Постанова № 30523207, 02.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року № 9104/2473/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів,-

встановив:

18 березня 2011 року позивач - ДПІ у Франківському районі м. Львова звернувся в Львівський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до відповідача - ОСОБА_1 в якому просив стягнути з нього податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 46 690 грн на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 31.08.2010 року ДПІ у Франківському районі м. Львова отримала лист Львівського відділу РЕР управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області № 9/2074 відповідно до якого останній повідомив, що гр. ОСОБА_1 здійснив першу реєстрацію транспортних засобів: 25.02.2010 року автомобіль MERCEDES-BENZ та VOLKSWAGEN, а тому зобов'язаний був сплатити податок з власників транспортних засобів. Однак, згідно листа Західного ГРУ «Приватбанк» від 04.11.2010 року № 5949 факт перерахунку коштів на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова не підтвердився, що свідчить про те, що відповідач вказаний вище податок не сплатив. Оскільки, відповідачем фактично не сплачено податок з власників транспортних засобів, позивач вважає, що такий підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівський ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року дану справу в порядку ст. 22 КАС України передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушення норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем у повній мірі виконано обов'язок щодо сплати податку є безпідставним та не підтверджується жодними доказами, оскільки з урахуванням положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» належним доказом сплати відповідачем податку є відповідний розрахунковий документ, який у матеріалах справи відсутній. Згідно п. 3.5 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України від 10.04.2002 року № 335, квитанція про сплату податку з власників транспортних засобів повертаються власнику, а тому у позивача як власника транспортних засобів яких він здійснив першу реєстрації повинні бути у наявності платіжні документи, які б у разі реальної сплати податку підтверджували цей факт. У разі втрати цього документа, відповідач у відповідності до ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в праві отримати його дублікат. На підставі викладеного апелянт вважає, що факт сплати відвідачем податку при першій реєстрації транспортних засобів не підтверджена жодними доказами, що свідчить про те, що такий податок сплачений не був, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Представником позивача до суду подано клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача у справі до суду поступила заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що він звернувся до Центрального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про надання інформації щодо сплати ним податку. Однак, дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи вже декілька разів відкладався, зокрема, для подання доказів та заперечень на апеляційну скаргу, а тому на думку суду протягом розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції у відповідача було достатньо часу для подання доказів. Крім того, з аналогічних підстав відповідач просив відкласти розгляд справи призначений на 05.03.2013 року, однак з цього часу він не подав будь-яких доказів чи заперечень на апеляційну скаргу.

Разом з тим, у поданій заяві відповідач просить залучити відділення «ПриватБанк», у якому він здійснював сплату податку за реєстрацію транспортних засобів, в якості відповідача чи третьої особи.

Проте, в цій частині дане клопотання також задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до ст. 52 КАС України заміну чи залучення відповідача може здійснювати виключно суд першої інстанції, оскільки в такому разі розгляд справи починається спочатку. Крім того, позивачем не заявлено позовних вимог до ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відсутні також і підстави для залучення до участі у справі ПАТ КБ «ПриватБанк» в якості третьої особи, оскільки суд залучає до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, тільки в тому разі, якщо встановить, що прийняте рішення може вплинути на його права і обов'язки. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду у даній справі не вплине на права чи обов'язки ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому підстави для залучення його до участі у справі як третьої особи відсутні.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.08.2010 року на адресу ДПА у Львівській області надійшов лист Львівського відділу РЕР управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області № 9/2074, відповідно до якого останній повідомив, що гр. ОСОБА_1 25.02.2010 року здійснив першу реєстрацію наступних транспортних засобів: автомобіль MERCEDES-BENZ 308D, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299 куб.см та автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, кузов № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, 1997 року випуску, об'єм двигуна 2370 куб.см (а.с. 6-7).

04.11.2010 року на запит ДПА у Львівській області № 10/17-118/361 від 09.09.2010 року Західне ГРУ «Приватбанк» своїм листом № 5649 від 04.11.2010 року надало інформацію щодо сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів, згідно якої від гр. ОСОБА_1 кошти в якості податку за першу реєстрацію вказаних вище транспортних засобів не поступали (а.с. 8-9).

Згідно довідки № 3522/17-115 від 18.02.2011 року від відповідача кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів в сумі 22 990 грн та 23 700 грн від 25.02.2010 року до місцевого бюджету Франківського району м. Львова не надходили (а.с. 4).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» визначає обов'язок фізичних осіб сплатити податок при першій реєстрації транспортного засобу, однак не вимагає вчинення якихось інших дій, зокрема здійснення контролю за зарахуванням коштів на той чи інший рахунок. Судом встановлено, що згідно листа Львівського відділу РЕР управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області № 9/2074 від 31.08.2010 року позивачем здійснено першу реєстрації спірних транспортних засобів та сплачено податок з власників транспортних засобів на зальну суму 4 690 грн згідно квитанцій, копії яких зберігаються в реєстраційній справі. Факт ненадходження відповідних коштів до місцевого бюджету, жодним чином не вказують на вину чи протиправність дії відповідача, які зумовили не поступлення цих коштів до місцевого бюджету, а свідчать тільки про халатність чи помилковість дій працівників банку чи якихось інших осіб. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовив.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції категорично не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 14 цього Закону визначено перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), до яких зокрема відноситься і податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Нормативно-правим актом, який на момент виникнення спірних правовідносин встановлював податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та визначав порядок його сплати, був Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року N 1963-XII (далі - Закон України N 1963-XII).

Згідно зі ст. 1 цього Закону, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Об'єкти оподаткування визначені в ст. 2 Закону України N 1963-XII згідно з якою, автомобілі вантажні - код 8704, є об'єктом оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів фізичними особами сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно зі ст. 3 Закону України N 1963-XII, перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

З аналізу наведених вище правових положень випливає, що фізичні чи юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію транспортних засобів, перед проведенням такої реєстрації зобов'язані сплати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставкою визначеною Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ОСОБА_1 25.02.2010 року здійснив першу реєстрацію наступних транспортних засобів: автомобіль MERCEDES-BENZ 308D, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299 куб. см та автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, кузов № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, 1997 року випуску, об'єм двигуна 2370 куб.см (а.с. 6-7).

Враховуючи об'єм двигуна кожного з названих вище транспортних засобів та ставку податку - 1 000 грн за 100 куб.см, що визначена ст. 3 Закону N 1963-XII, відповідач при першій реєстрації цих транспортних засобів зобов'язаний був сплати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 46 690 грн (а.с. 5).

Однак, як вбачається із наданої Львівським відділом РЕР управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області інформації, в матеріалах реєстраційних справ відсутні оригінали чи копії платіжних документів, які б свідчили про сплату відповідачем цього податку. Відсутні в реєстраційній справі і реквізити цих розрахункових документів.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що згідно наданої Львівським відділом РЕР управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області інформації відповідач сплатив податок під час реєстрації відповідних транспортних засобів, що підтверджується копіями квитанцій, які знаходяться в реєстраційних справа, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у справі доказами.

Більше того, згідно наданої Західним ГРУ «Приватбанк» інформації, від гр. ОСОБА_1 кошти в якості податку за першу реєстрацію вказаних вище транспортних засобів за даними наданими ДПА у Львівській області не поступали (а.с. 8-9).

Факт несплати відповідачем цього податку також підтверджується і наявною у матеріалах справи довідкою № 3522/17-115 від 18.02.2011 року, згідно якого від гр. ОСОБА_1 кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів в сумі 22 990 грн та 23 700 грн від 25.02.2010 року до місцевого бюджету Франківського району м. Львова не надходили (а.с. 4).

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач виконав свій обов'язок та сплатив податок при першій реєстрації 25.02.2010 року транспортних засобів: MERCEDES-BENZ 308D, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299 куб.см та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, кузов № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, 1997 року випуску, об'єм двигуна 2370 куб.см.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, факт виконання ним податкового обов'язку зі сплати податку при першій реєстрації вказаних вище транспортних засобів, натомість позивач надав суду достатньо належних та допустимих доказів, які доводять факт не сплати відповідачем цього податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України N 1963-XII, у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування, з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи те, що позивачем фактично не сплачено податок при першій реєстрації транспортного засобу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають до задоволення, а несплачений податок стягненню за рішенням суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено, оскільки спеціальних строків для звернення із розглядуваним адміністративним позовом чинним законодавством України не встановлено, а тому застосуванню підлягає визначений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк, перебіг якого слід обчислювати з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про несплату відповідачем податку.

Як вбачається із матеріалів справи, лист яким Львівський РЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області повідомив позивача про реєстрацію відповідачем транспортного засобу, на адресу ДПА у Львівській області надійшов 31.08.2010 року. З метою перевірки сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів, ДПА у Львівській області був наплавлений запит до Західного ГРУ «Приватбанк», відповідь на який отримана 04.11.2011 року.

Оскільки, лист Західного ГРУ «Приватбанк» № 5949 від 04.11.2010 року на адресу ДПА у Львівській області поступив 04.11.2010 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що моментом коли позивач дізнався про несплату відповідачем податку з власників транспортних засобів слід вважати дату 04.11.2010 року, з якою і пов'язаний початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи те, що про несплату відповідачем податку з власників транспортних засобів позивач дізнався 04.11.2010 року, а із адміністративним позовом звернувся 18.03.2011 року, суд прийшов до висновку, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено.

З огляду на те, що постанова судом першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі № 2а-3119/11/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - задовольнити.

Стягнути з громадянина ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) податок з власників транспортного засобу та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 46 690 грн на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова № 33219808700005, код платежу 12020200, код ЄДРПОУ 22406168, банк ГУ ДКУ у Львівській області, МФО 825014.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін