Рішення № 30528363, 01.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/1583/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в особі філії в місті Одеса (65044, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок № 4-Д, офіс № 32; код ЄДРПОУ - 26015795)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бордієнка Віталія Михайловича (65000, місто Одеса, вулиця Рожева, будинок № 33)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 051,52 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в особі філії в місті Одеса звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 051,52 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: поліс № 670517260.10 серії АА 198097 від 30.11.2010; повідомлення Князян А.Ж. про автоаварію від 18.03.2011; звіт з визначення вартості матеріального збитку № 03-036 від 29.03.2011; довідку Відділу ДАІ міста Одеси; постанову Київського районного суду міста Одеси від 18.04.2011 стосовно Бордієнка В.М. за статтею 124 КУпАП; заяву Князян А.Ж. на виплату страхового відшкодування; страховий акт № 3524 від 10.01.2012; платіжне доручення № 885 від 30.01.2012 на суму 2 051,52 гривень; регресу вимогу (претензію) на суму 2 051,52 гривень з доказами її відправлення на адресу відповідача від 20.06.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 березня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 березня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бордієнка Віталія Михайловича;

- витребувано з Київського районного суду міста Одеси справу про адміністративне правопорушення № 3-2086/2011 стосовно Бордієнка Віталія Михайловича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо страхування транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (18.03.2011).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 01 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 06 березня 2013 року.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 01 квітня 2013 року без участі його представника, суду не надав.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бордієнко В.М. на виконання вимог ухвали суду від 06 березня 2013 року письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

30 листопада 2010 року між приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - позивач або страховик) та Князян Артуром Жораєвичем (далі - страхувальник) було укладено поліс № 670517260.10 серії АА 198097 (далі - Поліс), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Avalon» (далі - «Тойота» або застрахований автомобіль), державний номерний знак ВН 9507 ВК, від страхових ризиків, зокрема і дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-11).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2011 року на вулиці М. Арнаутській у місті Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, під керуванням Бордієнка Віталія Михайловича, що належить Харченку Роману Миколайовичу та автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак ВН 9507 ВК, під керуванням Князян Артура Жораєвича.

Згідно з пунктом 5 Полісу, строк його дії визначений з 00 год. 00 хв. 30.11.2010 до 24 год. 00 хв. 29.11.2011, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 18 березня 2011 року автомобіль марки «Тойота», державний номерний знак ВН 9507 ВК, був застрахований позивачем.

Умовами Полісу передбачено, що вигодонабувачем за наведеним полісом є АКБ «Укрсоцбанк».

18 березня 2011 року на адресу позивача від Князян А.Ж. надійшло повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с. 12-13).

З довідки Відділу ДАІ міста Одеси б/д вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього бамперу з лівої сторони (а.с. 15).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту з визначення вартості матеріального збитку № 03-036 від 29 березня 2011 року, проведеного ФОП Маркевич А.О., на підставі проведених досліджень шляхом застосування витратного підходу на момент проведення огляду (25 березня 2011 року) вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження автомобіля Toyota Avalon, державний номерний знак ВН 9507 ВК, складає 2 077,20 гривень, за умови виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ «Бош Авто Сервіс» (а.с. 17-24).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Маркевич Анатолієм Олександровичем, який є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат № 5713/07, виданий Фондом державного майна України 27 квітня 2007 року (а.с. 28).

Достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки за напрямком оцінки майна «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізаціями «Оцінка дорожніх транспортних засобів» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кваліфікаційних свідоцтв оцінювача від 15 квітня 2006 року серії МФ № 4265, від 07 квітня 2008 року серії МФ № 034-ПК (а.с. 26, 29).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт про оцінку майна є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, підпис якого скріплено печаткою.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2011 року, Бордієнка В.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360,00 гривень (а.с. 16).

До позивача звернулась застрахована особа - Князян А.Ж. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 31).

Відповідно до сформованого страхового акту від 10 січня 2012 року розмір страхової виплати, що підлягає виплаті, на виконання умов Полісу становить 2 051,52 гривень (а.с. 32).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 березня 2011 року, за умови вищевказаного полісу, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту від 10 січня 2012 року, платіжним дорученням № 885 від 30 січня 2012 року перерахував 2 051,52 гривень страхового відшкодування (а.с. 33).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18 березня 2011 року сталася саме з вини Бордієнка Віталія Михайловича, який керуючи транспортним засобом марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, на вулиці М. Арнаутській у місті Одеса, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечний інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак ВН 9507 ВК, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Право Бордієнка В.М. щодо користування та експлуатації належного Харченко Роману Миколайовичу транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності (а.с. 40).

Отже, саме дії третьої особи - Бордієнка В.М., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Посилаючись на те, що під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на підставі полісу серії ВЕ/4484805, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, була застрахована приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія», позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 051,52 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені статтею 1 ГПК України.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відтак, в спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах Полісу, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні застрахованого автомобіля, який було пошкоджено у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач стверджує, що саме відповідач повинен відповідати за завдані у спірній дорожньо-транспортній пригоді застрахованому автомобілю збитки, оскільки транспортний засіб марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, був забезпечений відповідачем.

Такі твердження позивача судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 березня 2013 року, зокрема, витребувано з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) інформацію стосовно наявності в центральній базі даних (далі - ЦБД), на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди - 18 березня 2011 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА (а.с. 1).

19 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла інформація МТСБУ, відповідно до якої за результатами запиту отримано інформацію, що на дату ДТП - 18 березня 2011 року транспортний засіб марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА, був застрахований в АТЗТ СК «ІНСПОЛ» (а.с. 64).

Наразі, серії полісу ВЕ/4484805, на яку посилається позивач у позовній заяві, співпадає із серією полісу, зазначеної в інформації МТСБУ.

Суд наголошує, що витяг із електронної інформаційної бази МТСБУ за своїми ознаками є належним доказом у справі, оскільки цей документ формується на підставі запиту до єдиної центральної бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ та містить підпис повноважної особи на ньому. Центральна база даних МТСБУ призначена для обліку інформації про договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інформації про справи по врегулюванню страхових подій за цими договорами, інформації про бланки договорів, а також для централізованого ведення нормативно-довідкової інформації за цим видом страхування.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Законодавець визначив, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Докази мають особливо важливе значення в господарському судочинстві, тому що без них неможливо правильно вирішити спірне питання. Сторони можуть вільно надавати докази суду відповідно до принципів рівноправності, законності, змагальності, іншими принципами виробництва в господарському суді.

Разом з цим, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві мірі належної поведінки особи, що бере участь в судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.

Позивач не скористувався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 ГПК України.

В той же час, з наявної в матеріалах справи копії полісу, яка є поганої якості, неможливо встановити, якою саме страховою компанією був забезпечений транспортний засіб марки «БАЗ», державний номерний знак ВН 3275 АА.

Позивачем не надав суду належним та допустимих доказів, які б довели ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому матеріали справи не підтверджують наявності у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо сплати в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 051,52 гривень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в особі філії в місті Одеса до приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 051,52 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 01.04.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2013.

Суддя Фурсова С.М.