Постанова № 30519587, 03.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6143/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2012 року до суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання та зобов'язання поновити посвідку на постійне проживання.

05 лютого 2013 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просив скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування посвідки на постійне місце проживання Серії НОМЕР_1, а також зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне місце проживання позивачки без необхідності проходження додаткових процедур, але в судовому засіданні 07.02.2013 року представник просив її не розглядати.

Представник позивача підтримав первісні позовні вимоги в повному обсязі.В заяві від 03.04.2013 року (а.с.124) просив розглянути справу у письмовому провадженні. В обґрунтування позовних вимог у позові та додаткових письмових поясненнях зазначив, що у 1988 році позивач прибула в Україну в м. Одесу та працювала на Одеській взуттєвій фабриці відповідно до Урядової Угоди між Соціалістичною Республікою Вєтнам (далі -СРВ) та СРСР від 02.04.1981 року "Про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР". За час проживання в Україні у позивача народились двоє дітей, які отримали громадянство України.

Позивачу 26.02.2008 року видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1. Відповідачем 17.08.2011 року прийнято рішення про скасування вказаної посвідки на проживання в Україні. Зазначене рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованими та таким, що порушує її права та права її дітей. Позивач зазначає, що перелік підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію визначений ст.12 Закону України "Про імміграцію", цей перелік є вичерпним. Відповідач, як підставу для скасування дозволу на імміграцію зазначив абз.3 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Відповідно до вказаної норми, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06.03.1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і організації СРСР" від 02.04.1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в України. Як вказує позивач, зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Під час надання посвідки на постійне місце проживання в Україні, відповідач керувався п. 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто, проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення про скасування посвідки на постійне проживання. На думку позивача, відсутні будь-які факти, які б могли свідчити про те, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Представники відповідачив в судове засідання не прибули, були повідомлені належним чином (а.с. 101-102), клопотання представника ГУДМС в Одеській області про відкладення розгляду справи є необгрунтованим, тому на підставі ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні. В наданих до суду запереченнях на позовну заяву проти задоволення адміністративного позову заперечували (а.с. 37-39, 54-56), зазначивши, що відповідач прийняв рішення про скасування посвідки НОМЕР_1 на постійне проживання в Україні на підставі додатково проведеної перевірки підстав видачі посвідки, якою встановлено, що позивач звернувся із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні 02.12.2002 року вже після закінчення дії шестимісячного строку, визначеного абзацом 3 пункту 4 розділу 5 (Прикінцеві положення) Закону України "Про імміграцію".

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Громадянка Вєтнаму ОСОБА_1, 1968 року народження, відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981 року, прибула в 1988 році до м. Одеси та працювала на Одеській взуттєвій фабриці до 1992 року, що підтверджується архівною довідкою від 16.12.2011 року (а.с.111).

10.03.2003 року позивачка зареєструвала шлюб з громадянином Соціалістичної республіки Вєтнам ОСОБА_2 (а.с. 9-10). За час проживання в Україні у позивачки та її чоловіка народились двоє дітей: донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, донька ОСОБА_4 у 2005 році. Обі доньки навчаються, в Одеській загальноосвітній школі №5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області (а.с. 22-23).

26 лютого 2008 року ОСОБА_1 отримала Посвідку на постійне проживання Серія НОМЕР_1 (а.с.112), яка діє безстроково на підставі Закону України «Про імміграцію», раніше нею отримувалися тимчасові посвідки на проживання Серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с.15, 123-а).

17.08.2011 року завідувачем сектору імміграційної роботи ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області Чабановою О.В., на виконання вказівки Міністерства внутрішніх справи України № 9282/ВН від 15.06.2011 року "Про вилучення визнаних недійсними паспортів громадянина України" та розпорядження ГУМВС України в Одеській області № 747 від 21.06.2011 року "Про проведення відпрацювання іноземних громадян, які отримали документи на легалізацію в Україні у порушення чинного законодавства" було перевірено підстави надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 1968 року народження.

В ході проведення перевірки про надання посвідок на постійне місце проживання в Україні громадян СРВ на підставі Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", відповідачем вивчалася особова справа про залишення на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_1, та встановлено, що позивач звернулась із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні (02.12.2002 року) вже після закінчення строків (09.02.2002р.) визначених абзацом 3 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року.

За результатами перевірки ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області 17 серпня 2011 року зроблено висновок про скасування дозволу на постійне проживання громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 (а.с. 117-119). Даним висновком визначено, що вважати гр. В`єтнаму ОСОБА_1 такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну, в паспортному документі громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 анулювати штамп "Дозволено постійне проживання в Україні", посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.02.2008 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку, гр. В`єтнаму ОСОБА_1 виставити контрольну картку АДБ при ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, вирішити питання щодо подальшого перебування на території України гр. В`єтнаму ОСОБА_1, про прийняте рішення проінформувати Управління режиму та перепускного контролю Державного кордону України, повідомити райвідділ за місцем реєстрації гр. В`єтнаму ОСОБА_1 про прийняте рішення та зобов'язати анулювати її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, повідомити гр. В`єтнаму ОСОБА_1 про прийняте відносної неї рішення.

Вказаний висновок відповідач мотивує тим, що посвідку на постійне проживання в Україні було прийнято на підставі заяви-анкети іноземки, що суперечить вимогам законодавства, в зв'язку з тим, що гр. В`єтнаму ОСОБА_1 подала заяву про видачу посвідки на постійне проживання в Україні (02.12.2002 року) вже після закінчення строків (09.02.2002 року), визначених абзацом 3 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року. Отже, на момент подання та отримання документів на постійне проживання в Україні гр. В`єтнаму ОСОБА_1 не підпадала під дію Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" та була необґрунтовано документована посвідкою на постійне проживання в Україні.

Як підставу для скасування посвідки позивач зазначає абз.3 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до абз.3 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні 26.02.2008 року позивачу, ВГПІС УМВС України в Одеській області, також, діяло на підставі п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону № 2491-III, тобто, проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача. Під час проведення перевірки у 2008 році підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1. За таких обставин, суд вважає, що рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання позивачу від 26.02.2008 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які докази того, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію, відповідачами не надані.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд вважає, що висновок ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання позивачу від 17.08.2011 року, прийнятий з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення -позивач проживає на території України з 1988 року і наданням посвідки на постійне проживання в Україні відповідачем підтверджено законність перебування іноземця в Україні; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та інтересами позивача -при видачі посвідки на постійне проживання в Україні відповідач підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів, доказів порушення закону позивачем до видачі йому посвідки в ході перевірки виданих документів відповідачем до суду не надано; несвоєчасно: посвідка на проживання серії НОМЕР_1 оформлена 26.02.2008 року, тоді, як висновок про скасування посвідки на постійне місце проживання винесений 17.08.2011 року; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, тобто без запрошеня для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається це питання.

Крім того, рішення прийнято без врахування вимог ст.ст.11,14 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення ГУ МВС України в Одеській області про скасування посвідки від 26.02.2008 року на постійне проживання гр. В`єтнаму ОСОБА_1, прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, оскільки, відповідачем скасована посвідка на постійне проживання в Україні, тоді як дозвіл не скасовувався та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями п.п. 1, 2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 128, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання та зобов'язання вчинити певні - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 17.08.2011 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 26.02.2008 року.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку НОМЕР_1 від 26.02.2008 року на постійне проживання в Україні, видану громадянці СРВ ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.04.2013 року.

Суддя Бутенко А.В.