Постанова № 30526342, 29.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року Справа № 1170/2а-4318/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" ( в подальшому - ТОВ "Єлисаветградська транспортна компанія" або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, заміненої на правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби ( в подальшому - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с.99 т.3), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000642310/3 від 29.12.2008 та №0000832310/3 від 29.12.2008.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010, позовні вимоги задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2008 № 0000642310/3 та від 29.12.2008 № 0000832310/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі № 2-а-128/09/1170 скасовано, справу направлено на новий розгляд та прийнято до провадження судом першої інстанції ( а.с.188-192 т.2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" правомірно віднесено до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам згідно договорів суборенди. Оскільки, транспортні засоби, які були передані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в строкове, платне користування ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія", згідно договорів суборенди б/н від 01.10.2006р., були використані позивачем як резервний склад, створений з метою безперебійної роботи та недопущення збитків підприємства, що означає їх використання у господарській діяльності підприємства, оскільки підприємство звело до мінімуму ризик понесення збитків та, як наслідок, не поставило під загрозу отримання доходу.

Крім того, жодним нормативним документом не заборонено створення резерву транспортних засобів, тим більше, що такі дії позивача були направлені на належне виконання договірних відносин та безперебійну роботу підприємства.

Також посилається на те, що ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" правомірно нараховано в податковому обліку амортизаційні відрахування по цілісному майновому комплексу КП „Кіровограделектротранс", який позивачем орендується відповідно до договору №174/47 від 01.12.2004р. Оскільки, при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом - Закон №334/94-ВР ) валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до норм статей 8 та 9 цього Закону, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, отриманих платником податку відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, визначення об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону №334/94-ВР, оскільки хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу цілісного майнового комплексу, але названим Законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про оренду державного та комунального майна", а платник податку здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Оскільки позивач мав право на нарахування амортизації на орендовані основні фонди, які знаходилися на його балансі, то він мав усі підстави враховувати їх вартість при визначенні граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів у відповідності до п.п.8.7.1 п.8.7, .п.п.8.3.2. п.8.3. ст.8 Закону №334/94-ВР.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Крім того, позивач з урахуванням наданого відповідачем розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій (а.с.30-41), пояснив, що не заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства в частині порушення ст.4 Закону №334/94-ВР (встановлення розбіжності між сумами задекларованого валового доходу та показників бухгалтерського обліку підприємства) в результаті чого донараховано податкове зобов'язання у розмірі 23 418,06 грн.; не заперечує порушення ст.5 Закону №334/94-ВР (порушення по завищенню витрат), в результаті чого донараховано податкове зобов'язання у розмірі 1 721,23 грн. та 3 910 грн.

Також, позивачем не заперечувались факти виявлених в ході перевірки порушень в результаті чого відповідачем було зменшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, відповідно в у розмірі 4 159, 78 грн., 103, 57 грн., 89 244, 86 грн. (а.с.31, 32, 33 т.3).

В іншій частині, позивач просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення, а саме щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 323 376,18 грн. ( порушення ст. 5 Закону №334/94-ВР в частині завищення валових витрат за рахунок завищення витрат пов'язаних з поліпшенням основних фондів); у сумі 228 750 грн. ( порушення ст.5, 1 Закону №334/94-ВР в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались у господарській діяльності підприємства); у розмірі 688 565,78 грн. ( порушення ст.8 Закону №334/94-ВР в частині завищення амортизаційних витрат, а саме віднесення до складу амортизаційних витрат, суми амортизації по орендованому цілісному майновому комплексу) (а.с.34, 36, 39 т.3)

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаються на визначення позивачу суми податкового зобов'язання у відповідності з приписами Закону України „Про державну податкову службу в Україні", Закону №334/94-ВР, а також на порушення позивачем, за період з 01.04.2005 по 31.12.2007, п.4.1. ст.4, пп. 5.2.1, 5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 та пп. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР.

Зокрема, відповідач посилається на те, що ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" завищено валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 рік на загальну суму 675000 грн. та за 2007 рік на загальну суму 240000 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам, які не використовувались в господарській діяльності.

Законами України „Про міський електричний транспорт", „Про транспорт" та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють відносини у сфері функціонування міського електричного транспорту загального користування не передбачено обов'язковість створення резервного складу транспортних засобів (зокрема, автобусів) на випадок поломки тролейбусів.

Крім того, зазначає, що в договорах суборенди відсутня інформація щодо згоди наймодавця (первісного) на суборенду автотранспортних засобів, що є обов'язковим для договорів суборенди у відповідності до ст.774 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Також, посилаються на те, що позивачем безпідставно включено до складу амортизаційних відрахувань декларацій по податку на прибуток амортизаційні відрахування за 2005 рік в сумі 1198800 грн., за 2006 рік в сумі 1020414 грн. та за 2007 рік в сумі 867910 грн. по цілісному майновому комплексу КП „Кіровограделектротранс", який позивач орендує відповідно до договору № 174/47 від 01.12.2004р., укладеного з управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради.

Оскільки, амортизаційні відрахування є складовою об'єкта оподаткування, які визначаються статтями 8 та 9 Закону №334/94-ВР , то порядок їх нарахування не може встановлюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону №334/94-ВР, зокрема, змінами до статей 8 та 9 цього закону.

Крім того, позивачем в порушення пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7, пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону №334/94-ВР завищено витрати пов'язані з полишенням основних фондів (оренда цілісного майнового комплексу КП „Кіровограделектротранс") внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрати, що перевищують 10% сукупної балансової вартості груп власних основних фондів., а саме у 2005 році на суму 273 100 грн., в 2006 році на суму 573 577,19 грн., в 2007 році на суму 446 827,51 грн. Так, перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2005 балансова вартість основних фондів становила 0 грн., а тому підприємство в 2005 році не мало права відносити до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 273 100 грн. У 2006 - 2007 роках підприємством не створено групи власних основних засобів на суму фактично придбаних основних засобів та понесених витрат по ремонтах, а тому витрати на поліпшення основних фондів в межах 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду повинні складати за 2006 рік в сумі 41 162, 81 грн., а не 614 740 грн., як зазначено в р.04.10 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік; за 2007 рік в сумі 189 894,49 грн., а не 636 722 грн., як зазначено у р.04.10 Декларації з податку на прибуток за 2007 рік.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №43/23-10/32967628 від 28.05.2008 про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2007, встановлено порушення позивачем п.4.1. ст.4, пп.пп. 5.2.1, 5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 та пп. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР, що полягають у завищенні позивачем валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 рік на загальну суму 675000 грн., в тому числі, за IV квартал на суму 675000 грн., та за 2007 рік на загальну суму 240000 грн., в тому числі, за IV квартал на суму 240000 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам, які не використовувались в господарській діяльності, а також у віднесенні позивачем до складу амортизації в податковому обліку сум амортизаційних відрахувань по орендованим основним фондам згідно договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства „Кіровограделектротранс" №174/47 від 01.12.2004, укладеного з управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (а.с. 8 - 61 т.1).

На підставі акту перевірки №43/23-10/32967628 від 28.05.2008 Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді прийнято податкове повідомлення - рішення №0000642310/0 від 06.06.2008, яким ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1176208 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 588104 грн.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням відповідача подав до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді скаргу на зазначене податкове повідомлення - рішення.

За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0000642310/0 від 06.06.2008, а скаргу позивача без задоволення, а також, згідно з пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", збільшено суму штрафної санкції по податку на прибуток підприємств на 264 572 грн. (а.с. 4-9 т.2).

В подальшому, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642310/3 від 29.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 176 208 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 588 104 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000832310/3 від 29.12.2008, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 264572 грн. (а.с. 62-63 т.1).

Згідно акту перевірки №43/23-10/32967628 від 28.05.2008 Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді встановлено порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Так, 15 грудня 2004 року між управлінням розвитку транспорту та зв'язку Кіровоградської міської ради (Замовник) та ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" (Перевізник), з метою забезпечення перевезення пасажирів, в тому числі всіх пільгових категорій, що користуються електротранспортом в м. Кіровограді, надійного та якіснок їх обслуговуванпя на умовах виконання сторонами вимог норм чинного законодавства, що регламентує перевезення пасажирів, зокрема, Законів України: „Про дорожній рух", „Про міській електричний транспорт", „Про захист прав споживачів" та Постанов Кабінету Міністрів України „Про затвердження правил надання населенню послуг з перевезень міським слектротранспортом", „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахуної субвенції з Державного бюджету", укладено договір про організацію надання транспортних послуг №74/35 (далі за тестом - Договів №74/35) (а.с. 65-67 т.2).

Відповідно до умов Договору №74/35 Перевізник зобов'язаний, в тому числі, забезпечувати експлуатацію на маршрутах технічно справного та обладнаного згідно з нормативними документами і в належному санітарному стані рухомого складу, вживати заходів до розвитку матеріально - технічної бази, необхідної для забезпечення перевезень та обслуговування пасажирів, контролювати технічний стан та роботу рухомого складу на маршрутах.

Судом встановлено, та не заперечується представниками сторін, що станом на 01.01.2006 на балансі ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" перебувало 56 тролейбусів.

Матеріалами справи підтверджується, що в результаті щорічного технічного обстеження тролейбусів представниками Державного підприємства „Запорізька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту" встановлено, що 23 тролейбуси, які перебувають на обліку у позивача, для подальшої експлуатації на лінії не придатні і підлягають списанню, оскільки строк їх служби становить понад 10 років, про що свідчать акти ДП „ЗДРТІ МЕТ" про визначення технічного стану тролейбусів №16-2/22 від 05.09.2006, №16-1/40-1 від 26.06.2007, №21-2/29 від 02.11.2007 (а.с. 64-66 т.1).

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивача щодо придатності до експлуатації не всіх тролейбусів, які перебували на балансі ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" станом на 01.01.2006.

Оскільки, починаючи з 2006 року ДП „ЗДРТІ МЕТ" масово визнано тролейбуси, які перебувають на балансі ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" такими, що не придатні для подальшої експлуатації на лінії, позивач листом №481 від 05.09.2006 звернувся до управління розвитку транспорту та зв'язку Кіровоградської міської ради за погодженням щодо створення резерву транспортних засобів із автобусів, на що управління листом №982/35у від 11.09.2006 надало свою підтримку та згоду.

Після чого, директором ТОВ „Єлисаветградська транспортна кампанія", з метою виконання договірних відносин з органами місцевого самоврядування, запобігання безоплатності та збитковості роботи підприємства, шляхом забезпечення безперебійної його роботи, прийнято наказ від 20.09.2006 №416 „Про створення резерву транспортних засобів із автобусів", а також, доручено: головному інженеру ТОВ „Єлисаветградська транспортна кампанія" вивчити ринок пропозицій щодо здачі в оренду автобусів, які б по конструкції та кількості місць могли відповідати тролейбусам, забезпечити підготовку та укладення відповідних договорів оренди до 29.09.2006; начальнику служби рухомого складу взяти під особистий контроль резервний склад з орендованих транспортних засобів та порядок їх експлуатації постійно протягом їх перебування в оренді у підприємства; головному бухгалтеру забезпечити своєчасну оплату згідно договорів оренди резервних транспортних засобів з віднесенням відповідних платежів на валові витрати.

01 жовтня 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та ТОВ „Єлисаветградська транспортна кампанія" (Суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів, згідно умов якого Орендар зобов'язується передати Суборендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування дві одиниці автомобілів марки VOLVO з номерними знаками: НОМЕР_1, НОМЕР_2, та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, з номерними знаками: НОМЕР_3, НОМЕР_4, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно як резервний склад транспортних засобів для перевезення пасажирів по тролейбусним маршрутам у випадках поломки тролейбусів, а також сплачувати Орендареві суборендну плату (а.с. 67-68 т.1).

Також, 01 жовтня 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) та ТОВ „Єлисаветградська транспортна кампанія" (Суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів, згідно умов якого Орендар зобов'язується передати Суборендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування три одиниці автомобілів марки VOLVO, з номерними знаками: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, з номерними знаками: НОМЕР_8, НОМЕР_9, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно як резервний склад транспортних засобів для перевезення пасажирів по тролейбусним маршрутам у випадках поломки тролейбусів, а також сплачувати Орендареві суборендну плату (а.с. 69-70 т.1).

Виконання зазначених договорів суборенди транспортних засобів підтверджується щомісячними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) з посиланнями на суму оренди згідно договорів за відповідні періоди (а.с. 71-100 т.1).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем згідно договорів суборенди, укладених 01.10.2006 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 є компенсацією за суборенду транспортних засобів для їх подальшого використання як резервного складу транспортних засобів для перевезення пасажирів по тролейбусним маршрутам у випадках поломки тролейбусів, що означає використання позивачем даних транспортних засобів у власній господарській діяльності, а також наявність документального підтвердження виконання вищезазначених договорів, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам згідно договорів суборенди, укладених 01.10.2006 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в договорах суборенди відсутня інформація щодо згоди наймодавця (первісного) на суборенду автотранспортних засобів, що є обов'язковим для договорів суборенди у відповідності до ст.774 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, та не заперечується представниками сторін, що наймодавцем (первісного) автомобілів, які передано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 позивачу в строкове, платне користування для використання їх, виключно, як резервний склад транспортних засобів, є комунальне підприємство „Орбіта - Транс - Сервіс".

Оскільки, 01.10.2006 між КП „Орбіта - Транс - Сервіс" (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, згідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування три одиниці автомобілів марки VOLVO, з номерними знаками: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, з номерними знаками: НОМЕР_8, НОМЕР_9, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою пасажирських перевезень, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с. 101-102 т.1).

Також, 01.10.2006 між КП „Орбіта - Транс - Сервіс" (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, згідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування три одиниці автомобілів марки VOLVO, з номерними знаками: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, з номерними знаками: НОМЕР_8, НОМЕР_9, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою пасажирських перевезень, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с. 103-104 т.1).

Відповідно до пунктів 2.4, які дублюються, даних договорів, орендар має право здавати в суборенду автомобілі, що орендуються за цими договорами.

З огляду на викладене, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались в господарській діяльності підприємства у розмірі 915 000 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР, в період, що перевірявся, віднесено до складу амортизації в податковому обліку суми амортизаційних відрахувань по орендованим основним фондам, згідно договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Кіровограделектротранс" № 174/47 від 01.12.2004, укладеного з управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради.

Так, судом встановлено, що 01 грудня 2004 року між управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради та ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу КП „Кіровограделектротранс" №174/47 (далі за текстом - Договір оренди ЦМК №174/47) (а.с. 33-35 т.2).

Згідно умов Договору оренди ЦМК №174/47 орендоване майно включається до балансу Орендаря з вказівкою того, що це майно є орендованим.

Відповідно до пп.4.1 п.4 Договору оренди ЦМК №174/47 амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК залишаються в розпорядженні Орендаря, яким є ТОВ „Єлисаветградська транспортна кампанія", і використовується для відновлення основних фондів, що узгоджується з ст.23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-XII (далі за текстом - Закон №2269-XII).

Згідно умов Договору оренди ЦМК №174/47 після укладення даного Договору КП „Кіровограделектротранс" припиняє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до Орендаря. Орендоване майно включається до балансу Орендаря із вказівкою того, що це майно є орендованим.

За змістом підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно з підпунктом 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 цього ж Закону оперативний лізинг (оренда) -це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

За правилами підпункту 8.5.1 пункту 8.5 статті 8 Закону №334/94-ВР балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

Відповідно до підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 названого Закону передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Таким чином, передача об'єктів основних фондів в оперативний лізинг не має наслідком зміну балансової вартості груп основних фондів ані у орендаря, ані у орендодавця. За наслідками такої передачі у орендаря не виникають витрати, що підлягають амортизації в порядку підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 №334/94-ВР, позаяк орендні платежі не є витратами на виготовлення або придбання основних засобів.

А відтак у позивача були відсутні підстави для нарахування амортизації на вартість орендованих основних фондів та збільшення витрат пов'язаних з поліпшення основних фондів, тому висновки відповідача щодо завищення позивачем амортизаційних нарахувань та витрат пов'язаних з поліпшенням основних фондів є обґрунтованим.

Зазначений висновок викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 №К-30815/10, якою скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі № 2-а-128/09/1170 ( а.с.188-192 т.2).

Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача на листи роз'яснення податкового органу при обґрунтуванні правомірності нарахування амортизації та збільшення витрат з наступних підстав.

Встановлено, що на лист позивача №18 від 07.12.2004 (т.1 а.с. 105) Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді надано відповідь №40841/31-061 від 24.12.2004 (т.1 а.с. 106), в якій позивачу роз'яснено, що нарахування амортизації основних фондів та нематеріальних активів, що входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, здійснюється згідно ст.8 Закону №334/94-ВР. Тобто, основні засоби визначаються за групами, до яких застосовуються відповідні норми амортизації. Також згідно з п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує десять відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Листами Державної податкової адміністрації України від 06.05.2000 № 2385/6/15-1116 та від 21.05.2004 № 4058/6/15-1116 визначено, що амортизація основних засобів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу є ідентичною до амортизації власних основних фондів і відповідно суми амортизаційних відрахувань по зазначеним основним фондам повинні визначатися та нараховуватися відповідно до вимог п.8.3. ст.8 Закону №334/94-ВР з наступним відображенням їх в податковій звітності.

Пізніше, інша думка була висловлена в листі Державної податкової адміністрації України від 12.11.2004р. № 22060/7/15-1117 щодо оренди цілісних майнових комплексів, в якому роз'яснено, що передача об'єкта основних фондів в оперативний лізинг не призводить до зміни балансової вартості груп основних фондів у орендаря та орендодавця, а також не призводить до податкової амортизації зазначеного об'єкта оперативного лізингу (оренди) у орендаря, і лише орендна плата за такий об'єкт включається до складу валового доходу орендодавця відповідно до підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону та валових витрат орендаря згідно із підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Також зазначено, що інші листи органів державної податкової служби застосовуються в частині, що не суперечить цьому листу.

Таким чином, враховуючи положення абз. „г" пп.4.4.2 п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (далі за текстом - Закон №2181-III), посилання позивача на податкові роз'яснення, які не підлягають застосуванню в з в'язку із суперечністю листу Державної податкової адміністрації України від 12.11.2004 № 22060/7/15-1117, є необґрунтованими та зазначені роз'яснення не можуть бути підставою для нарахування амортизації та збільшення витрат позивачем у 2005-2007 роках.

Факти інших порушень, виявлених в ході перевірки, а саме встановлення розбіжності між сумами задекларованого валового доходу та показників бухгалтерського обліку підприємства, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання у розмірі 23 418,06 грн.; завищення витрат, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання у розмірі 1 721,23 грн. та 3 910 грн.; порушення в результаті яких відповідачем було зменшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток, відповідно в у розмірі 4 159, 78 грн., 103, 57 грн., 89 244, 86 грн. (а.с.30-40 т.3) в судовому засіданні представником позивача не заперечувались.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000642310/3 від 29.12.2008 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає скасуванню оскаржуване рішення в частинні нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у розмірі 228750 (915 000х25%) грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 375 ( 228 750х50) грн.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0000832310/3 від 29 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 264 572 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно пп.6.6.1 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державна податкова адміністрація України від 17.03.2001р. №110 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) у великих розмірах, до такого платника додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладання, застосовуються штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Згідно з приміткою до ст. 212 КК України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Пунктом 22.5 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 07.07.2005 №2771- ІV, визначена сума податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного податкового органу, - для будь якого податку.

Таким чином, соціальна пільга на 2006 рік дорівнює 50% мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року і становить 175 грн., а тому недоплата податку у великих розмірах, на рівні визначеному КК України становить 525 000, 00 грн. (175, 00 грн. х 3000).

В ході перевірки відповідачем встановлено заниження податкового зобов'язання на прибуток за 2006 рік в сумі 529 144 грн. (а.с.47 т.1)

Однак, як зазначене вище, зобов'язання з податку на прибуток нараховане відповідачем за 2006 рік у сумі 228 750 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене сума заниження податкового зобов'язання за 2006 рік у розмірі 300394 (529 144 - 228 750) грн. не може вважатися недоплатою у великих розмірах, що встановлюється на рівні визначеному КК України, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III, відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000832310/3 від 29.12.2008, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 264572 грн. є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., за вимогу скасувати податкові повідомлення - рішення на загальну суму 2 028 884 (1 764 312 +264 572) грн., судом задоволено вимоги на суму 607 697 грн.

Враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 607 697 грн., що складає 30% (607 697 х 100 / 2 028 884) від загальної суми податкових зобов'язань визначених за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, позивачеві слід присудити з Державного бюджету судові витрати в розмірі 1,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000642310/3 від 29.12.2008, в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у розмірі 228 750 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 375грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000832310/3 від 29.12.2008.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби кошти в розмірі 1,02 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови у повному обсязі - 03.04.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун