Постанова № 30513574, 21.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р.

справа № 2а/0470/3808/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центра упровадження високих технологій «Ноябрь-95» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центра упровадження високих технологій «Ноябрь-95» до Державної митної служби України Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкові повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 р. № 44 та форми «Р» від 12.03.2012 р. № 45

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень форми «Р» від 12.03.2012 р. № 44 та форми «Р» від 12.03.2012 р. № 45, де просили за результатами розгляду податкові повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 р. № 44 про визначення податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України СПД на загальну 3 607,13 грн та форми «Р» від 12.03.2012 р. № 45 про сплату податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ПДВ з товарів, увезених на територію України СПД на загальну суму 18 935,98 грн визнати недійсними та скасувати.

Дніпропетровська митниця заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що під час порівняння задекларованих та фактично здійснених витрат на доставку імпортних вантажів, проведення звірки даних вантажних митних декларацій та первинних документів бухгалтерського обліку за весь перевіряємий період, встановлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки автомобільним транспортом, транспортні витрати є нижчими, ніж фактично здійсненні перевізниками; випадки недекларування у складі митної вартості витрат, пов’язаних з простоєм автомобілів на відрізку міжнародного перевезення; та випадки відсутності в актах виконаних робіт в Податкових накладних розподілу загальної вартості транспортно – експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р., постановити нове рішення, де задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача просила задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1 Митного кодексу України «35) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур;…».

За приписами пункту 10.3 статті 10 Закону "Про податок на додану вартість"платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.01.2012 р. по 13.02.12012 р. Дніпропетровською митницею проведено планову виїзну перевірку ТОВ ЦУВТ "Ноябрь-95» з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 5/12/110000000/21864549 від 20.02.2012 р., де зазначено порушення позивача, що призвели до визначення додаткового податкового зобов’язання на загальну суму 16 478, 16 грн, в т.ч. з ввізного мита 2659,93 грн та податку на додану вартість 13 818,23 грн:

- ст. 267 Митного кодексу України в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи на суму 16 361,23 грн , в т.ч. ввізного мита на 2562,49 грн та з податку на додану вартість 13 798,74 грн;

- закону України «Про Митний тариф України», статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України в частині невірної класифікації товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання по податках, контроль за справлянням якого покладений на митні органи, всього на суму 116,93 грн, в т.ч. мито – 97,44 грн, ПДВ – 19,49 грн.

На підставі зазначеного акту 12.03.2012 р. відповідачем були видані податкові повідомлення форми "Р"за № 44 на загальну суму 3 607,13 грн та № 45 на загальну суму 18 935,98 грн.

З матеріалів справи слідує, що під час митного оформлення товарів, позивач виконав вимоги, передбачені Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 р., а відповідач здійснив всі необхідні процедури щодо прийняття ВМД. Під час здійснення митного контролю відповідачем не було заявлено зауважень до ВМД.

Таким чином приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погодився із заявленою позивачем класифікацією товару.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено: «4.2.1. Якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав у відповідача для проведення за таких обставин вищезазначеної перевірки позивача та прийнятті податкових повідомлень.

Крім того, щодо розбіжностей виявлених відповідачем в бухгалтерських документах від даних митного оформлення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно наказу Міністерства Фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» позивач правомірно включив загальну вартість транспортно – експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та на її територію.

Судом першої інстанції встановлено, що під час оформлення імпортованих товарів позивачем по справі були занижені суми транспортних витрат за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки EXW, FCA автомобільним транспортом, так як задекларовані транспортні витрати нижчі від фактично здійснених, що підтверджується ВМД, актами виконаних робіт та рахунками фактурами.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що з первинних документів не можливо встановити на території якої держави виник простій транспорту і витрати за простій, а в актах прийому - передачі виконаних робіт витрати на транспортні послуги вказані без розмежування ціни перевезення поза межами території України і в її межах, та в графі 44 ВМД не містяться в переліку документів довідки про транспортні витрати.

Однак, з таким твердженням суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, так як перевезення товарів здійснювалося ПП «Міко-Експрес» відповідно договору транспортного експедування вантажних перевезень у міжнародному сполученні № КИ 09/01/08 від 09.01.2008 р. та ТОВ «Галлакс» відповідно договору № 15/03/11 від 15.03.2011 р. Вартість транспортних витрат до місця перетину митного кордону, згідно довідок про транспортні витрати, виданих перевізниками складає 1037 км за 1140,70 Євро, в зв’язку з чим відповідно ст. 267 МК України, позивач правомірно включив вартість транспортних послуг до місця перетину митного кордону.

Крім того, як слідує з копій ВМД № 110000011/2011/104468 від 23.03.11; №110000011/2011/106519 від 22.04.2011 р.; № 110000011/2011/118215 від 24.10.2011 р.; № 110000011/2011/121315 від 07.12.2011 р., в графі 44 зазначено про наявність довідок про транспортні витрати, виданих перевізниками.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що з копій ВМД, де містяться штампи митного органу, слідує, що витрати пов’язані з простоєм транспорту виникли на території України.

Статтею 267 Митного кодексу України передбачено, що «При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

… 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

…б) витрати на транспортування після ввезення;…».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності своїх вимог позивачем, та зазначає, що відповідач, всупереч ч.2 ст. 71 КАС України, як суб’єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх рішень.

При таких обставинах, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду – скасувати та прийняти нову постанову, де задовольнити позовні вимоги.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центра упровадження високих технологій «Ноябрь-95» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. – скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Центра упровадження високих технологій «Ноябрь-95» до Державної митної служби України Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкові повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 р. № 44 та форми «Р» від 12.03.2012 р. № 45 – задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 р. № 44 та форми «Р» від 12.03.2012 р. № 45.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: А.В. Суховаров