Постанова № 30521943, 05.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7847/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 року №0012802301 та №0012792301, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 16.11.2012 року по 23.11.2012 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» за період з 01.05.2009 року по 31.01.2012 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №3062/22-3/36232879/249 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1 , п.138.4, п138.6 ст.138 Податкового Кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 171667 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року на суму 9580 грн., за I квартал 2011 року на суму 26004 грн., за II квартал 2011 року на суму 27715 грн., за III квартал 2011 року на суму 47114 грн., за IV квартал 2011 року на суму 47184 грн., за I квартал 2012 року на суму 14070 грн., та п.198.3 ст.198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 140302 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 12004,12 грн., за березень 2011 року на суму 8798,92 грн., за квітень 2011 року на суму 9070 грн., за травень 2011 року на суму 10232,80 грн., за червень 2011 року на суму 4797 грн., за липень 2011 року на суму 16560,80 грн., за серпень 2011 року на суму 11440 грн., за вересень 2011 року на суму 12968 грн., за жовтень 2011 року на суму 15234,90 грн., за листопад 2011 року на суму 12510 грн., за грудень 2011 року на суму 13285 грн., за січень 2012 року на суму 13400 грн.. На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях (т.1 а.с. 2-14, 110-118, т.2 а.с.91-94, т.3 а.с.74-77).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову (т.2 а.с.20-22).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 01.12.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с.105, т.2 а.с.83) та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 16.11.2012 року по 23.11.2012 року ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» за період з 01.05.2009 року по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №3062/22-3/36232879/249 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1 , п.138.4, п138.6 ст.138 ПК, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 171667 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року на суму 9580 грн., за I квартал 2011 року на суму 26004 грн., за II квартал 2011 року на суму 27715 грн., за III квартал 2011 року на суму 47114 грн., за IV квартал 2011 року на суму 47184 грн., за I квартал 2012 року на суму 14070 грн., та п.198.3 ст.198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 140302 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 12004,12 грн., за березень 2011 року на суму 8798,92 грн., за квітень 2011 року на суму 9070 грн., за травень 2011 року на суму 10232,80 грн., за червень 2011 року на суму 4797 грн., за липень 2011 року на суму 16560,80 грн., за серпень 2011 року на суму 11440 грн., за вересень 2011 року на суму 12968 грн., за жовтень 2011 року на суму 15234,90 грн., за листопад 2011 року на суму 12510 грн., за грудень 2011 року на суму 13285 грн., за січень 2012 року на суму 13400 грн. (т.1 а.с.17-47).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді включено до складу валових витрати по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», на загальну суму 1110725 грн., та віднесено ПДВ по цим операціям в сумі 222145 грн. до складу свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаних підприємств було встановлено, що взаємовідносини між ТОВ та ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», мають безтоварний характер, що свідчить про укладання між ними угод без наміру настання юридичних наслідків, у зв’язку з чим, згідно з ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України угоди з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», є нікчемними, а тому ТОВ не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 15, 16, т.2 а.с.71, 72).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ДПІ та протиправними спірні податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ уклало договори від 01.07.2011 року №2 з ТОВ «Флорена-плюс», від 01.02.2011 року №01/02-1 з ТОВ «Алміс-ЛД», від 01.11.2011 року №89 з ТОВ «Укрхолод», від 01.01.2009 року №01-09/16 з ТОВ «Юнітрейд-консалт» та від 03.01.2009 року №93 з ТОВ «А-Вента», відповідно до яких останні прийняли на себе обов’язок надати позивачу послуги, а ТОВ зобов’язалося прийняти та оплатити ці послуги (т.1 а.с. 49-50, 59-60, 71-72, 77-78, 90-91, т.3 а.с.16, 33, 47, 53, 65).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», надало ТОВ передбачені цими договорами послуги, а позивач оплатив вартість цих послуг, що підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.1 а.с.51-54, 55-58, 61-65, 66-70, 73-74, 75-76, 79-89, 92-93, 94-95, т.3 а.с.17, 18, 19-26, 27-32, 34-41, 42-47, 49-52, 54-64, 66-68, 78-117, 120-127).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

На підставі зазначених норм витрати по оплаті отриманих від ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» послуг були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді (т.1 а.с.55-58, 66-70, 75-76, 79-89, 94-95, т.3 а.с.17, 19, 21, 23, 25, 34, 36, 38, 40, 49, 51, 54-64, 66-67).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Згідно ст.183.1 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагенти ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.138, 142, 147, 150, 152).

Відповідно до ст.198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання послуг, оплати коштів за них та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки щодо безпідставного включення ТОВ витрат по операціям з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту ґрунтуються на не можливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за перевіряємий період, а тому угоди між ТОВ та цими контрагентами були фіктивними, укладеними без наміру настання реальних наслідків, і тому ці угоди відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України визнані нікчемними.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження таких висновків та існування вказаних обставин.

Крім цього, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем також не було надано суду доказів щодо визнання угод між ТОВ та ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», у встановленому законом порядку недійсними, а відсутність ознак фіктивності цих правочинів та товарність вказаних правовідносин ТОВ з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», підтверджується зазначеними вище первинними документами.

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо протиправного включення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», до складу валових та ПДВ по цим операціям, у зв’язку з чим і рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ по цим операціям є безпідставними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування цих рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Флорена-плюс» від 07.03.2012 року №103/22-9/35851839 (т.2 а.с.31-34), ТОВ «Юнітрейд-Консалт» від 27.07.2010 року №56192/23-513/23 (т.2 а.с.35-36), ТОВ «Укрхолод» від 07.03.2012 року №13/3-22-20 (т.2 а.с.37-52), ТОВ «А-Вента» від 12.04.2012 року №99/22-604/34603555 (т.2 а.с.53-59), ТОВ «Алміс» від 04.07.2011 року №1809/23-513/36344226 (т.2 а.с. 60-69), оскільки вказані акти не є безумовним доказом безтоварності операцій позивача з вказаними контрагентами та не спростовують висновку суду щодо правомірності правочинів між ТОВ та цими контрагентами.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ сплачений ним судовий збір в розмірі 2146,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ЦК України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.12.2012 року №0012802301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» суму сплаченого судового збору в розмірі 2146 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

05 квітня 2013 року

.