Постанова № 30523117, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 квітня 2013 року 16:15 №826/2618/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі Луцишині Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449 прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 368,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320. Так, відповідачем вказано на порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

В судове засідання 26.03.2013 представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/2618/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2012 року.

За наслідками перевірки Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС складено акт від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449, в якому зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 31 368,00 грн.

На підставі акту перевірки від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449 Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 368,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді, покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449, висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено, зокрема, по взаємовідносинам позивача з приватним підприємством «Гамма-Плюс».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Гамма-Плюс» (продавець) було укладено договір поставки, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння льону олійного, українського походження, врожаю 2012 року.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: договір поставки від 08.08.2012 №624/1-078270, видаткову накладну від 08.08.2012 №РН-0000861, податкову накладну від 08.08.2012 №61, рахунок-фактуру від 08.08.2012 №СФ-0000861, складську квитанцію на зерно від 08.08.2012 №100091 серія АУ №299859, виписку по рахунку з банку, докази на транспортування товару та використання позивачем придбаного товару у його подальшій господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та приватним підприємством «Гамма-Плюс», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 09.10.2012 №1916/22-5/30047507 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Гамма-Плюс», яким встановлено ознаки проведення безтоварних операцій підприємства з контрагентами.

Незважаючи на неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Гамма-Плюс» щодо взаємовідносин із контрагентами, що зафіксовано в акті державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 09.10.2012 №1916/22-5/30047507, органом державної податкової служби робиться висновок про відсутність реального здійснення операцій між приватним підприємством «Гамма-Плюс» та його контрагентами. При цьому, реальність господарських взаємовідносин приватного підприємства «Гамма-Плюс» із контрагентами органом державної податкової служби не досліджувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Гамма-Плюс» зроблено також на основі інформації щодо контрагентів приватного підприємства «Гамма-Плюс», а також контрагентів цих контрагентів, що залучені до схеми постачання приватного підприємства «Гамма-Плюс».

Так, за посиланнями органу державної податкової служби, підприємства у ланцюгу постачання приватного підприємства «Гамма-Плюс» мають ознаки «ризиковості».

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача або контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що під час перевірки відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Гамма-Плюс», жодних доказів безтоварності господарських операцій між ними суду не надано.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 № К/9991/53330/12, від 28.02.2013 № К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, як вбачається із акту перевірки Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 19.11.2012 №1308/40-50/23-20/20027449 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено також з огляду на включення позивачем до складу податкового кредиту не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних при несвоєчасному поданні скарги на контрагента, що видав таку податкову накладну.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, зокрема, на підставі податкової накладної від 16.05.2012 №25/2, наданої товариством з обмеженою відповідальністю «Біорена», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, заяву про відмову постачальника надати покупцю податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) подано товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до органу державної податкової служби 18.09.2012 при поданні податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для захисту інтересів добросовісних платників податку, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Враховуючи, що позивач не включав до складу податкового кредиту за травень 2012 року суму податку на додану вартість за податковою накладною від 16.05.2012 №25/2, а включив таку суму до складу податкового кредиту за серпень 2012 року, тобто в межах 365 днів, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» виконано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо подання скарги на постачальника разом із податковою декларацією за звітний податковий період, а саме податковою декларацією за серпень 2012 року.

Зазначена позиція суду узгоджується також з правовою позицією Київського апеляційного адміністративного суду, висловленої зокрема в постанові від 20.12.2012 №2а-11842/12/2670.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» приписів Податкового кодексу України; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0000532320 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 04.12.2012 №0000532320.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.