Постанова № 30523140, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 квітня 2013 року 15:15 №826/2508/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «КБК»додержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0008892208, від 23.11.2012 №0012912208,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0008892208, від 23.11.2012 №0012912208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.08.2012 №649/22-8/32556142 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 155 536,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 253 083,00 грн. На думку позивача, відповідачем необґрунтовано та неправомірно здійснено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж».

В судове засідання 19.03.2013 представник відповідача повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Письмових заперечень відповідач суду не надав, натомість через канцелярію суду надійшли документи, якими державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва ДПС обґрунтовує правомірність висновків акту перевірки від 23.08.2012 №649/22-8/32556142.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/2508/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 196 109,90 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 155 536,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 23.08.2012 №649/22-8/32556142 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.09.2012 №0008892208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 155 536,00 грн., у тому числі: 155 536,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 12.09.2012 №0008882208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 253 084,00 грн., у тому числі: 196 110,00 грн. - основний платіж, 56 974,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 05.11.2012 №7208/10/12-414 податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.09.2012 №0008882208 скасовано в частині, у зв'язку із чим державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 №0012912208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 253 083,00 грн., у тому числі: 196 110,00 грн. - основний платіж, 56 973,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 23.08.2012 №649/22-8/32556142 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства України зроблено з огляду на нікчемність правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» за договором підряду від 01.06.2011 №б/н, договором на виконання проектно-кошторисної документації від 02.03.2011 №2-5 та договору підряду від 24.04.2011 №57 як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) було укладено договір підряду від 01.06.2011 №б/н, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати для замовника будівельно-монтажні роботи на об'єкті - котельня Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру за адресою: місто Кіровоград, вулиця Ялтинська, будинок №1.

Окрім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) було укладено договір на виконання проектно-кошторисної документації від 02.03.2011 №2-5, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати для замовника проектно-кошторисну документацію на встановлення котельні для Обласної психіатричної лікарні міста Кіровограда.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (субпідрядник) також було укладено договір від 24.04.2011 №57, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати для замовника роботи з ремонту фасадів будівель згідно проектної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду від 01.06.2011 № б/н та від 24.04.2011 №57, а також договір на виконання проектно-кошторисної документації від 02.03.2011 №2-5, укладались товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» для реалізації своєї господарської діяльності, пов'язаної з основною діяльністю щодо будівництва будівель та діяльності у сфері інжинірингу.

При цьому, позивач звертає увагу, що станом на час здійснення господарських операцій його контрагент був належним чином зареєстрований і як юридична особа, і як платник податку на додану вартість.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки від 23.08.2012 №649/22-8/32556142, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» останнє мало ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Суд також звертає увагу, що договір підряду від 01.06.2011 №б/н та договір на виконання проектно-кошторисної документації від 02.03.2011 №2-5, укладались товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» для виконання умов договору підряду від 27.08.2010 №23-10 та додаткової угоди №1, відповідно до яких позивач зобов'язувався розробити проектну документацію та провести установку котелень на об'єктах - Кіровоградському онкологічному диспансері, Центральній районній лікарні та Обласній психіатричній лікарні. Відповідно до умов договору підряду від 27.08.2010 №23-10 підрядник має право самостійно визначати способи виконання робіт по даному договору та залучати до виконання робіт третіх осіб на умовах субпідряду.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду від 24.04.2011 №57 укладався товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» при проведенні процедури закупівель послуг на конкурсній основі для виконання ремонтних робіт фасадів будівель Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Так, у подальшому після проведення конкурсної процедури та укладення договору від 24.04.2011 №57, товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» укладено договори від 25.05.2011 та від 26.05.2011 відповідно до яких позивач зобов'язувався провести ремонтні роботи фасадів будинків у Шевченківському районі міста Києва.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів 27.08.2010 №23-10, від 02.03.2011 №2-5, від 01.06.2011 №б/н, від 24.04.2011 №57, від 26.05.2011 та від 26.05.2011; копії локальних кошторисів, копії довідок про вартість виконаних робіт; копії актів приймання виконаних робіт та відомостей використаних ресурсів до актів; копії податкових накладних за відповідні періоди; копії виписок з банку за особовим рахунком за відповідні періоди; та інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо відсутності факту реальності господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» базуються на висновках акту невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» від 17.05.2012 №129/227/35554567, яким встановлено відсутність у товариства можливостей на виконання господарських зобов'язань та фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження висновків акту невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» від 17.05.2012 №129/227/35554567, як і самого акту, суду надано не було.

Окрім того, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», вказано на матеріали кримінальної справи №02/11/8048, порушеної проти директора товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» ОСОБА_1 за злочини, передбачені статтею 366 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів зазначеної кримінальної справи, договір підряду від 01.06.2011 та договір на виконання проектно-кошторисної документації від 02.03.2011 №2-5, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», не були предметом дослідження в кримінальній справі №02/11/8048.

Таким чином, матеріалами кримінальної справи №02/11/8048 не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому зазначені матеріали не можуть бути доказом протиправності дій позивача.

Окрім того, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», жодних доказів реальності господарських операцій, вчинених ними, суду не надано.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 № К/9991/53330/12, від 28.02.2013 № К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «КБК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 та від 23.11.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 №0008892208, від 23.11.2012 №0012912208 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 12.09.2012 №0008892208, від 23.11.2012 №0012912208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.