Рішення № 30517033, 03.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-291/13

(№2609/28105/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03. 04. 2013 року Солом'янський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді- Бобровник О. В..

при секретарі - Волковій В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві позовну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та виключення з акту опису й арешту майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та виключення з акту опису й арешту майна.

Позивач при зверненні до суду мотивував свою заяву тим, що 14. 06. 2001 року Жовтневим районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про примусове стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, 1995 року народження, щомісячно аліменти в розмірі 1\4 з усіх видів його заробітної плати, починаючи з 30 травня 2001 року.

Позивач стверджує, що про існування вказаного рішення та наявність виконавчого листа по даній справі йому не було відомо, оскільки з відповідачем та дитиною він не мав змоги спілкуватись, оскільки вони виїхали в невідомому напрямку.

В 2005 році, після того як позивачу стало відомо місце перебування сина, позивач разом із своїми батьками весь час допомагали ОСОБА_3 матеріально, передаючи матеріальну допомогу останньому на руки.

Позивач зазначає, що про заборгованість по сплаті аліментів він дізнався в той час коли працівниками УДАІ було вилучено автомобіль, що належить позивачу, а саме Nissan Primera д.н. НОМЕР_1, після чого позивач почав сплачувати аліменти поштовим переказом.

Позивач вказує, що із розрахунком заборгованості по аліментам він не погоджується, оскільки добровільно надавав матеріальну допомогу сину.

Окрім того, позивач зазначає, що на час призначення аліментів, а також на даний час він не працює, а з травня 2011 року знаходиться на лікуванні з діагнозом цукровий діабет тип 2, середньої важкості, діабетична периферична сенсорно-моторна полінейропатія з вираженим больовим синдромом, міопатія, неалкогольна дистрофія печінки, вірусний гепатит.

Зазначає, що на лікування зазначених хвороб ним та його рідними було витрачено значні кошти, але не зважаючи на це позивач разом із рідними надавали матеріальну допомогу ОСОБА_3.

В зв'язку із зазначеним, позивач з урахування уточнень просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментам з травня 2005 року по вересень 2012 року в сумі 65 437,44 грн. та виключити з акту опису й арешту майна транспортний засіб Nissan Primera д.н. НОМЕР_1.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що після розлучення, ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні дитини та ухиляється від надання матеріальної допомоги синові.

Станом на 01. 10. 2012 року заборгованість по сплаті аліментів відповідачем становить 73 702 грн. 11 коп.

ОСОБА_2 зазначає, що згідно її розрахунків за період з 30. 05. 2001 року по 01. 10. 2012 року утворилась сума неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі 59698,62 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та виключення з акту опису й арешту майна підтримав в повному обсязі, проти зустрічної позовної заяви заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні первісну позовну заяву підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечувала.

ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічну позовну заяву про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підтримала просила суд про її задоволення, проти позовну ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та виключення з акту опису й арешту майна заперечувала в повному ообсязі, просила відмовити в його задоволенні.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі, проти первісного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду прави повідомлялись належним чином, про причини неявки представника третьої особи в судове засідання не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві перебуває на виконанні виконавчий лист виданий 14. 06. 2001 року Жовтневим районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 до його повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період з 30. 05. 2001 року по 01. 10. 2012 року станом на 01. 10. 2012 року становить 73 702 грн. 11 коп., що підтверджується копією довідки-розрахунку заборгованості (а.с. 47-50).

ОСОБА_1 в своєму позові не погоджується із нарахованою сумою заборгованості по сплаті аліментів, посилаючись на те, що йому не було відомо про рішення суду, а також про існування виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Києва 14. 06. 2001 року, щодо наявної заборгованості він дізнався в той час коли працівниками УДАІ було вилучено автомобіль, що належить позивачу, а саме Nissan Primera д.н. НОМЕР_1, після чого ОСОБА_1 почав сплачувати аліменти поштовим переказом.

Окрім того стверджує, що на час призначення аліментів, а також на даний час він не працює, а з травня 2011 року знаходиться на лікуванні з діагнозом цукровий діабет тип 2, середньої важкості, діабетична периферична сенсорно-моторна полінейропатія з вираженим больовим синдромом, міопатія, неалкогольна дистрофія печінки, вірусний гепатит.

Також ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив суд, що він не ухилявся від сплати аліментів, а навпаки допомагав своєму синові ОСОБА_3, передавав йому кошти на руки, ніяких розписок про отримання не вимагав та не переказував кошти через відділення Укрпошти, оскільки був впевнений у добросовісності колишньої дружини.

Також зазначав, що окрім грошових коштів купував одяг синові, все необхідне для школи, робив подарунки, а також давав гроші на комп'ютер та мобільний телефон. Тобто весь цей час достатньо забезпечував його матеріально, в зв'язку з чим, на його думку, ОСОБА_2 тривалий час не мала до нього ніяких претензій.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт того, що вони та сам ОСОБА_1 передавали кошти ОСОБА_3 на руки, купували йому одяг, робили подарунки, давали гроші на комп'ютер та мобільний телефон.

Також в судовому засіданні були допитаними в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також підтвердили той факт, що ОСОБА_1 та його батьки передавали кошти на утримання ОСОБА_3, і що сам ОСОБА_3 кожен місяць приходив до них і забирав кошти та продукти.

ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначав, що він перебуває в скрутному матеріальному становищі, оскільки з травня 2011 року знаходиться на лікуванні в зв'язку із тяжкими захворюваннями, лікування яких потребує значних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Встановлено, що ОСОБА_1 має значну заборгованість по сплаті аліментів, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім того, в судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_1 має ряд захворювань, таких як: цукровий діабет тип 2, середньої важкості, діабетична периферична сенсорно - моторна полінейропатія з вираженим больовим синдромом, міопатія, неалкогольна дистрофія печінки, вірусний гепатит, в зв'язку з чим тривалий час перебуває на лікуванні, що підтверджується копією медичної картки амбулаторного хворого № 2В5154, копією витягу з медичної картки стаціонарного хворого № 1913\638, копією виписки із історії хвороби амбулаторного (стаціонарного) хворого № б\н від 24. 10. 2011 року, копією виписки із історії хвороби амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07. 10. 2011 року, копією виписки із історії хвороби амбулаторного (стаціонарного) хворого від 13. 04. 2012 року, копією виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №2049, копією результатів лабораторного дослідження від 07. 11. 2011 року, копією результатів лабораторного дослідження від 05. 09. 2011 року (а.с. 10-17).

Також вбачається, що для лікування вищезазначених хвороб ОСОБА_1 були понесені значні витрати, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарних чеків та квитанцій на придбання лікарських засобів (а.с. 17-24).

Відповідно до вимог ст. ст. 27- 30 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має ряд тяжких захворювань, лікування яких потребує значних затрат, після рішення суду про стягнення з нього аліментів, він одружився, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 86), на даний час ОСОБА_1 не працює, всі вказані обставини вплинули на його матеріальне становище, яке погіршилося, у нього збільшилися витрати на життєві потреби та лікування, а тому суд вважає, що позивачем були доведені ті обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а відтак приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за період з травня 2005 року по вересень 2012 року в сумі 65 437,44 грн.

З приводу вимоги ОСОБА_1 щодо виключення з акту опису й арешту майна, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 07. 07. 2012 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Гресь Т. О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що підтверджується копією постанови ВП 3522108 (а.с. 51).

Відповідно до зазначеної постанови ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, працівниками УДАІ було вилучено автомобіль, що належить позивачу, а саме Nissan Primera д.н. НОМЕР_1.

Згідно ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржник.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахування зазначеного вище, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також з урахуванням того, що суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, а відтак на даний час відпади підстави для арешту майна боржника, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині виключення з акту опису й арешту майна, а саме транспортного засобу Nissan Primera д.н. НОМЕР_1.

З приводу зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період з 30. 05. 2001 року по 01. 10. 2012 року станом на 01. 10. 2012 року становить 73 702 грн. 11 коп.

Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Проте, з урахуванням того, що суд в силу ч. 2 ст. 197 СК України дійшов до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за період з травня 2005 року по вересень 2012 року суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, в зв'язку з чим приходить до висновку про відмову в задоволення зустрічно позовної заяви.

Що стосується пояснень свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4, то суд не приймає їх до уваги, оскільки їх судження є такими, що не розкривають об'єктивної картини справи. Крім того, вони не спростовують висновків суду, щодо вирішення даного спору, а тому суд критично ставиться до даних ними пояснень і бере їх до уваги лише в частині загального опису подій, які передували зверненню до суду.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.. 197 СК України, ст.. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та виключення з акту опису й арешту майна - задовільнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам з травня 2005 року по вересень 2012 року на користь ОСОБА_2 в сумі 65 437,44 грн.

Виключити з акту опису й арешту майна від 07. 07. 2012 року складеного державним виконавцем Гресь Т. О. Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві, транспортний засіб NISSAN PRIMERA, чорного кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві - про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: