаш») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2013 №0001072301/17, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 471,00 грн та №0001062301/203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 418,00 грн, з яких: 20 334,00 грн за основним платежем, 5084,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центросплав України» (далі - ТОВ «Центросплав України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Ніке РАВ» (далі - ТОВ «НВП Ніке РАВ») підприємства були зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.09.2003 ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 30.09.2003 ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» взяте на облік платника податків та з 25.07.2008 є платником ПДВ /том 1, арк. с.13/.

Відповідно до довідки статистики видами діяльності ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» є виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у, виробництво інших машин і устаткування загального призначення. н.в.і.у, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, інші будівельно-монтажні роботи, вантажний автомобільний транспорт, постачання інших готових справ /том 1 арк. с.13/.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ №29 від 04.01.2013 у період з 04.01.2013 по 11.01.2013 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Центросплав України» за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, з 31.12.2011 по 31.12.2011 та з ТОВ «НВП Ніке РАВ» за період з 01.01.2012 по 30.04.2012.

У ході перевірки встановлено заниження податку на прибуток на суму 20 334,00 грн, з яких: за 3 квартал 2010 року - 7384,00 грн, та за 4 квартал 2010 року - 12 950,00 грн, а також завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 471,00 грн, з яких: за вересень 2010 року - 5907,00 грн, за листопад 2010 року - 10 360,00 грн, січень 2012 року - 204,00 грн /том 1, арк. с. 30/.

За результатами перевірки складено акт №211/22.5-11/32686844 від 15.01.2013 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оприбуткування підприємств», підпунктів 7.4.5., 7.4.1. пункту 7.4., підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 198, 201 Податкового кодексу України /том 1, арк. с. 17-30/.

04 лютого 2013 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0001072301/17, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 471,00 грн та №0001062301/203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 418,00 грн, з яких: 20 334,00 грн за основним платежем, 5084,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1, арк. с. 40, 42/.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2013 року №№0001072301/17, 0001062301/203, судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки підставою зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 16 471,00 грн та нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 20 334,00 грн стали господарські операції між позивачем та ТОВ «Центросплав України», ТОВ «НВП Ніке РАВ».

Так, 26.01.2012 між позивачем та ТОВ «НВП Ніке РАВ» укладено договір поставки №260111/1, за умовами якого останній реалізовував позивачу деталі /том 1, арк. с. 63-65/.

17.06.2010 та 08.07.2011 між позивачем та ТОВ «Центросплав України» укладено договори купівлі-продажу №07/МТС-10 та , відповідно, №44/МТС-11, за умовами яких останній реалізовував позивачу балансири та комплектуючі /том 1, арк. с. 71-78/.

Транспортування придбаного позивачем товару здійснювало ПП «Нічний експрес» на підставі договору №5213 від 04.01.2010 на перевезення вантажів автомобільним транспортом з 04.01.2010, на підтвердження чого позивачем надано договір та вантажні декларації з відміткою охорони підприємства /том 1, арк. с. 211-216/.

На підтвердження реальності фактичного здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем надано договори, специфікації до договорів, рахунки-фактури, прибуткові ордери, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, вимоги, вантажні декларації, виписки по рахункам /том 1, арк. с. 63-86, 92-94, 103-105, 110-113, 125-132, 155-157, 168-169, 173-188/.

На підтвердження факту використання у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару позивач надав реєстри списання матеріалів /том 1, арк. с. 87-91, 95-102, 106-109, 114-124, 133-154, 158-167, 170-172/.

ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» придбавало деталі у ТОВ «Центросплав України», ТОВ «НВП Ніке РАВ» для виготовлення кришок люків, стендів клепки балки хребтової, стенду слюсарських робіт на здачу та доварку кузову, з метою виконання договірних зобов'язань перед ТОО «Казахстанская вагоностроительная компания», СЗАТ «Могилевский вагоностроительный завод», ООО «Брянский Машиностроительный Завод», ТОВ «Спецвагон», Euro-Asian Machineries Limited, ООО «Мечел-Ремсервис», на підтвердження чого позивачем надано договори, додаткові угоди, матеріальні специфікації /том 1, арк. с. 217-223, том 2, арк. с. 10-162/.

На підставі вищезазначених господарських операцій позивач включив суму ПДВ до податкового кредиту 16471,00 грн до декларацій з ПДВ та віднесено до валових витрат 20 334,00 грн.

У розумінні пункту 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. зазначеного закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пунктів 200.1.-200.3. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами в повній мірі підтверджено факт товарності операцій між ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» та ТОВ «Центросплав України», ТОВ «НВП Ніке РАВ».

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що ТОВ «Центросплав України», ТОВ «НВП Ніке РАВ» під час здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому порядку та мали право видавати податкові накладні, суд вважає висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження податку на прибуток на суму 20 334,00 грн, а також завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 471,00 грн неправомірним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 №№0001072301/17, 0001062301/203 протиправним та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7-11, 71, 94-95, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 лютого 2013 року №№0001072301/17, 0001062301/203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» (ідентифікаційний код32686844) витрати зі сплати судового збору в розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 квітня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко