Ухвала суду № 30528999, 02.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/225/13 02.04.2013 02.04.2013

Провадження № 22-ц/784/581/13 Головуючий першої інстанції: Падалка В.О.

Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Устименко М.С.,

за участю позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3,

ОСОБА_4

на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Миколаєва, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль, виключення майна із опису та зняття арешту,

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Миколаєва (далі - відділ ДВС), ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль, виключення майна із опису та зняття арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що 27 вересня 2011 р. ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 який діяв від імені ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, належний останньому автомобіль марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. На підтвердження укладення договору ОСОБА_7 було видано розписку та нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Посилаючись на те, що вони як власники користувались автомобілем, проводили його ремонт, але 14 грудня 2011 р. на підставі документів, що надійшли від відділу ДВС, на вказаний автомобіль накладено арешт та його було вилучено працівниками міліції, позивачі просили суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 27 вересня 2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_3 право власності на цей автомобіль, виключити його з акту опису та арешту майна.

Заочним рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2012 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам спору й просить рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачів, їх представника, представника відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Власником автомобіля марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6

За нотаріально посвідченою довіреністю від 1 квітня 2011 р. він передав ОСОБА_7 право користування та розпорядження вказаним автомобілем.

27 вересня 2011 р. ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_6, за нотаріально посвідченою довіреністю передав повноваження щодо користування та розпорядження спірним автомобілем ОСОБА_4

14 грудня 2011 р. працівниками міліції транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було вилучено у зв'язку з арештом майна ОСОБА_9 органами ДВС.

Звертаючись з даним позовом, позивачі вважали, що набули право власності на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу.

Підстави визнання правочинів дійсними визначено ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, можливість визнання договору дійсним передбачена лише для тих договорів, які відповідно до закону мають бути нотаріально посвідчені.

Частиною 1 ст. 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Законодавством України не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених громадянами, а тому позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобілю дійсним не ґрунтуються на вимогах закону і суд правильно відмовив в їх задоволенні.

В силу ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Згідно вимог пункту 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

Більш того, законодавством встановлено додаткові вимоги до порядку переходу права власності на автомобілі.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1338, передбачено письмову форму договору купівлі-продажу автомобілів (пункт 8). Також цим Порядком визначено, що перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Згідно встановлених судом обставин, на час розгляду справи власником автомобіля марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано ОСОБА_6, який не знімав вказаний автомобіль з реєстрації, а позивачі, відповідно не проводили його реєстрацію на себе.

До того ж, як на підставу набуття права власності позивачі посилаються на видану на їх ім'я від імені власника автомобілю довіреність, яка на час вирішення спору не скасована.

Однак, в силу ст. ст. 237, 244 ЦК України між власником автомобілю ОСОБА_6 та позивачами на підставі виданої власником автомобіля довіреності виникли правовідносини представництва, за якими одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

В силу ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Таким чином, довіреність не є угодою щодо переходу права власності на автомобіль та виключає набуття представниками на її підставі права власності на майно, яке передано у користування.

За такого ОСОБА_3 не набув права власності на спірний автомобіль, а тому позовні вимоги про визнання права власності та визнання угоди дійсною є безпідставними й суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні, а доводи апеляційної скарги стосовно набуття права власності на автомобіль не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо позовних вимог про виключення майна з акту опису, то вони також не підлягають задоволенню

Так, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Між тим, як зазначено вище, позивачі у встановленому законом порядку не набули права власності на спірний автомобіль, а тому не мають права вимагати зняття арешту з нього.

Крім того, для вилучення та арешту автомобілю марки «MAZDA» модель « 626» 1994 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно даних Миколаївського ВРЕР ДАІ були такі підстави: ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєві від 13 березня 2008 р. по справі № 2-789/2008 р. накладено арешт; постановами державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ від 27 серпня 2009 р. оголошено розшук та арештовано вказаний автомобіль.

За такого посилання апелянтів на відсутність підстав для вилучення автомобілю у позивачів суперечать обставинам спору, а тому не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема оплата вартості автомобіля, також не спростовують правильність висновків щодо відсутність підстав для задоволення позову і не є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: