Постанова № 30521061, 01.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 р. справа № 818/928/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Мамонтової К.В.

представників позивача - Кравченко П.А., Вощинкіна М.Є.

представника відповідача - Семяхіної Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/928/13-a

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс"

до Сумської митниці, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень Сумської митниці про визначення коду товару № КТ-80500003-0073-2012 від 13.09.2012р. та про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р., а також визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2012/00433 від 19.10.2012р., №805130000/2/00438 від 24.10.2012р., стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених платежів, а саме - ПДВ в сумі 38208,34грн. та мита в сумі 49716,46грн. Свої вимоги мотивує тим, що 18.05.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» уклало з John Deere International GmbH (Швейцарія) зовнішньоекономічний контракт №JD-J9-UA-2012 щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин та іншої продукції, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару. 30.08.2012р. на виконання умов зазначеного контракту John Deere International GmbH (Швейцарія) відвантажило сільгосптехніку, а саме посівний комплекс у складі пневматичної сівалки та пневмопричепу для насіння вартістю 122518,87 дол. США. 05.09.2012р. з метою митного оформлення вказаної техніки ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію №805130000/2012/011019 разом з товаросупровідною та іншою документацією, необхідною для митного оформлення товару. Всі документи були належним чином оформлені, містили необхідну інформацію про характеристики та вартість товару. Але, Сумська митниця не погодилася із кодом товару, визначеним декларантом як на посівний комплекс в розібраному стані, та рішенням про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012р. визначила коди на кожну складову агрегату, тобто окремо на сівалку та пневмопричіп. Карткою відмови за №805130000/2012/00433 від 19.10.2012р. позивачу було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації. 23.10.2012р. до Сумської митниці товариством було подано ВМД №805130000/2012/013513 із зазначенням кодів товарів, визначених митним органом. Відповідно до Митного тарифу України та вказаних кодів було нараховане та сплачено мито, а саме по товару №2 пневмопричіп - 10% від митної вартості товару. Проте, цього разу Сумська митниця не визнала заявлену митну вартість товарів, визначену декларантом із застосуванням основного методу, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та рішенням №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р. скоригувала митну вартість товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. При цьому, в п.33 рішення зазначено, що основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Карткою відмови за №805130000/2012/00438 від 24.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» знову було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації. З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» змушено було подати до митного оформлення нову вантажну митну декларацію №805130000/2012/013620 від 24.10.2012р., по якій були сплачені до держбюджету суми податку на додану вартість та мита, виходячи з митної вартості товарів та кодів, визначених митним органом. На думку позивача, Сумською митницею необгрунтовано змінено задекларований товариством код товару, оскільки з наданих документів вбачається, що до митного оформлення був наданий посівний комплекс у складі пневматичної сівалки та пневмопричепу для насіння, які функціонально з'єднані зернопроводом та електропроводкою, а тому являє собою єдиний посівний агрегат. Також, під час контролю правильності визначення митної вартості Сумською митницею безпідставно не застосовано основний метод визначення митної вартості - метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Позивачем на виконання положень Митного кодексу України митна вартість товару і метод її визначення було заявлено митному органу із застосуванням основного методу відповідно до ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Сумській митниці були надані документи, зазначені в графі 44 вантажно-митних декларацій, належним чином оформлені та які містять необхідну інформацію про вартість товару. Проте, Сумською митницею в оскаржуваному рішенні не вказано, які були у неї підстави вважати, що ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» заявило неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а також чому було невірно визначено митну вартість товару саме у зв'язку з неподанням додаткових документів, підстави для витребування яких у розумінні статті 53 МК України в даному випадку взагалі були відсутні. Отже, всі відомості про заявлену митну вартість товару були підтверджені підприємством документально, визначені кількісно та достовірні, будь-які складові митної вартості, необхідні для її обчислення, в даному випадку відсутні, тому відповідно до положень ст.58 МК України мав застосовуватися основний метод визначення митної вартості.

Сумська митниця, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що 5 вересня 2012 року до митного оформлення декларантом позивача пред'явлено митну декларацію № 805130000/2012/011019 разом з товаросупровідними документами на товар: «Машини сільськогосподарські, сівалки: посівний комплекс - 1 шт., у складі: пневматична сівалка нульової технології 36 футів модель 730LL та пневмопричіп для насіння з трьома бункерами всього 250 бушелей ТВТ модель 1910, конфігурація «трактор- пневмопричіп-сівалка» у розібраному стані для облегшення транспортування, новий. Торгова марка John Deere. Країна виробництва US, виробник John Deere. Функціонально з'єднаний зернопроводом та електропроводкою та являє собою єдиний посівний агрегат, не точного висівання без центрального приводу». Проте, позивачем до митниці не було надано Додаток до зовнішньоекономічного контракту № JD-39-UA- 2012 від 18.05.2012, у якому відображаються найменування (опис), асортимент, кількість, ціна та умови поставки на кожну партію, і який є невід'ємною частиною даного контракту. Тому неможливо було визначити, що є предметом контракту. В поданому до митного оформлення інвойсі №719786 від 29.08.2012р. так званий єдиний посівний агрегат продавцем відображено як два відокремлені товари, а саме: пневматична сівалка моделі 730LL та пневмопричіп моделі 1910. В експортних деклараціях №12DE360328591131М2 та №12DE360328609666M1 ці два товари також задекларовано та оформлено у митному відношенні для експорту як два окремі товари: пневмопричіп моделі 1910 та пневматична сівалка моделі 730LL відповідно. Враховуючи, що додатково наданими декларантом позивача документами так і не було підтверджено статусу імпортованого товару як «єдиного посівного агрегату», а навпаки - за технічною документацією ці товари є окремими сільськогосподарськими агрегатами, а також зважаючи на наявні у базі даних ЄАІС Держмитслужби України класифікаційні Рішення на ідентичні та аналогічні товари, Сумською митницею прийнято оскаржуване рішення, яким заявлений позивачем до митного оформлення товар було класифіковано окремо у різних товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД: пневматична сівалка моделі 730ІХ - за кодом 8432301900, та пневмопричіп моделі 1910 - за кодом 8716200000. Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р., то в процесі дослідження інформаційних даних товаросупровідних документів та перевірки достовірності складових митної вартості товарів заявлених позивачем у МД № 805130000/2012/013513 від 23.10.2012р. встановлено, що в порушення вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України будь-яких платіжних документів на момент пред'явлення товару до митного оформлення декларантом Сумській митниці не подано. Крім того, надані до митниці інвойс та страховий документ мають сумнівні та відмінні дані щодо вартості товару та складових до цієї вартості, тому робить ці документи такими, що не надають можливості провести відповідні обчислення та не є об'єктивними. З наданих декларантом документів не вбачається за можливе однозначно ідентифікувати країну походження імпортованих на митну територію України товарів. Також, враховуючи наявність дилерських відносин між Продавцем та Покупцем товарів, контроль за діяльністю Позивача виключно на території Чернігівської, Сумської та Полтавської областях, свідчить про наявність взаємозв'язку між Позивачем та іноземним контрагентом. В той же час, декларантом не доведено митниці факту відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Разом з тим, декларантом позивача так і не було надано митниці жодної інформації про наявність будь-яких знижок та/або пільг щодо ціни товарів, які імпортовано та пред'явлено до митного оформлення Сумській митниці. Більше того, жодного документу, в якому б могло бути вказано про наявність таких знижок (специфікації, додатки до контракту тощо) декларантом також не надано. Таким чином, визначена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на документально непідтвердженій, необ'єктивній, фіктивній та довільній вартості (а.с.25-40).

Представники позивача Кравченко П.А., Вощинкін М.Є. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Семяхіна Р.Ю. позов не визнала, з підстав викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18 травня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» уклало з John Deere International GmbH (Швейцарія) зовнішньоекономічний контракт №JD-J9-UA-2012 щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин та іншої продукції, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару (а.с.58-67).

На виконання умов зазначеного контракту 30 серпня 2012 року John Deere International GmbH (Швейцарія) відвантажило сільгосптехніку, а саме посівний комплекс у складі пневматичної сівалки та пневмопричепу для насіння вартістю 122518,87 долл.США.

З метою митного оформлення вказаної техніки 5 вересня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію №805130000/2012/011019 разом з товаросупровідною та іншою документацією, необхідною для митного оформлення товару.

Графа 44 ВМД містила перелік документів, наданих декларантом для митного оформлення вантажу, а саме:

- оригінали зовнішньоекономічного контракту №JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012р., додаткової угоди №1 від 21.08.2012р.

- оригінал інвойсу №719786 від 29.08.2012р.,

- транспортні накладні №08/0798 та №08/0799 від 30.08.2012р.

- рішення органу із сертифікації №1566 від 31.08.2012р.

- страховий сертифікат №2708577000659 від 28.08.2012р.

Сумська митниця не погодилася із кодом товару, визначеним декларантом як на посівний комплекс в розібраному стані, та рішенням про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012р. визначила коди на кожну складову агрегату, тобто окремо на сівалку та пневмопричіп (а.с.15).

Карткою відмови за №805130000/2012/00433 від 19.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації (а.с.17).

23 жовтня 2012 року до Сумської митниці було подано ВМД №805130000/2012/013513 із зазначенням кодів товарів, визначених митним органом (а.с.87-89).

Проте, Сумська митниця не визнала заявлену митну вартість товарів, визначену декларантом із застосуванням основного методу, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та Рішенням №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р. скоригувала митну вартість товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а.с.16).

Згідно п.33 вказаного Рішення основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Митним органом з декларантом проведена консультація, підстави узгоджено. Декларантом не надані запитані додаткові документи. Використано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій САІС Держмитслужби України, ВМД №403020000/2012/700524 від 18.10.2012р., №403020000/2012/700525 від 18.10.2012р.

Карткою відмови №805130000/2012/00438 від 24.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» знову було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації (а.с.18).

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» змушено було подати до митного оформлення нову вантажну митну декларацію №805130000/2012/013620 від 24.10.2012р., по якій були сплачені до держбюджету суми податку на додану вартість та мита, виходячи з митної вартості товарів та кодів, визначених митним органом.

Суд не погоджується з рішеннями про визначення коду товару та про коригування митної вартості товарів, а також з картками відмови, прийнятими Сумською митницею з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у митній деклараціїї код товару згідно УКТ ЗЕД зазначений 8432301900.

Опис даного товару наведено у графі 31 МД, а саме: «машини сільськогосподарські, сівалки: посівний комплекс - 1 шт., у складі: пневматична сівалка нульової технології 36 футів модель 730 LL серійний №1A81910TCCY745428, та пневмопричіп для насіння з трьома бункерами всього 250 бушелей ТВТ модель 1910 серійний №1А81910ТССY745428 конфігурація «трактор-пневмопричіп-сівалка» в розібраному стані для облегшення транспортування, новий, торгова марка John Deere, країна виробництва UA, виробник John Deere, функціонально з'єднаний зернопроводом та електропроводкою, являє собою єдиний посівний агрегат не точного висівання без центрального приводу».

Зіставивши опис товару у графі 31 первісно поданої МД з технічною документацією на вказаний товар, а також з поданим для митного оформлення інвойсом та іншими документами, суд доходить до висновку, що здійснений позивачем словесний опис повністю відображає особливості даного товару.

Тобто, товар дійсно складається з двох складових - сівалки та пневмопричепа. Проти цієї обставини не заперечує також і відповідач.

Вирішуючи питання, якому коду згідно з УКТ ЗЕД мав би відповідати даний товар, словесний опис якого було відображено позивачем, суд виходить з наступного.

Питання класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД унормовані розділом ІV Митного кодексу України (надалі - МК України).

Відповідно до ст.69 даного розділу МК України класифікацію товарів при їх декларуванні здійснює декларант, а митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення порушень правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Дана стаття дає також визначення складного випадку класифікації товару, а також встановлює, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.

Відтак, у питаннях контролю за правильністю класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД митні органи мають виключну компетенцію.

У свою чергу суд враховує приписи ст.24 та ч.7 ст.69 МК України, згідно з якими рішення митного органу як окремі акти є предметом оскарження.

При цьому, виходячи з вимог ч.3 ст.2 КАС України, обов'язок суду в даних конкретних правовідносинах полягає у перевірці того, чи відповідали дії та рішення митниці як суб'єкта владних повноважень при здійсненні своєї виключної компетенції тим засадам, які визначені даною статтею, тобто, чи були вони прийняті (вчинені), серед іншого, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, своєчасно і т.п.

Тому суд з метою перевірки правильності визначення класифікації товару керується як вимогами Митного кодексу України так і вимогами Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, примітками 3 та 4 Пояснень до Розділу ХVI УКТ ЗЕД, приміткою 7 Пояснень до групи 84 УКТ ЗЕД, приміткою 3 Пояснень до товарної позиції 8432 УКТ ЗЕД.

Так, згідно Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі якщо кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до Приміток 3 та 4 до розділу XVI «Машини, обладнання та механізми…» Пояснень до УКТ ЗЕД комбіновані машини, які складаються з двох або більше машин, що становлять єдиний агрегат та інші машини, призначені виконувати дві або декілька доповнюючих або не пов'язаних між собою різних функцій, повинні класифікуватися за тією машиною або основною функцією, яка є головною у цьому виробі, якщо в контексті не зазначено інше. Коли машина (включаючи комбінацію машин) складається з окремих комплектувальних вузлів (незалежно від того, розміщені вони окремо чи з'єднані між собою трубопроводами, трансмісійними механізмами, електричними кабелями або іншими пристроями), призначених для забезпечення одночасного виконання чітко визначених функцій, що включені до однієї з товарних позицій групи 84 або 85, тоді машину потрібно класифікувати у товарній позиції, що відповідає визначеній функції.

Приміткою 7 до групи 84 Пояснень до УКТ ЗЕД визначено, що машина, призначена для виконання більш ніж однієї функції, класифікується за основною функцією так, якби вона була єдиною, для якої призначена машина.

Згідно Примітки 3 до товарної позиції 8432 сівалки, садильники та розсадосадильні машини для насіння, цибулин, коренеплодів, розсади і т.п., мають ящик, бункер або іншу ємність, іноді встановлену на колесах, і обладнані висівним або садильним апаратом, сошником та загортачем.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем було правильно класифіковано даний товар за кодом 8432301900, оскільки основною функцією посівного комплексу є функція посіву, що притаманна саме сівалкам, він має бункери і обладнані висівним апаратом.

На правильність обрання позивачем саме цього коду УКТ ЗЕД вказують також і оцінені судом докази, подані як позивачем, так і митницею, зокрема:

Згідно поданих позивачем копій договору купівлі - продажу СГТ №16 від 07.08.12р. з додатком №1 (а.с.134-139), податкових накладних від 06.09.12р. №7 (а.с.141) та №69 від 25.10.12р. (а.с.140), видаткової накладної №260 від 25.10.12р. (а.с.142) даний товар замовлявся позивачеві його кінцевим споживачем саме як посівний комплекс в цілому, а не як окремі складові. Ціна була визначена в цілому за посівний комплекс.

У інвойсі №719786 від 29.08.2012р. (а.с.69-70) зазначено, що предметом зовнішньоекономічної купівлі-продажу є саме посівний комплекс з єдиною ціною саме на комплекс, а вказані у інвойсі складові цього комплексу самостійної оцінки не мають і не є окремими об'єктами купівлі - продажу.

У поданих самою митницею до суду копіях митних декларацій, оформлених на даний товар у країні експорту №12DE360328591131M2 (а.с.72) та №12DE360328609666M1 (а.с.74), хоча він і перевозився двома окремими машинами, вказано один код 843230, який збігається із заявленим позивачем кодом 8432301900.

Відтак твердження митниці, що сам факт наявності двох, а не однієї, митних декларацій у країні експорту доводить необхідність окремого декларування кожного агрегату посівного комплексу, спростовується змістом саме цих декларацій, а тому є безпідставними.

Посилання відповідача на ненадання позивачем додатку до контракту, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, є не обґрунтованими, оскільки як пояснив представник позивача, додаток до даного контракту не укладався, а асортимент, найменування, ціна та інші істотні умови даної поставки викладені у інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту згідно з пунктами 1.2 та 2.1 контракту.

На думку суду, доводи Сумської митниці про те, що в інвойсі №719786 відображено два окремих товари, а не один, є також не обґрунтованими, так як, суд, дослідивши вказаний інвойс, зазначає, що товар у ньому відображено один і він має назву «посівний комплекс», проте вказано його повну комплектацію. Дана особливість відповідає призначенню інвойсу не тільки як фінансового документа, а й як, фактично, додатку до контракту, оскільки саме в ньому містяться істотні умови договору, а безпосередньо в контракті такі істотні умови відсутні.

При цьому, суд враховує, що на вимогу митниці декларант надав при митному оформленні додаткові документи, а саме витяг з каталогу продукції Джон Дір та витяг з інструкції по експлуатації, що підтверджується відповідними записами на зворотньому боці запиту №186 від 10.09.2012р., які не спростовують висновку позивача про те, що до митного оформлення був наданий один товар - посівний комплекс.

Оцінюючи класифікаційні рішення інших митниць на ідентичні та аналогічні товари, узятих, згідно письмових пояснень, митницею до уваги при прийнятті спірного рішення, суд відмічає, що вони не вказані у розділі 3 оскаржуваного рішення як документи, якими керувалася митниця під час прийняття цього рішення.

Крім того, викликає сумнів твердження митниці, що ці товари були ідентичними або аналогічними посівному комплексу позивача: в КТ - 204 - 0076 - 2012 від 16.08.12р. виробником є не Джон Дір, товар 2003 року випуску; в КТ - 125 - 2463 - 2011 від 16.08.11р. модель причіпу 1910 призначається для сіялки моделі 1890; в КТ - 125 - 0263 - 11 від 01.03.11р. вказано модель причепу 1910т. Також в двох останніх класифікаційних рішеннях вказано, що на ці товари виписувалися по два рахунки на кожен окремий товар, що може означати існування окремого рахунку на сівалку і окремого на причеп, тобто вони можуть бути окремими предметами купівлі - продажу, і тоді їх окреме декларування є виправданим. Митниця брала до уваги класифікаційні рішення інших митниць в цілому, без дослідження первинних документів, тому суд при наявності вказаних розбіжностей критично оцінює доказову силу вищенаведених класифікаційних рішень.

З цих самих мотивів суд відхиляє також і доводи позивача про використання ним класифікаційних рішень інших митниць, розміщених на відповідному сайті, позаяк комплексний висновок про ідентичність чи аналогічність товарів можливо здійснити виходячи з аналізу інформації не стільки з класифікаційних рішень, а насамперед з сукупності безпосередньо досліджених первинних документів, контракту, супровідних документів на товар і т.п.

Як слідує з запиту №186 від 10.09.12р. (а.с.84), його було складено співробітником митниці згідно з наказом Держмитслужби від 20.04.05р. №314. При цьому не було враховано, що даний наказ станом на 10.09.12р. втратив чинність. Крім того, в самому запиті вказано, що його складено з «ініціативи ВМП» (відділу митних платежів), а не з ініціативи митного посту «Суми - центральний», як зазначав представник митниці в письмових запереченнях на позов. Також дії митниці не відповідали пункту 11 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.12р. №650, а саме: відсутня позиція ПМО чи митного поста з відповідного питання класифікації товару та пропозиції щодо запропонованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Також суд звертає увагу, що наявність запиту №186 від 10.09.12р. та витребування від позивача додаткової інформації свідчить, що в розумінні ч.5 ст.69 МК України даний випадок був складним, проте спеціальні знання митницею не застосовувалися, дослідження не проводилися, митні експертизи не призначалися.

Доказів того, що за даним фактом заводилася справа про порушення митних правил відносно посадових осіб декларанта, суду також не надано.

Наведені в письмових запереченнях, а також висловлені представником митниці усно при судовому розгляді справи мотиви про необхідність окремого декларування пневмопричепу як самостійного транспортного засобу за кодом 871620000 суд вважає помилковими, оскільки згідно з поясненнями до товарної позиції 8716 УКТ ЗЕД визначальною ознакою та основною функцією товарів даної позиції є те, що вони призначені для перевезення вантажів або людей. В даному ж випадку пневмопричеп є складовою посівного комплексу, і хоча й дійсно має колеса, основною функцією його є саме посівні роботи, а не перевезення вантажів ( в даному випадку - посівного матеріалу) як таке.

Відповідно до ст.ст. 255, 256 МК України рішення про відмову в митному оформленні приймається або протягом 4 годин з моменту подання митної декларації, або цей строк може бути перевищений виключно у випадках, визначених ч.2 ст.255 цього Кодексу.

В ситуації, яка розглядається, первісна МД була подана позивачем до митниці 05.09.2012р., рішення про визначення коду товару було прийнято 13.09.2012р., а картка відмови у митному оформленні №805130000/2012/00433 з мотивів неправильного коду товару була видана митницею більш ніж через місяць, тобто 19.10.2012р. Обґрунтування причин такого значного зволікання не було вказано ні в картці відмови, ні в письмових запереченнях митниці.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення митниці від 13.09.2012р. та картка відмови від 19.10.2012р. є не обґрунтованими, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Що стосується оскарження рішення про коригування митної вартості, то суд зазначає наступне.

ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс", отримавши картку відмови від 19.10.2012р. з мотивів неправильності коду товару, подало повторну МД від 23.10.2012р., у якій на вимогу митниці задекларував товар двома окремими кодами УКТ ЗЕД: сівалку - кодом 8432301900, а пневмопричеп - кодом 871620000.

Згідно з правилами заповнення граф МД кожному окремому товару, який має самостійний код УКТ ЗЕД, має відповідати графа з визначенням вартості саме цього окремого товару.

Як йшлося вище, сівалка та причеп не були окремими предметами купівлі - продажу, відтак окремо їх ціна сторонами по зовнішньоекономічному контракту не узгоджувалася та не визначалася.

При поданні повторної МД , як пояснили представники позивача та митниці в суді, аби визначити вартість окремих товарів для цілей технічного заповнення відповідних граф МД був використаний електронний лист від представництва Джон Дір в Україні, у якому було вказано, що в разі замовлення окремих складових посівного комплексу, ціна без врахування транспортних і страхових витрат становить: сівалка (вказано модель) - 57472 дол.США, пневмопричіп (вказано модель) - 46772 дол.США (а.с.98).

Саме ці ціни з додаванням пропорційно вирахованих сум транспортних витрат та страхування, що в сумі дорівнювали ціні посівного комплексу 122518,87 дол.США, були вказані позивачем у МД від 23.10.2012р. На цій підставі позивачем було задекларовано митну вартість за основним методом, оскільки навіть після розбивки товару по кодам, його загальна вартість не змінилася і відповідала інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту. Пакет супровідних документів до даної МД було подано аналогічний первісно поданому.

Проте, Сумська митниця, погоджуючись з кодами товарів, не визнала заявлену позивачем за основним методом митну вартість та самостійно визначила митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), внаслідок чого останню було збільшено із заявленої декларантом 122518,87дол.США до 140200 дол.США.

З цих підстав митницею було 24.10.2012р. винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови.

На думку суду, надані позивачем документи повністю дозволяли митниці визнати митну вартість за основним методом, оскільки розбіжностей в числових значеннях поданих ним документах не було.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторгівельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Стаття 190 вказаного Кодексу встановлює, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг) за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що на імпортовані посівний комплекс, сівалки та пневмопричепи індикативні або державні ціни не встановлені.

Тобто, ціна на даний товар є вільною і визначається контрактом між учасниками (контрагентами).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно ст.53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Дана стаття містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до положень ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також відповідні витрати (складові митної вартості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Суд вважає, що всі вимоги Митного кодексу України позивач виконав в повному обсязі.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Сумській митниці були надані документи, зазначені в графі 44 МД.

Так, у інвойсі №719786 від 20.08.2012р. було визначено ціну на товар.

Вартість товару, яка визначена в інвойсі, відповідно до р.3 «Умови оплати», сплачується контрагенту шляхом акредитиву, про що свідчить банківська гарантія, яка також надана митниці. При цьому, митному органу також було надано платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 23.10.2012р. щодо переказу грошових коштів на рахунок контрагента в сумі, яка дорівнює зазначеній в інвойсі.

Крім того, в самому платіжному дорученні (а.с.97) в графі «призначення платежу» чітко вказано саме цей номер та дату інвойсу.

За умовами доставки по контракту продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце призначення всередині країни імпорту, а саме місто Суми. При цьому, продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця.

Тобто, витрати на транспортування включені у вартість товару. Імпорт даного товару не підлягає ліцензуванню.

Складові митної вартості, які повинні додаватися до ціни, яка підлягає сплаті за товари, в даному випадку були відсутні.

Отже, митна вартість товару, що була заявлена позивачем, на думку суду, базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що явно піддаються обчисленню.

Частина 3 статті 53 МК України містить вичерпний перелік додаткових документів, які надаються на письмову вимогу митного органу лише у разі якщо основні документи, надані на підтвердження митної вартості, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими документами є:

1) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписки з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копія митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В наступну чергу, якщо документів, передбачених частинами 2 та 3 ст.53 МК України для визначення митної вартості недостатньо, частина 4 цієї статті дозволяє митниці витребувати додатково ще й нижченаведені документи, проте лише у тому випадку, коли митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Такими документами є:

1) виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляція).

Як свідчать записи на зворотньому боці декларації митної вартості (а.с.90), митницею були витребувані додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Тобто, були витребувані документи, передбачені пунктом 6 частини 3 та пунктами 2 та 3 частини 4 ст.53 МК України.

Згідно положень ч.3, 4 ст.53 МК України додаткові документи надаються на вимогу митного органу за їх наявності.

Запис декларанта на зворотньому боці декларації митної вартості свідчить про те, які документи він надав за їх наявності, а саме: каталог, платіжне доручення та листи №1 та №2 виробника.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що митницею не вказано в оскаржуваному рішенні, які були у неї наявні обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» заявило неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а також чому було невірно визначено митну вартість товару саме у зв'язку з неподанням додаткових документів, підстави для витребування яких у розумінні статті 53 МК України в даному випадку взагалі були відсутні.

Спрацювання системи управління ризиками АСАУР само по собі не надає митниці права виходити за межі повноважень, наданих законом.

Математичні розрахунки, наведені митницею у письмових запереченнях на позов, щодо невідповідності ціни товару, суд вважає не обгрунтованими. Дані розрахунки здійснені методом зворотнього перерахунку даних, зазначених у страховому документі (а.с.93). При цьому не враховано, що даний страховий документ свідчить про правовідносини між нерезидентами відносно страхування вантажу за межами України, а не відносно його безпосереднього купівлі-продажу. Частка витрат на страхування, яка припадає на спірний товар, була включена продавцем товару до його вартості та визначена в інвойсі №719786 від 20.08.2012р. як окрема складова та повністю оплачена позивачем, а також врахована при визначенні ним митної вартості в декларації митної вартості.

Зазначення в страховому документі іншої країни походження товару жодним чином не змінює статусу даного товару в розумінні пункту 26 частини 1 статті 4 МК України. Крім того, в процесі подальшого митного оформлення митниця не вживала жодних дій по з'ясуванню саме цієї обставини. Жодним чином країна походження товару не впливає на митну вартість товару, відтак даний аргумент митниці суд також вважає безпідставним.

Щодо правомірності витребування додаткових документів, передбачених п.п.2, 3 ч.4 ст.53 МК України, суд зазначає, що застосовувати ці пункти митниця мала право лише тоді, коли у неї були б обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому митниця мала б дотриматися приписів п.п.13, 14 ст.58 МК України, тобто надати декларанту письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Проте, Сумська митниця письмового обґрунтування не складала, а причини його відсутності обґрунтувала різницею у термінах «взаємозв'язок» та «пов'язані особи».

Тому суд зазначає, що необхідно застосувати положення ч.14 ст.58 МК України та вважати, що взаємовідносини продавця та покупця не вплинули на ціну товарів.

Крім того, виходячи з приписів ч.16 ст.58 МК України суд дослідив в судовому засіданні в межах наданих сторонами доказів чи пов'язані між собою дані особи в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та дійшов висновків, що взаємовідносини сторін не підпадають під критерії пов'язаних осіб, наведених в частині 4 статті 15 вказаної Угоди. При цьому, суд зазначає, що Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за своєю правовою природою є міжнародним договором.

Тому суд не може погодитися з доводами митниці відносно того, що терміни «взаємозв'язок» та «пов'язані особи» мають різний зміст. Дані терміни є синонімами, вони вживаються винятково в контексті визначення вартості для цілей митного оподаткування і не мають окремого один від одного самостійного або протилежного змісту.

Посилання Сумської митниці на ті обставини, що цінова база попередніх митних оформлень містить інформацію щодо оформлення ідентичних товарів з рівнем митної вартості за одиницю товару 78000,0 дол.США (ВМД №403020000/2012/700524 від 18.10.2012 та 62200,00 дол.США (ВМД №403020000/2012/700525 від 18.10.2012), тоді як заявлена декларантом позивача митна вартість за одиницю ваги складає 52936,97 доларів США та 69581,90 доларів США відповідно, як на доказ правомірності прийнятого рішення, є безпідставними.

Так, митниця здійснювала порівняння неоднорідних величин - одиницю товару з одиницею його ваги, що само по собі є неправильним.

Крім того, як слідує із завірених в.о. начальника Сумської митниці довідок, митниця порівнювала митну вартість, заявлену позивачем, з митною вартістю, яка зазначена у вказаних ВМД. Дане порівняння є неправомірним, оскільки для цілей застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно статті 59 МК України за основу для визначення митної вартості береться вартість операції з ідентичними товарами, тобто контрактна вартість, а не митна вартість таких операцій.

Суд погоджується з думкою позивача, що дії митниці у спірних правовідносинах не відповідали не тільки вимогам Митного кодексу України, але й принципам, закладеним у загальному вступному коментарі до Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ, зокрема потребі в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або фіктивних митних вартостей; основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою повинна бути контрактна вартість товарів, які оцінюються; митна вартість повинна ґрунтуватися на простих і справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою тощо.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сумська митниця, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх рішень.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з бюджету надмірно сплачених сум податків суд зазначає, що внаслідок неправомірного прийняття митницею рішення про визначення коду товарів №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012р. позивач надмірно сплатив мито в розмірі 49716,46грн., а внаслідок прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р. позивач надмірно сплатив податок на додану вартість в розмірі 38208,34грн., які підлягають стягненню з бюджету на його користь.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012року та про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012року, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2012/00433 від 19.10.2012року, №805130000/2/00438 від 24.10.2012року, та стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" надмірно сплачені платежі, а саме: податок на додану вартість в сумі 38208,34грн. і мито в сумі 49716,46грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до Сумської митниці, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012року та про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012року, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2012/00433 від 19.10.2012року, №805130000/2/00438 від 24.10.2012року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (40000, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, оф. 6, код ЄДРПОУ 38137023) надмірно сплачені платежі, а саме: податок на додану вартість в сумі 38208,34грн. (тридцять вісім тисяч двісті вісім грн. 34коп.) та мито в сумі 49716,46грн. (сорок дев"ять тисяч сімсот шістнадцять грн. 46коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений 5 квітня 2013року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар