Рішення № 30528432, 04.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2013 року Справа № 913/452/13-г

Провадження №6/913/452/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", смт. Білоріченський Луганської області

про стягнення 381 417 грн. 13 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Клєшнін Р.Є., дов. № 135 № 26.02.2013;

від відповідача - Войцех Д.Л., дов. б/н від 21.01.2013;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 381 417 грн. 13 коп. ,в тому числі: борг в сумі 349 910 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 5 263 грн. 04 коп., пеня в сумі 26 243 грн. 31коп. за договором підряду № 60/11від 01.06.2011.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 14.03.2013 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що 14.0.11 на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ДВАТ шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ «Шахта Білоріченська» яке стало правонаступником усіх його прав та обов'язків.

15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міненерговуглепрому України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року держреєстратором Лутугинської райдержадміністрації до ЕДР внесено запис про скасування держреєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Заборгованість за договором виникла 08.08.2012 і в цей час функціонувало ТОВ «Білоріченська», тобто заборгованість виникла саме у вказаного підприємством.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

01.06.2011 між ТОВ «Концепт» (Підрядник) та ДВАТ шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» (Замовник) правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Шахта «Білоріченська» (відповідач у справі) був укладений договір підряду № 60/11.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з монтажу теплоенергетичного обладнання. При цьому, відповідно до п. 3.1 договору замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи на протязі 3-х банківських днів у вигляді 50% передплати, а інші 50% оплати - на протязі 5-ти банківських днів після підписанні актів приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивачем було виконано підрядних робіт на загальну суму 349 910 грн. 78 коп., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання за липень 2012 року.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість за виконані роботи не здійснив.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду і за даним позовом за яким просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 349 910 грн. 78 коп., пеню в сумі 26 243 грн. 31 коп. за період з 08.08..2012 по 06.02.2013 та 3% річних за вказаний період в сумі 5 263 грн. 04 коп.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

01.06.2011 між ДВАТ «шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» та ТОВ «Концепт» був укладений договір підряду № 60/11.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України, з урахуванням особливостей.

Згідно п.1.1 договору замовник - відповідач у справі доручає, а підрядник - позивач у справі приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту і монтажу теплоенергетичного обладнання згідно договірної ціни.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що замовник з моменту виставлення рахунку на передплату протягом 3-х банківських днів здійснює оплату у вигляді 50% передплати, а решту 50% - протягом 5 банківських днів після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 4.7 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 45 календарних днів після виконання замовником умов п. 3.1 договору, а також передати виконані роботи замовнику.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається зі спірних відносин, які виникли на підставі договору підряду боржником за грошовим зобов'язанням є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська", що підтверджується матеріалами справи.

Позов пред'явлений за порушення грошового зобов'язання до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", яке не є стороною спірного договору, проте є належним відповідачем в силу повного правонаступництва прав і обов'язків ТОВ "Шахта "Білоріченська".

Так, 15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міненерговуглепрому України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року держреєстратором Лутугинської райдержадміністрації до ЕДР внесено запис про скасування держреєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Таким чином, вимоги позивача до ПАТ "Шахта "Білоріченська" висунуті правомірно та на законних підставах.

У зв'язку з чим доводи відповідача за відзивом відхиляються як необґрунтовані.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановленому ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, 31.07.2012 між сторонами у справі було підписано актів приймання виконаних будівельних робіт (арк. справи 81-110) за договором № 60/11 на загальну суму 349 910 грн. 78 коп.

Відповідачем оплата виконаних підрядних робіт здійснена не була, у зв'язку з чим за розрахунком позивача, за договором підряду № 60/11 утворилась заборгованість в сумі 349 910 грн. 78 коп.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Як свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, вони були підписані 31.07.2012 і про строчка платежу з урахуванням положень п. 3.1 договору починається з 08.08.2012.

За розрахунком позивача про строчка платежу відповідачем була припущена з 11.08.1012 і відповідачем іншого не доведено.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку відповідачем доказів належного виконання зобов'язань за договором №60/11 від 01.06.2011 не надано.

Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 349 910 грн. 78 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих за період з 08.08.2012 по 06.02.2013 в сумі 5 263 грн. 04 коп. слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказаний період з у зв'язку із прострочкою сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем є правомірним у зв'язку позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 26 243 грн. 31 коп. за період з 08.08.2012 по 06.02.2013 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені - нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Відповідно до п. 6.3 договору сторони узгодили, що випадку невиконання умов п. 3.1 договору замовник сплачує пеню ва розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення.

Виходячи з цього, слід зазначити, що позивач нарахував пеню правомірно і позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням витрат зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта Білоріченська", Луганська обл., смт. Білоріченський, вул. Шкільна, буд. 107, код 00176897, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк, вул. Баумана, буд. 1А, код 31377126, борг в сумі 349 910 грн.78 коп., 3% річних в сумі 7 628 грн. 34 коп., пеню в сумі 26 243 грн.31 коп., витрати зі сплати судового зборі в сумі 7 628 грн. 35 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 09.04.2013.

Суддя Т.А. Василенко