Постанова № 30524580, 19.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 р. (10:33) Справа №801/1164/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006252301, №0006242301, №0006232301 від 18.12.12р.

Представники сторін:

представник позивача - Антіпіна Н.О., довіреність № б.н. від 01.10.12р.;

представник відповідача - Будан Є.Г., довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.12р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006252301, №0006242301, №0006232301 від 18.12.12р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, внаслідок встановлення відповідачем нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентами та, як наслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

У судове засідання, що відбулося 19.02.2013р., представником відповідача надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.76-78). Відповідач зазначає, що первинні документи, які складені КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку із нікчемністю правочинів укладених між позивачем та цими контрагентами. Враховуючи викладене відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення, оскаржувані позивачем, винесено відповідно до вимог чинного законодавства, тому доводи викладені у адміністративному позові не можуть бути підставою для скасування зазначених рішень.

В судовому засіданні, що відбулося 19.03.2013р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт" зареєстровано у якості юридичної особи 28.07.2004р. (а.с.8).

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 513542 від 22.09.2004р.

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01.11.2009р по 31.03.2012р.

Вищенаведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.1.3.1, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток всього у сумі 6115,00грн. - у т.ч. за 4 кв. 2009р. у сумі 5167,00грн., за 1 кв. 2010р. у сумі 948,00грн. ;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення за березень 2010р. на 758,00грн, та встановлено заниження ПДВ на 4891,00грн., у тому числі: за грудень 2009 року на суму 4133,00грн., та за квітень 2010 року у сумі 758,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012р. №2581/22-01/33006418/243 (далі Акт) (а.с.79-90).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 18.12.2012р. було винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0006252301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7643,00грн., у тому числі за основним платежем на 6115,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1529,00грн (а.с.15);

- №0006242301 про зменшення позивачу розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 758,00грн. (а.с.17);

- №0006232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6114,00грн., у тому числі за основним платежем на 4891,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1223,00грн. (а.с.16).

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого складені спірні податкові повідомлення рішення судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки за перевіряємий період ТОВ "Аеросвіт курорт" мало взаємовідносини з КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Вищенаведений Акт перевірки містить посилання на акти про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами-покупцями та постачальниками - КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01.11.2009р. по 31.03.2012р. (№36/22/32468182 від 11.04.12р. та №17/22/336693441 від 06.04.12р.) (а.с.81).

У вищенаведених актах встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 665, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених по ланцюгу постачання вищенаведених підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. Не підтверджено реальність проведених КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

У Акті перевірки є посилання на те, що в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи», діяльність яких була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

У Акті також зазначено, що згідно бази контрагентів встановлено, що ТОВ "Аеросвіт курорт" в перевіряємому періоді від КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» отримало податкові накладні за (виконані роботи, надані послуги), які в перевіряємому періоді відносилися до валових витрат на загальну суму 24459,00грн.

На підставі вищенаведеного документальною перевіркою ТОВ "Аеросвіт курорт" по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» за період грудень 2009р., березень 2010р. встановлено завищення валових витрат на суму 24459,00грн.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 6115,00грн.

Судом також з'ясовано, що за період, що підлягав перевірці, по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 4891,00грн., у т.ч. за грудень 2009р. у сумі 4133,00грн. та за квітень 2010р. у сумі 758,40грн.

Враховуючи те, що на думку податкового органу вищенаведені податкові накладні не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку відповідачем зменшено від'ємне значення за березень 2010р. на 785,00грн. та встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 4891,00грн.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідачем було встановлено, що позивачу на підставі акту перевірки від 30.09.2010р. №3682/23-1/33006418/247 зменшено суму податкового кредиту за квітень 2010р. на суму 758,4грн. і збільшено суму податкового кредиту за березень на цю суму, у зв'язку із тим, що позивачем невірно була вказана дата податкової накладної ПП «Кримспецтехнолоджи», що відображено у додатку 6 до акту перевірки (а.с.135-138).

З огляду на вищевикладене, суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що у березні 2010р. декларація з ПДВ щодо включення ПДВ за контрагентом КП «Альянс» у сумі 785грн. позивачем до податкових органів не подавалася, як на підставу для задоволення позовних вимог. Також матеріалами справи спростовано посилання позивача на те, що акт перевірки від 30.09.2010р. №3682/23-1/33006418/247 не містить жодного висновку щодо неправильності податкового кредиту.

При цьому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товар: (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищенаведеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі. Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704) (далі по тексту - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно до положень частин 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є діяльність санаторно-курортних закладів ( код виду діяльності 85.11.3).

Згідно до статті 2 Статуту ТОВ «Аеросвіт Курорт», видами діяльності є створення та утримання санаторно-курортних закладів.

Судом з'ясовано, що діяльність ТОВ «Аеросвіт Курорт» пов'язана зокрема з орендою будівель санаторного комплексу «Форос», розташованого за адресою: АРК, м.Ялта, смт.Форос, Фороський узвіз, 1, та безпосередньо з організацією санаторного закладу та його обслуговуванням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємому періоді здійснював споживання води із джерел «Суук-Су» та «Форос-Чокрак», розташованих поблизу санаторію «Форос» на гірських схилах. На зазначені джерела у позивача є відповідні паспорти (паспорт № 395/18 джерела «Суук-Су» та паспорт № 407/20 джерела «Форос-Чокрак»). Як вбачається з паспортів джерел (п.3), експлуатуючою організацією є ТОВ «Аеросвіт Курорт», мета експлуатації - водопостачання санаторію «Форос» (а.с.157,159).

Статтею 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачене здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної статті та Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321, між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір надання послуг № бО-УСО/1861 від 15.12.2009 року на здійснення відповідних робіт щодо розробки документації для отримання дозволу (а.с.148).

Вартість послуг за вищенаведеним договором склала 24 800, 00 грн., до складу вартості послуг за договором входило ПДВ у розмірі 4133,33 грн.

У виконання вищенаведеного договору позивачем отримано дозвіл на спецводокористування УР-КРЬІ № 349 від 28.12.2010р. строком дії до 01.11.2013р. (а.с.161-175).

Суд звертає увагу на те, що на оборотній стороні аркушу 1, яким затверджено та узгоджено «Гранично допустимий скид речовин у водний об'єкт зі стічними водами» у складі дозвільної документації, містяться відомості про організації, якими розроблено проект гранично допустимого скиду речовин, зокрема, розробка проекту здійснювалася КП «Альянс» (а.с.172).

Фактичне виконання робіт за вищенаведеним договором підтверджується Актом приймання-сдачі науково-дослідницької роботи від 23.12.2009р. (а.с.91).

Виконані послуги були оплачені у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 05.01.2010 року (а.с.154), про що також зазначено у вищенаведеному акті приймання-сдачі.

Отже, 23.12.2009 року КП «Альянс» було виписано податкову накладну № 4834 на суму ПДВ 4133, 33 грн. (а.с.26), яка була отримана позивачем 08.04.2010 року та включена у податкову декларацію з ПДВ за грудень 2009 року.

Судом також з'ясовано, що позивач для обслуговування санаторного комплексу «Форос», зокрема, забезпечення опаленням та гарячою водою, експлуатує котельню. Відповідно до балансової довідки (вих.235 від 03.12.12р.) позивач є власником обладнання котельної: котлу із жаропрочним фасадом в комплекті з мазутною голіркою та обладнання для електропідігріву мазуту (пічного палива).

Матеріалами справи підтверджено, що за виконання ремонтних робіт електродвигуна у котельній, на підставі рахунку № 65 від 01.04.2010 року (а.с.155), позивачем було оплачено ПП «Кримспецтехнолоджи» 4550,40 грн. (в т.ч. ПДВ 758, 40 грн.), що підтверджується банківською випискою від 09.04.2010 року (а.с.153).

На підтвердження виконаних робіт, між сторонами було підписано акт (а.с.93), в якому зазначено найменування виконаних ПП «Кримтехнолоджі» робіт та перелік використаних матеріалів.

29.03.2010 року ПП «Кримспецтехнолоджи» було виписано податкову накладну № 70 на суму ПДВ 758,40 грн. (а.с.27), яка була отримана позивачем 08.04.2010 року та включена у податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року. Як вже зазначалося, у подальшому на підставі акту перевірки від 30.09.2010р. №3682/23-1/33006418/247 зменшено суму податкового кредиту за квітень 2010р. на суму 758,40грн. і збільшено суму податкового кредиту за березень на цю суму, у зв'язку із тим, що позивачем невірно була вказана дата податкової накладної ПП «Кримспецтехнолоджи», що відображено у додатку 6 до акту перевірки (а.с.135-138).

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та його контрагентами вищенаведених правочинів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд зазначає, що ні Податковий кодекс України ні Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та валових витрат сум від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована на факті порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб юридичних осіб, які є постачальниками контрагентів позивача, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин.

В акті перевірки відсутність фактичного виконання робіт контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для визначення валових витрат та для формування податкового кредиту з ПДВ цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, використання отриманих послуг в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Суд звертає увагу на те, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні угод із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Правочини вчинені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на надання послуг та отримання за це коштів замовником.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 18.12.12р. №0006252301, №0006242301, №0006232301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи, що позивач заявив вимоги про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст.11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.03.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 25.03.2013 року.

Керуючись статтями 11, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби, прийняті відносно Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт" від 18.12.12р. :

- №0006252301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7643,00грн., у тому числі за основним платежем на 6115,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1529,00грн.;

- №0006242301 про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 758,00грн.;

- №0006232301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6114,00грн., у тому числі за основним платежем на 4891,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1223,00грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 146,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт" .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.