Постанова № 30518802, 08.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року № 2а-10611/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» про накладення арешту на кошти, які знаходяться у банку. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом, а вжиті податковим органом заходи щодо погашення такої заборгованості у встановленому законом порядку не мали позитивних наслідків, що є підставою для звернення до суду в порядку пп.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що адміністративний арешт застосовується лише у випадках, що передбачені у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, проте такі обставини у позивача відсутні, а наявність податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні, у якому був присутній, заперечення підтримав у повному обсязі. В судове засідання 08.04.2013 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки відповідачем не подано доказів неможливості забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання та враховуючи, що сторонами надано пояснення по суті спору, відповідно до статті 128 КАС України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС з 16.03.1998 року, що підтверджується довідкою №123/18-2010 від 28.09.2012 р.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 26.08.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради включено відомості про Товариство до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» наявна заборгованість в розмірі 212 108,21 грн., що являє собою пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначено податковим повідомленням-рішенням № 0000412200/19026 від 02 серпня 2011 року.

Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України 31 серпня 2012 року ДПІ направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» податкову вимогу № 1085 на суму 212 108,21 грн.

З метою виявлення майна боржника ДПІ надіслано запити до: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Головного управління Держкомзему у Львівській області, Львівського обласного управління Державтоінспекції УМВС України.

У відповідь на запит № 260/24-015 ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 05.01.2012 року про наявність земельних ділянок, Головне управління Держкомзему у Львівській області листом від 31.01.2012 р. № 01-16/3-699 повідомило, що земельних ділянок у власності чи користуванні ТзОВ «Тисмениця» на території області не зареєстровано.

Згідно відповіді ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 108 від 13.01.2012 р. на запит ДПІ від 05.01.2012 року № 253/24-015, відомості про реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна за ТзОВ «Тисмениця» бюро не володіє.

У відповідь на запит № 257/24-015 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області від 05.01.2012 року про наявність зареєстрованих транспортних засобів ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львів та Пустомитівського районі при ГУМВС України у Львівській області листом від 13.01.2012 р. повідомило, що транспортних засобів за ТзОВ «Тисмениця» не зареєстровано.

Окрім того, згідно акту опису майна № 16 від 19.03.2012 року, складеного податковим керуючим ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС, вбачається, що у ТзОВ «Тисмениця» відсутнє майно, що може бути описане у податкову заставу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 41.1 та пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з пунктом 94.4 та пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до Закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України, за наявності обставин, перелічених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України обставин, рішення про арешт коштів на рахунку платника податків приймається не керівником податкового органу, а виключно судом на підставі звернення до суду податкового органу.

Проте, пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не встановлено виключний перелік обставин за наявності яких застосовується арешт майна, а лише передбачена можливість застосування такого арешту.

Отже, при наявності інших обставин податкові органи звертаються до суду для прийняття останнім рішення про накладення арешту на кошти платника податків.

Відповідно до пункту 20.1.17 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, оскільки перелік обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не є вичерпним, а є додатковими до обставин, які вказані у пункті 20.1.17 статті 20 Податкового кодексу України, за яких податковий орган може звернутися до суду щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Передбачені пунктом 20.1.17 статті 20 Податкового кодексу України підстави можуть застосовуватись як окремо одна від одної, так і у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутні інші засоби, ніж кошти на рахунках, для погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем здійснено всі заходи щодо встановлення наявності передбачених пунктом 20.1.17 статті 20 Податкового кодексу України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку,

Доказів вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед бюджетом відповідачем суду не представлено.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» (ЄДРПОУ 25229063), які знаходяться на рахунках в банках, що обслуговують такого платника в межах стягнення в дохід бюджету 212 108,21 грн. заборгованості.

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2013 року.

Суддя Журомська М.В.