Постанова № 30521158, 28.03.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Чернівці справа № 824/341/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Аврама Ю.М., Бобика Й.Б.,

представників відповідача - Швець О.І., Васійчука С.І., Мудрицького В.Л., Гричук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» (далі - позивач або ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 р., №0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., №0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616,00 грн. та №0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які не пов'язані з його господарською діяльністю. Позивач вважає прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не законними, так як господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними та пов'язані з його господарською діяльністю. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», яка задокументована актом від 22.01.2013 р., №104/22-1/31620929. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 р., №0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., №0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 620616,00 грн. та №0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення не законними виходячи із наступного.

Так, перевіркою зменшено валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2677266,00 грн. по операціям з публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»). Підставою для цього став проведений ДПІ аналіз первинних документів, які документують зазначену господарську операцію. Представники позивача вважають, що ДПІ поверхнево проаналізовано та не надано належної оцінки обставинам, які підтверджують зв'язок фінансових витрат у розмірі 2677266,00 грн. з господарською діяльністю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД».

Зокрема, кредитні кошти отримані від ПАТ АБ «Укргазбанк» використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» шляхом їх перерахування безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки постачальників за фактично отриманий товар. Тобто, використання кредитних коштів мало безпосередній зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», а отже і фінансові витрати у вигляді відсотків за користування кредитними коштами також мають зв'язок з господарською діяльністю товариства та правомірно включені до витрат у податковому обліку, що зокрема слідує із пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., №2755-VI (далі - ПК України).

Представники позивача вважають, що актом перевірки, як носієм доказової інформації, не доведено обставини, на яких ґрунтується висновок про завищення валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціях з ПАТ АБ «Укргазбанк», а тому вказаний висновок є необґрунтованим.

Крім цього, перевіркою зменшено податковий кредит по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. сформований за рахунок господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго» (далі - ТОВ ВКТ «Арго») та зменшено показник коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн. Підставою для зменшення податкового кредиту стало, на думку ДПІ, відсутність у позивача підстав для віднесення до податкового кредиту в листопаді 2011 р. сум ПДВ в розмірі 640630,78 грн. через недоведеність подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а підставою для зменшення показника коригування податкового кредиту стало, на думку ДПІ, відсутність права на коригування податкового кредиту в березні 2012 р. в розмірі 640630,78 грн. через відсутність законних причин відмовлятися від товару.

Представники позивача вважають такі висновки ДПІ протиправними, виходячи із наступного.

Так, вважають, що податкове законодавство не пов'язує дату виникнення податкового кредиту з вартості придбаних товарів з датою початку використання цих товарів в господарській діяльності платника податку. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, підтвердження проведення розрахунків між контрагентами, наявність видаткових накладних є підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Вважають, що відповідно до положень Цивільного кодексу України контрагенти вільні у виборі форми договору чи то «повернення товарів», чи «зворотного продажу». При проведенні коригування податкового кредиту з ПДВ, чи то при нарахуванні зобов'язань з ПДВ зі «зворотного продажу», втрати Державного бюджету по податку на додану вартість відсутні, а формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів є правомірним, та таким, що пов'язане з господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Операції з придбання у ТОВ ВКТ «Арго» та повернення йому товарів (фрез фасадних) були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідно до належним чином оформлених первинних документів, що призвело реальні зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства в листопаді 2011 р. та березні 2012 р.

При цьому представники позивача суду пояснили, що перевіркою не встановлено фактів відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та зобов'язаннями з ПДВ ТОВ ВКТ «Арго». Також, не встановлено порушень порядку виписки та порядку реєстрації в Єдиному податковому реєстрі податкових накладних ТОВ ВКТ «Арго» та розрахунків коригувань до них. Не встановлено ними і розбіжностей з даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ВКТ «Арго».

За таких обставин вважають, що зменшення ДПІ позивачу податкового кредиту по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. та зменшення показника коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн. є не обґрунтованим та документально не підтвердженим.

Також, перевіркою ДПІ зменшено ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. у сумі 2712188,13 грн., який сформований внаслідок господарських операцій із ТОВ ВКТ «Арго». Підставою для зазначеного, згідно акту перевірки, стало не отримання ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» товарів від ТОВ ВКТ «Арго» з метою їх використання у господарській діяльності, про що свідчить відсутність об'єктивної можливості отримати майно, а відповідно вигоди від даної операції.

Представники позивача вважають такі висновки ДПІ протиправними, виходячи із наступного.

Так, господарська операція між ТОВ ВКТ «Арго» та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» щодо придбання товару носила реальний характер, документально оформлена вірно і була спрямована на досягнення економічного ефекту, зокрема з метою погашення наявної дебіторської заборгованості. У ході інвентаризації, за участі посадових осіб ДПІ, було встановлено фактичну наявність матеріальних цінностей (товару) придбаних у ТОВ ВКТ «Арго». Позивач придбав товар у ТОВ ВКТ «Арго» та відповідно його відобразив у податковому обліку. Зазначене підтверджується як первинними документами, якими документувалась господарська операція, так і оборотно-сальдовими відомостями. Придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар позивачем мав використовуватись у господарській діяльності.

У зв'язку із зазначеним, вважають, що зменшення ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідачем податкового кредиту по ПДВ за липень 2012 р. у сумі 2712188,13 грн., який сформований внаслідок господарських операцій із ТОВ ВКТ «Арго» є неправомірним.

Представники ДПІ суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., якою у т.ч. виявленні порушення вимог податкового законодавства за наслідками розгляду яких, винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважають зазначенні податкові повідомлення-рішення законними виходячи із наступного.

Зокрема, щодо зменшення перевіркою валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2677266,00 грн. по операціях з ПАТ АБ «Укргазбанк», представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, позивач у своїй діяльності використовував кредитні кошти, відсотки за користування якими включав до витрат підприємства. Однак зазначенні кредитні кошти стосовно напряму їх використання не було використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», а було спрямовано на погашення заборгованості по отриманій поворотній фінансовій допомозі. Представники відповідача вважають, що оскільки кредитні кошти не використовувались у господарській діяльності позивача, слідує, що і відсотки за їх користування не можуть бути віднесені до складу витрат ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД». У зв'язку із зазначеним вважають, що проведеною перевіркою правомірно зменшено валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2677266,00 грн. по операціях з ПАТ АБ «Укргазбанк».

Щодо зменшення перевіркою податкового кредиту по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. та зменшення показника коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн., представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» згідно договору поставки №11/0313 від 01.11.2011 р. придбано у ТОВ ВКТ «Арго» товар (фрези насадні) на загальну суму ПДВ 640630,78 грн., які у подальшому на підставі накладних на повернення отриманого товару та розрахунків коригування у березні 2012 р. були повернуті ТОВ ВКТ «Арго».

Представники відповідача вважають, що придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар не використовувався позивачем у господарській діяльності, а тому за його рахунок не можна формувати як витрати підприємства, так і податковий кредит по ПДВ. У зв'язку і цим, вважають, що ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 р. в розмірі 640630,78 грн.

Також, вважають, що у позивача не було жодних підстав для повернення ТОВ ВКТ «Арго» придбаного у нього товару, у зв'язку із чим вважають зменшення показника коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн. правомірним.

Щодо зменшення перевіркою податкового кредиту по ПДВ за липень 2012 р. в сумі 2712188,13 грн. по операціях з ТОВ ВКТ «Арго», представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» згідно договору поставки №11/0313 від 01.11.2011 р. придбано у ТОВ ВКТ «Арго» товар на загальну суму ПДВ 2712188,13 грн.

Представники відповідача вважають, що придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар не використовувався позивачем у господарській діяльності, а тому за його рахунок не можна формувати як витрати підприємства, так і податковий кредит по ПДВ.

Крім цього, суду пояснили, що вказаний товар фактично у власність до позивача не перейшов та не міг перейти, так як він не належав ТОВ ВКТ «Арго». Зокрема, зазначене підтверджується листами публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» та свідченнями свідків наданих у рамках розслідуваної кримінальної справи. При цьому представники відповідача суду пояснили, що інвентаризація товару придбаного позивачем у ТОВ ВКТ «Арго», про яку у своїх поясненнях зазначали представники позивача, фактично не проводилась, так як охоронне підприємство, яке здійснювало його охорону, за дорученням публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» заборонило проводити інвентаризацію.

У зв'язку із зазначеним, вважають, що ДПІ правомірно зменшено позивачу податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. в сумі 2712188,13 грн. по операціях з ТОВ ВКТ «Арго».

Крім цього, на запитання суду представники відповідача повідомили, що позивач, враховуючи його діяльність за КВЕД, міг здійснювати операції по придбанню у ТОВ ВКТ «Арго» товару зазначеного в акті перевірки для його подальшої реалізації, однак така діяльність не є притаманною ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД»; первинні документи, якими документувались вищезазначені операції оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, у т.ч. і податкові накладні; ТОВ ВКТ «Арго» у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податкові зобов'язання, які у нього виникли у зв'язку з реалізацією товару позивачу.

На запитання суду, чи визнавались договори між позивачем та ТОВ ВКТ «Арго» у судовому порядку недійсними представники відповідача відповіли, що ні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 10.12.2012 р. по 08.01.2013 р. ДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №1511 від 29.01.2012 р. відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою в діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011 р. на 507450,00 грн., за півріччя 2012 р. на 1565203,00 грн., за три квартали 2012 р. на 2296679,0 грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 р. на 15845870,00 грн.; п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3, 198.5 ст.198, п.200.4, 200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3332804,00 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. в сумі 640631,00 грн., липень 2012 р. в сумі 2712188,00 грн., завищено за березень 2012 р. у сумі 10015,00 грн., квітень 2012 р. в сумі 10000,00 грн., а також занижено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.23.2 Декларації) за квітень 2012 р. в сумі 620616,00 грн.

Дані порушення задокументовані актом перевірки від 22.01.2013 р., №104/22-1/31620929 про результати планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» ідентифікаційний код 31620929 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки порушення ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» вимог податкового законодавства мали місце у зв'язку із формування ним валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які не пов'язані з його господарською діяльністю.

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 р., №0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., №0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616,00 грн. та №0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 р. №0000022210, №0000032210, №0000012210 є протиправними та підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходи із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Згідно змісту акту перевірки та відповідно до пояснень представників сторін у справі, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала наявність в діяльності позивача порушень вимог податкового законодавства, внаслідок яких ДПІ зменшено ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціям з ПАТ АБ «Укргазбанк», зменшено податковий кредит по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. сформований за рахунок господарської операції з ТОВ ВКТ «Арго» та зменшено показник коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн., а також зменшено податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. у сумі 2712188,13 грн., який сформований внаслідок господарських операцій із ТОВ ВКТ «Арго».

Враховуючи зазначене та з метою встановлення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідним встановити правомірність діяльності ДПІ при здійсненні вищезазначених дій щодо зменшення витрат та податкового кредиту. При цьому суд зазначає, що суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до завищення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, а також неправомірне включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із зазначеними витратами, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність включення витрат, понесених ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» у зв'язку із використанням кредитних коштів отриманих від ПАТ АБ «Укргазбанк» до валових витрат, та правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ ВКТ «Арго», до податкового кредиту позивача із ПДВ.

Нормативно-правові акти, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, визначали наступні обставини.

Так, відповідно до ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств є у т.ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Аналізуючи положення даних статей Розділу ІІІ ПК України, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та чи пов'язані зазначенні витрати із господарською діяльністю, яку здійснює платник податку.

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №755834, акту перевірки (який є джерелом доказової інформації), статуту ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» позивач є юридичною особою, яке перебуває на обліку у ДПІ як платника податків та є платником ПДВ. Позивач здійснює діяльність за КВЕД у т.ч. з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля. На момент виникнення спірних правовідносин позивач мав необхідні дозвільні документи (патенти) для щодо здійснення торгівлі. Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником податку на прибуток підприємств та ПДВ, а також здійснювало господарську діяльність, в силу особливостей якої могло здійснювати закупівлю товару у т.ч. для подальшого його перепродажу та відповідно отримувати банківські кредити.

Зазначенні обставини не заперечуються представниками відповідача.

Щодо зменшення ДПІ позивачу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціям з ПАТ АБ «Укргазбанк», суд зазначає наступне.

Так, актом перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» показників у рядку 06.4 декларації «Фінансові витрати» в сумі 2677266 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 507450,0 грн., 1 квартал 2012 р. в сумі 706578,0 грн., 2 квартал 2012 р. в сумі 731762,0 грн., 3 квартал 2012 р. в сумі 731476,0 грн.

Згідно акту перевірки зазначене завищення задекларованих показників обґрунтоване проведеним ДПІ аналізом змісту кредитного договору №46/04-ю/2011 від 03.10.2011 р., укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», змісту договору №03/10/11 від 03.10.2011 р. зворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та засновником товариства ОСОБА_7, а також аналізом надходження та використання кредитних коштів (таблиця на стор. 31-34 акту перевірки), відповідно до яких ДПІ прийшла до висновку, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами стосовно напряму використання кредитних коштів (погашення заборгованості по отриманій фінансовій допомозі), не було використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», внаслідок відсутності зв'язку з господарською діяльністю підприємства, а тому не можна вважати використанням їх у межах господарської діяльності позивача. У зв'язку із зазначеним, ДПІ вважає, що проценти за кредитами, що стосуються погашення заборгованості по отриманій фінансовій допомозі, не визнаються як «інші витрати», та не підлягають включенню до витрат підприємства за даними податкового обліку платника податків

Суд вважає зазначену позицію ДПІ помилковою та такою, що не ґрунтується на чинному податковому законодавству.

Так, відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України від 06.01.2003 р., №436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України під господарською діяльністю розуміють, діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналізуючи вищезазначені норми суд вважає, що господарська діяльність підприємства не обмежується виключно процесом виробництвом та реалізацією виробленої продукції. Господарська діяльність це багатоаспектне явище, яке включає в себе і діяльність підприємства спрямовану на забезпечення його стабільного фінансового стану, у т.ч. шляхом отримання позик з метою їх використання на погашення боргів.

Так, між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір №46/04-ю/2011 від 03.10. 2011 р., відповідно до якого в період з 03.10.2011 р. по 30.03.2012 р. підприємству відкриту кредитну лінію в сумі 23,00 млн. грн. Цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів.

Відповідно до виписки по рахунку №2600652122 зазначені кошти перераховані на рахунок позивача.

03.10.2011 р. позивачем обігові кошти у сумі 23,00 млн. грн. використано з метою погашення кредиторської заборгованості перед засновником ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ОСОБА_7

Зазначена кредиторська заборгованість виникла, у зв'язку із реалізацією договору №03/10/11 зворотної фінансової допомоги від 03.10.2011 р., укладеного між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та його засновником ОСОБА_7, відповідно до якого засновник надав фінансову допомогу в безготівковій формі з метою погашення зобов'язання ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» по кредитному договору №7111КЗ від 04.05.2011 р., укладеного між позивачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Згідно платіжного доручення №1 від 03.10.2011 р. ОСОБА_7 було погашено частину кредитної заборгованості товариства в сумі 23 млн. грн. (копія платіжного доручення додається).

03.10.2011 р. за рахунок власних та позикових коштів ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» було в повному обсязі погашено кредитну заборгованість перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в сумі 29,5 млн. грн., що виникла в попередніх роках згідно кредитних договорів №7110К9 від 29.09.2010 р. та №7111КЗ від 04.05.2011 р. Використання вказаних кредитних коштів в сумі 29,5 млн. грн. за період з 29.09.2010 р. по 04.02.2012 р. перевірено в ході виїзних перевірок як посадовими особами ДПІ (акт планової виїзної перевірки №4009/23-1/31620929 від 26.12.2011 р.), так і представниками філії Укрексімбанку м. Чернівці (акт перевірки цільового використання кредитних коштів від 13.05.2011 р. додається до заперечень). Кредитні кошти використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» шляхом їх перерахування безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки постачальників за фактично отриманий товар.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що використання кредитних коштів отриманих згідно кредитного договору №46/04-ю/2011 від 03.10.2011 р. укладеного між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД».

При цьому суд зазначає, що аналізуючи фінансовий стан ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» на момент укладення кредитного договору №46/04-ю/2011 від 03.10.2011 р. (у т.ч. довідка ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 07.03.2013 р., №071-07/707), слід прийти до висновку, що наявних у підприємства грошових коштів не було достатньо для погашення його кредиторської заборгованості, а тому, враховуючи перехід позивача на обслуговування до іншого банку, отримання кредитних коштів з метою поповнення обігових коштів, у т.ч. з метою погашення існуючої заборгованості по кредитам (перекредитування) є економічно розумним та не суперечить чинному законодавству України.

По своїй правовій природі використання кредитних коштів є платним (у вигляді процентів), що підтверджується вищезазначеними договорами та ст.1054 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із зазначеним ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» понесло витрати у вигляді сплачених процентів за використання кредитних коштів.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат. При цьому відповідно до п.138.5 ст.138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За таких обставин, суд вважає, що ДПІ неправомірно зменшено позивачу валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціям з ПАТ АБ «Укргазбанк».

Щодо зменшення ДПІ податкового кредиту по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. сформованого за рахунок господарської операції з ТОВ ВКТ «Арго» та зменшення показника коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн.

Так, податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст.185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, судом встановлено, що позивач та його постачальник ТОВ ВКТ «Арго» на момент здійснення досліджених господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ), яка у т.ч. надавала право, за рахунок проведених операцій, формувати податковий кредит.

Відповідно до акту перевірки позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. та завищено задекларовані показники у рядку 16 Декларацій «коригування податкового кредиту» в березні 2012 р. в сумі 640630,78 грн.

У зв'язку із зазначеним, згідно акту перевірки ДПІ, зроблено висновок про заниження позивачем ПДВ за листопад 2011 року в сумі 640631,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.23.2 Декларації) за квітень 2012 р. в сумі 620616,00 грн.

Суд вважає, зазначену позицію ДПІ неправомірною, виходячи із наступного.

Так, відповідно до акту перевірки, за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відображено господарські операції з придбання у ТОВ ВКТ «Арго» в листопаді 2011 р. товарів (фрез насадних) на загальну суму 3843784,75 грн., в т.ч. ПДВ 640630,78 грн. Придбання товарів підтверджено договором поставки №11/0313 від 01.11.2011 р., належним чином оформленими видатковими та податковими накладними. ПДВ в сумі 640630,78 грн. включено підприємством до податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2011 р. Відповідно до наданих у судовому засіданні представниками відповідача пояснень документально зазначена операція оформлена вірно, будь-яких зауважень до первинних документів, у т.ч. і до оформлених податкових накладних немає.

З моменту придбання зазначених товарів, вони були передані ТОВ ВКТ «Арго» на відповідальне зберігання, що підтверджено належним чином оформленими договором відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011 р. та актами передачі-приймання майна в листопаді 2011 р.

При цьому суд зазначає, що згідно дослідженням у судовому засіданні оборотно-сальдових відомостей та картки рахунки 281, встановлено, що придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар був оприбуткований відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пояснень представників позивача, зазначений товар мав бути у подальшому перепроданий іншим суб'єктам господарювання, що не суперечить господарській діяльності позивача.

У березні 2012 р. ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» повернуло ТОВ ВКТ «Арго» придбані в листопаді 2011 р. товари (фрези насадні) в тій самій кількості та вартості, у зв'язку із чим позивачем були оформлені видаткові накладні на повернення товарів, а ТОВ ВКТ «Арго» були оформлені накладні на повернення товарів з відповідального зберігання та розрахунки-коригування до раніше виписаних податкових накладних. Зазначена операція не суперечить положенням розділу V ПК України та безпосередньо ним передбачена.

Згідно пояснень представників позивача даний факт мав місце у зв'язку із неможливістю реалізувати товар. При цьому суд зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, із урахуванням зазначених положень Цивільного кодексу України та розділу V ПК України у даному разі ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ТОВ ВКТ «Арго» самостійно могли вирішувати питання щодо повернення товару, при цьому Державний бюджет від цієї операції втрат не зазнав.

Внаслідок поверненням товарів та відповідно до отриманих розрахунків-коригувань до раніше отриманих податкових накладних ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відобразило коригування податкового кредиту по ПДВ в сумі 640630,78 грн. по декларації за березень 2012 р.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкове законодавство не пов'язує дату виникнення податкового кредиту з вартості придбаних товарів з датою початку використання цих товарів в господарській діяльності платника податку. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, підтвердження проведення розрахунків між контрагентами, наявність видаткових накладних є підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Операції з придбання та повернення товару (фрез фасадних) були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідно до належним чином оформлених первинних документів, що призвело до реальних змін в структурі активів та зобов'язань підприємства в листопаді 2011 р. та березні 2012 р.

При цьому суд зазначає, що враховуючи наявну у ТОВ ВКТ «Арго» заборгованість перед позивачем, вище досліджені господарські операції були спрямовані на досягнення економічного ефекту, у вигляді погашення існуючої заборгованості.

Також, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи та пояснень представників ДПІ перевіркою фактів відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та зобов'язаннями з ПДВ ТОВ ВКТ «Арго» не встановлено, а також не встановлено порушень порядку виписки та порядку реєстрації в Єдиному податковому реєстрі податкових накладних ТОВ ВКТ «Арго» та розрахунків коригувань до них.

За таких обставин, суд вважає, що ДПІ неправомірно зменшено позивачу податковий кредит по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. та неправомірно зменшено показник коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн.

Щодо зменшення перевіркою податкового кредиту по ПДВ за липень 2012 р. в сумі 2712188,13 грн. по операціях з ТОВ ВКТ «Арго» суд зазначає наступне.

Так, відповідно до акту перевірки «ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» завищено суму податкового кредиту за липень 2012 р. в розмірі 2712188,13 грн., так як ним не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права, а саме придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Крім цього, згідно акту перевірки, позивачем фактично не було отримано придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар, у зв'язку із чим він не мав право за його рахунок формувати податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. в розмірі 2712188,13 грн.

Суд вважає зазначену позицію ДПІ не обґрунтованою, виходячи із наступного.

Так, будь-яка реальна господарська операція між суб'єктами господарювання є активною дією, яка спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань підприємств. Для зміни активів підприємства первинним є реальна господарська операція, а вторинним її документальне відображення, тобто облік.

Дослідженням у судовому засіданні письмових доказів, перелік яких також наведений в акті перевірки, а саме податкових та видаткових накладних, актів передачі-приймання майна, зміст договору поставки товарів та договору відповідального зберігання майна, встановлено, що документально витрати та податковий кредит по ПДВ ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» на придбання товарів (оснащення, зап. частин, металовиробів в асортименті) у ТОВ ВКТ «Арго» відображено належним чином, що також не заперечується представниками відповідача. При цьому суд зазначає, що згідно пояснень представників ДПІ податкові накладні оформлені вірно та підписані уповноваженою на те особою.

Згідно договору поставки №11/0313 від 01.11.2011 р. ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» в ході претензійної роботи по погашенню наявної дебіторської заборгованості ТОВ ВКТ «Арго» (у т.ч. за раніше реалізовані товари) в сумі 16273128,75 грн. придбало 31.07.2012 р. у ТОВ ВКТ «Арго» товари для подальшого продажу (оснащення, зап. частини, металовироби в асортименті) на загальну суму 16273128,79 грн., в т.ч. ПДВ 2712188,13 грн. Придбання вказаних товарів підтверджено належним чином оформленими та підписаними видатковими та податковими накладними, відповідно до яких ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» сформовано податковий кредит по ПДВ в сумі 2712188,13 грн. по декларації з ПДВ за липень 2012 р.

Відповідно до пояснень представників позивача, зазначений товар мав бути у подальшому перепроданий іншим суб'єктам господарювання, що не суперечить господарській діяльності позивача.

Придбані позивачем товари були передані 31.07.2012 р. на відповідальне зберігання ТОВ ВКТ «Арго» згідно договору відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011 р, що підтверджено оформленими актами передачі-приймання майна на відповідальне зберігання.

Операції з придбання товарів були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідно до належним чином оформлених первинних документів, що призвело до реальних змін в структурі активів та зобов'язань підприємства в липні 2012 р., зокрема внаслідок оприбуткування товарів збільшилась вартість активів (запасів) товариства по рахунку 281 «Товари на складі» та зменшилась дебіторська заборгованість ТОВ ВКТ «Арго» на 16273128,79 грн. по рахунку 631. Факт оприбуткування товарів також підтверджується наявною у справі оборотно-сальдовою відомістю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД».

Перевіркою ДПІ не встановлено фактів відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та зобов'язаннями з ПДВ ТОВ ВКТ «Арго», які співставляються програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також не встановлено порушень порядку виписки та порядку реєстрації в Єдиному податковому реєстрі податкових накладних ТОВ ВКТ «Арго». Також, згідно із поясненнями представників ДПІ ними не встановлено розбіжностей з даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ВКТ «Арго».

Крім цього, на вимогу ДПС у Чернівецькій області (лист від 18.12.2012 р. вих.№6311/22-109 «Щодо проведення інвентаризації») провести в присутності представників ДПС у Чернівецькій області інвентаризацію фактичної наявності обладнання, запчастин та комплектуючих, придбаних в липні 2012 р. вартістю 16273128,79 грн., 16.01.2013 р. комісією у складі працівників ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», за участю представників ТОВ ВКТ «Арго» та ДПІ було розпочато проведення інвентаризації майна за місцем його збереження на складі за адресою м. Хотин, вул. Незалежності, 49 «А», яка не була проведена до кінця, у зв'язку із не допуском до приміщень, який мав місце 17.01.2013 р. Даний факт також не заперечується представниками ДПІ.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ посилається на рішення господарського суду Чернівецької області та на лист - відповідь керуючого філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» від 03.12.2012 р. за №071-03/4127, відповідно до якого заперечується факт наявності у ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» майнових прав на майно (товар), що знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ ВКТ «Арго» за адресою Чернівецька обл., вул. Незалежності, 49 «А», так як зазначене майно не може належати позивачу, оскільки воно було невід'ємною частиною єдиного майнового комплексу, який перейшов у власність ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відповідно до свідоцтва на право власності, виданого приватним нотаріусом Хотинського нотаріального округу ОСОБА_8 від 31.05.2012 р.

Однак, як встановлено судом, ДПІ при проведенні перевірки, не перевірило чи входить майно передане позивачу його контрагентом, яким є ТОВ ВКТ «Арго», до складу єдиного майнового комплексу, який перейшов у власність ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відповідно до свідоцтва на право власності, виданого приватним нотаріусом Хотинського нотаріального округу ОСОБА_8 від 31.05.2012 р.

При цьому суд зазначає, що звіркою товару, який перейшов до ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» від ТОВ ВКТ «Арго» та товару, який перейшов відповідно до податкової накладної №93 від 21.07.2012 р. від ТОВ ВКТ «Арго» до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» встановлено, що зазначені товари не є ідентичними.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.2 п.140.2 ст.140 ПК України перерахунок доходів та витрат (що безпосередньо впливає і на перерахунок податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ) проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Будь-яких рішень суду про недійсність договорів на поставку товарів від ТОВ ВКТ «Арго» на адресу ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та відсутність у товариства майнових прав на придбаний товар немає, а тому відсутні підстави для проведення платником податку або податковим органом перерахунку витрат та податкового кредиту по ПДВ.

При цьому суд зазначає, що враховуючи наявну у ТОВ ВКТ «Арго» заборгованість перед позивачем, яка документальна підтверджена матеріалами справи, вище досліджена господарська операція були спрямована на досягнення економічного ефекту, у вигляді погашення існуючої заборгованості.

Також, суд вважає, що правочини між ТОВ ВКТ «Арго» та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» щодо поставки в липні 2012 р. товарів вартістю 16273128,79 грн. та їх відповідального зберігання не суперечать актам цивільного законодавства, є дійсними, оскільки відсутні факти визнання їх недійсними в судовому порядку, а податковим органом не наведено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчить про намір ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За таких обставин, суд вважає, зменшення ДПІ перевіркою податкового кредиту по ПДВ за липень 2012 р. в сумі 2712188,13 грн. по операціях з ТОВ ВКТ «Арго» не законним.

Щодо позиції ДПІ яка викладена в акті перевірки та підтверджена її представниками у судовому засіданні, відповідно до якої протоколами допитів свідків відібраних у рамках розслідуваної кримінальної справи, підтверджується реальна відсутність у позивача товару придбаного у ТОВ ВКТ «Арго» на суму ПДВ 2712188,13 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які ймовірні порушення вимог чинного законодавства його контрагентами.

Лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов'язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протоколи допиту свідків у кримінальній справі, по який немає обвинувального вироку, не можуть впливати на визначення податкових зобов'язань, що зокрема слідує із системного аналізу ПК України. Правову оцінку свідченням свідків викладених у протоколах допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не ДПІ у своїх актах.

За таких обставин, суд вважає, що вищевикладені протоколи допиту свідків не є належними доказами у справі у розумінні КАС України. При цьому суд зазначає, що згідно наданих відповідачем протоколів допитів свідків директора ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ОСОБА_7, головного бухгалтера ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ОСОБА_9, генерального директора ТОВ ВКТ «Арго» ОСОБА_10 підтверджується реальність господарських операцій та вільне волевиявлення сторін при їх здійсненні.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось судом, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у зв'язку з тим, що на її думку в діяльності позивача були виявленні порушення вимог податкового законодавства, внаслідок яких ДПІ зменшено ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціям з ПАТ АБ «Укргазбанк», зменшено податковий кредит по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. сформований за рахунок господарської операції з ТОВ ВКТ «Арго» та зменшено показник коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн., а також зменшено податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. у сумі 2712188,13 грн., який сформований внаслідок господарських операцій із ТОВ ВКТ «Арго». Однак судом вище встановлено, що зазначені висновки ДПІ є неправомірними, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 р. №0000022210, №0000032210, №0000012210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з ПДВ. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» вимог ПК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 р., №0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., №0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616,00 грн. та №0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн. - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022210 від 06.02.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206 (чотири мільйона дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті шість) грн. 00 коп., з них за основним платежем 3332804 (три мільйона триста тридцять дві тисячі вісімсот чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402 (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч чотириста дві ) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032210 від 06.02.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616 (шістсот двадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012210 від 06.02.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби зменшено товариству з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679 (два мільйона двісті дев'яносто шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21432838) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" (код ЄДРПОУ 31620929) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 02 квітня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов