Рішення № 30516486, 26.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2155/13 26.03.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2955,70 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Микитенко Д.М.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2 955,70 грн.

Ухвалою від 06.02.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від М(Т)СБУ 18.02.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від позивача 25.02.2013р. через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в призначене судове засідання вдруге не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 06.02.2013р. відповідачем не виконано.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

17.11.2011р. між позивачем та Колесник Л.М. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0114-0502-0103.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Geely», д.р.н. АН 4275 НР.

24.01.12р. в м. Артемівськ на вулиці Горького сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Колесника М.В. та автомобіля «»Опель», д.р.н. АН 1238 СР під керуванням Худякова О.В.

Відповідно до довідки ДАІ № 8949440 від 02.02.12р. ДТП сталася з вини Худякова О.В. та вини Колесника М.В., які порушили вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля «Geely», д.р.н. АН 4275 НР та «»Опель», д.р.н. АН 1238 СР.

Відповідно до Постанови Аретемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.02.12р. та від 29.02.12р. Худякова О.В. та Колесника М.В. було визнано винними у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Отже, у встановленому чинним законодавством України порядку вина Колесника М.В. у виникненні ДТП встановлена та доведена.

09.02.12р. Центром незалежних експертиз на замовлення СК «Український страховий стандарт», було проведено автотоварознавче дослідження, за результатами якого складено Звіт № 62/12-01, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власникові автомобіля «Geely», д.р.н. АН 4275 НР становить 9014,95 грн.

Як вбачається з ремонтної калькуляції ФОП Серих А.А. відновлювальний ремонт вищевказаного автомобіля становить 9014 9790,00 грн.

Відповідно до страхового акту № 186-31/12 від 24.05.12р. та розрахунку суми страхового відшкодування було визначено в розмірі 6787,28 грн.

Позивач 10.05.12р. платіжним дорученням № 6252 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5911, 39 грн. відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як вбачається, в судовому порядку була встановлена вина водіїв у виникненні ДТП, а тому позивач зазначив про те, загальна сума заборгованості відповідача перед ним становить 2955,70 грн.

Цивільно-правова відповідальність Худякова О.В. на момент вказаної ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Лафорт» відповідно до полісу № АА/6755934.

Відповідно до пункту 12.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 вищевказаного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена франшиза, що складає 1000,00 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування повинен вираховуватися з врахуванням франшизи наступним чином: 2955,70 грн. - 1000,00 грн. = 1955,70 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 22229921) 1955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 70 коп. - суму страхового відшкодування та 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 45 коп. - суму судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.03.13р.

Суддя І.О. Домнічева