Постанова № 30529212, 28.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року Справа № 811/139/13-а

10 год. 45 хв.

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кравчук О.В.

при секретарі судового засідання - Озерній М.О.,

за участю:

представника позивача - Черниша В.А.,

представника відповідача - Шурапової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу

за позовом Фермерського господарства Якименка Тимофія Тимофійовича

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач - Фермерське господарство Якименка Тимофія Тимофійовича - звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень заступника Начальника, Начальника Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби № 0002541500 від 26 жовтня 2012 року та № 0002551500 від 26 жовтня 2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем безпідставно, на думку позивача, застосовано положення статті 126 Податкового кодексу України щодо притягнення його до відповідальності за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ФГ Якименка Т.Т, перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування, не сплачує до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі. Крім того, Черниш В.А. наголосив, що статтею 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти до відповідного бюджету, а не на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Відтак, підстави для нарахування позивачеві оскаржуваними повідомленнями-рішеннями штрафу за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість відсутні.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення на позов та у судовому засіданні вказала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є законними та обґрунтованими, а тому просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі було відкладено до 5 березня 2013 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ФГ Якименка Т.Т. зареєстроване як юридична особа (а.с.36) та згідно свідоцтва №100195075 є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2009 року (а.с. 66).

05 жовтня 2012 року податковим органом проведено камеральні перевірки дотримання позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за підсумками яких складено акт №171/1520/23680227 та акт № 172/1500/23680227 і виявлено порушення термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року та за квітень 2012 року відповідно (а.с. 7-10). Цим, на думку податкового органу, порушено вимоги пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12 січня 2011 року № 11.

За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0002541500 та № 2551500, якими позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 24097,60 грн та 419,90 грн відповідно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Як вбачається з актів перевірки та з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою для нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача несвоєчасного перерахування на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість, зазначеної у скороченій декларації по податку на додану вартість за квітень та липень 2012 року у сумі 121488,00 грн та 4199 грн відповідно.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються, зокрема, на приписах пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, за якими платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Ппунктом 203.1. вказаної правової норми закріплено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У той же час, позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до положень пункту 209.2. статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного законодавчого положення Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову „Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12 січня 2011 року № 11, якою затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках (далі - Порядок)

Пунктом 3 вказаного Порядку закріплено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Пунктом 4 та 5 Порядку встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Проте, у разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.

Виходячи із вищезазначених положень Податкового кодексу України та Порядку у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що законодавцем позивачеві надано пільгу у вигляді права не проводити перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Однак, податкове законодавство не звільняє сільськогосподарські підприємства зі спеціальним режимом оподаткування від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спецрахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а відтак - і від відповідальності згідно вимог пункту126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу за їх порушення.

Суд вважає, що у розумінні Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, яка відповідно до статті 209 Податкового кодексу України підлягає акумулюванню на спеціальних рахунках, є грошовим зобов'язанням платника податків.

Так, положеннями підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків визначається, зокрема, як сума коштів, яку платник податків зобов'язаний сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

У свою чергу, за змістом підпункту 14.1.179. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який є спеціальною нормою, що застосовується до податку на додану вартість, податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Виходячи з викладеного, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що сплата сільськогосподарським підприємством податку на додану вартість на спеціальний рахунок, а не до державного бюджету, виключає можливість застосування приписів статті 126 Податкового кодексу України.

Твердження представника позивача про те, що в актах перевірки, у розрахунку штрафних санкцій (а.с. 13-14) та у виписках із банківських рахунків позивача (а.с. 54-60) різняться дати перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок ФГ Якименка Т.Т., суд не розцінює як доказ неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України штрафна санкція за порушення строків сплати грошового зобов'язання детермінується двома строками: до 30 календарних днів, та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Як із розрахунку штрафних санкцій, так і з виписки з банківського рахунку вбачається, що позивачем допущено затримку сплати грошового зобов'язання з ПДВ за липень 2012 року на строк, що не перевищує 30 календарних днів, а за квітень 2012 року - на строк, що перевищує 30 календарних днів. Тому розбіжності даних податкового органу та позивача у цьому випадку не можуть жодним чином позначитися на розмірі штрафних санкцій, застосованих до ФГ Якименка Т.Т. та на законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002541500 від 26 жовтня 2012 року та № 0002551500 від 26 жовтня 2012 року прийняті на підставі та в межах норм чинного законодавства і не підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Постанову у повному обсязі складено 5 березня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук