Ухвала суду № 30521887, 08.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 квітня 2013 року Справа № 812/3319/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І. В., перевіривши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК-Донбас» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС про визнання незаконним та скасування акту перевірки №1334/22-37218415 від 29 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПСК-Донбас» звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС, в якому просило суд визнати незаконним та скасувати Акт № 1334/22-37218415 від 29 листопада 2012 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК-Донбас» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011» в частині встановленого в п. 3.1.1 висновку про «…відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів та інших необоротних активів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до частини 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя прийшов до висновку, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження слід відмовити за таких підстав.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, мають юридичне значення лише після того, як вони будуть втілені в рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, - податковому повідомленні-рішенні. Саме податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії несе правові наслідки для платника податків, має вплив на його права та обов'язки, а тому може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З аналізу вищезазначених норм матеріального права слідує, що акт перевірки не є нормативно-правовим актом, бо він не породжує правових наслідків для позивача, тому не може бути оскаржений до суду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст. 86 ПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 107, 109 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК-Донбас» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС про визнання незаконним та скасування акту перевірки №1334/22-37218415 від 29 листопада 2012 року, оскільки зазначені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

СуддяІ.В.Тихонов