Рішення № 30516939, 08.04.2013, Тетіївський районний суд Київської області

08.04.2013 Провадження по справі № 2/380/129/13

Справа № 380/402/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2013 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лісовенка П.І.

при секретарі Романовській Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тетієві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача за кредитним договором заборгованість в сумі 120710грн. 79коп. та судові витрати, вказуючи, що відповідач добровільно не виконує договірні зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» Шульц С.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, вказав, що кредитні кошти сплатив банку протягом року, також заявив клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає за наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 29.06.2005 року між «ПриватБанком» та ОСОБА_1 укладено договір №К2Т1SE00000632, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 15000гривень, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і сплатою комісії в розмірі 1%, строком до 27.06.2008 року, в обмін на зобов'язання відповідача повернути кредит у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідач, передбачені Кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконує, внаслідок чого станом на 11.02.2013 року загальна сума заборгованості відповідача перед Банком становить 120710,79грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 9130,82грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 42977,41грн; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2387,21грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 66215,35грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором станом на 11.02.2013 року.

Із пояснень відповідача ОСОБА_1 вбачається, що кредитні гроші сплатив Банку протягом року, квитанції по сплаті коштів не зберіг, оскільки, минуло більше трьох років.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо своїх заперечень щодо сплати банку кредитних коштів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається порушення прав позивача внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачем.

Однак, відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строків позовної давності, тому суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із розрахунку заборгованості Банку від 11.02.2013 року встановлено, що заборгованість Банк почав нараховувати з 27.09.2005 року, строк дії договору закінчився 27.06.2008 року, проте Банк з позовом до суду звернувся лише 27.02.2013 року. Тобто, з моменту порушеного права позивача, а саме, з 27.06.2008 року, минуло більше трьох років і причини пропущення строків позовної давності позивачем не вказані.

На підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, і в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60,88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 525,526,610, 625,1054, 257, 261, 267 ЦК України, суд-

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Київської області через Тетіївський районний суд Київської області.

Суддя: П.І.Лісовенко