Рішення № 30528381, 04.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.13 р. Справа № 905/1103/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ЖЕП» м. Іловайська, м. Іловайськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ

про стягнення 3882,43грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мироненко А.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «ЖЕП» м. Іловайська, м.Іловайськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ про стягнення заборгованості в сумі 3882,43грн

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №29 від 16.10.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендним платежам у розмірі 3882,43грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/9530 від 22.02.2013р., яке було отримано відповідачем 19.02.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Рішенням Виконавчого комітету Іловайської міської ради №356 від 16.10.2008р. надано дозвіл Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству м. Іловайська на укладання договору оренди нежитлової будівлі, площею 33,9кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину, строком на 2 роки 11 місяців.

На підставі даного рішення між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «ЖЕП» м. Іловайська (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 16 жовтня 2008р. було укладено договір оренди №29 на частину нежитлового приміщення комунальної власності міської громади, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передав у строкове платне користування, а Орендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 33,9кв.м., для розміщення магазину продовольчих товарів.

Відповідно до п.3.6. договору об'єкт вважається переданим Орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі.

За приписами п.4.1. договору строк оренди становить 2 роки 11 місяців.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати становить за перший місяць - жовтень 2008р. - 124,23грн., за наступні місяці орендна плата індексується в залежності від рівня інфляції. Орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця за місяць. (п. 5.2. договору).

Згідно п.7.1. договору Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендну плату.

Договір підписано обома сторонами.

16 жовтня 2008р. до укладеного договору між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт комунальної власності, загальною площею 33, 9кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

11 вересня 2009р. між тими ж сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди відповідно до якої сторони внесли зміни до п.2.1. та виклали його в наступній редакції: «об'єкт оренди передається Орендарю для розміщення бару без розміщення акцизної групи товарів».

Під час дії договору оренди позивачем виставлялися до оплати рахунки, зокрема за оренду приміщення у період з січня 2010р. по жовтень 2011р. на загальну суму 6388,81грн.

У зв'язку із неналежним виконанням орендарем зобов'язань за договором оренди та несплатою орендних платежів позивачем на його адресу були надіслані листи №1357 від 21.10.2011р. та №1658 від 09.12.2011р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 3699,32грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №29 від 16.10.2008р. у період з січня 2010р. по жовтень 2011р. за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 3882,43грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця за місяць.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та плати по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №29 від 16.10.2008р. належним чином не виконав, орендну плату у період з січня 2010р. по жовтень 2011р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 3882,43грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3882,43грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 764, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ЖЕП» м. Іловайська, м. Іловайськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ про стягнення заборгованості в сумі 3882,43грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ЖЕП» м. Іловайська (86793, м. Іловайськ, вул. Ново-Деповська, 10, р/р 26003301811541 у філії Головного управління ПАТ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 31754237) борг в сумі 3882,43грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.04.2013р.

Суддя Тоцький С.В.