Рішення № 30510391, 25.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/272/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" пмт. Комсомольський до ТОВ "Енергія Литво", м. Харків про та зустрічний позов про стягнення коштів у розмірі 152 858,40 грн. ТОВ "Енергія Литво" до до 1) Публічне АТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" смт. Комсомольський 2) ТОВ "ІВ-Грінд", м.Харків про визнання договорів недійсними за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (1-ий відповідач за зустрічним позовом) - Осьмухін С.А. за дов., Хоменко О. О. за дов.

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Стеценко О. Л. за дов., Матвєєв Є.О. за дов.

2-го відповідача за зустрічним позовом - Симонов А.А., за дов

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" до ТОВ "Енергія Литво" про стягнення 152 858,40 грн.

До початку розгляду спору по суті ТОВ "Енергія Литво" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу №01/11-2012 від 01.11.2012 року, укладений між ПАТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" та ТОВ "ІВ-Грінд" та договір відступлення права вимоги №14/11-2012 від 14.11.2012 року, укладений між ПАТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" та ТОВ "Енергія Литво".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2013 року було прийнято зустрічний позов ТОВ "Енергія Литво" для спільного розгляду з первісним позовом.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом (Стеценко О. Л. за дов.) проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, надав відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом (Матвєєв Є.О. за дов.) проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, посилаючись на фіктивність договору купівлі-продажу №01/11-2012 від 01.11.2012 року та договору про відступлення права вимоги №14/11-2012 від 14.11.2012 року, за невиконання яких ПАТ "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Енергія Литво" 152 858,40 грн. заборгованості.

Перед початком розгляду зустрічного позову до матеріалів справи надійшли заяви про залишення без розгляду зустрічного позову у зв'язку із поданням зустрічного позову неповноважною особою та заява від директора ТОВ "Енергія Литво" про відмову від зустрічних позовних вимог та припинення провадження за зустрічним позовом на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.02.2013 року до 28.02.2013 року та з 28.02.2013 року до 06.03.2013 року.

06.03.2013 року позивач за зустрічним позовом в особі президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова В.О. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справ в порядку ч.1 ст.79 ГПК України, посилаючись на те, що Дзержинським районним судом м.Харкова відкрито провадження по справі за позовом Сахарова В.О. до Рудь В.В. про відсторонення останнього від виконання посадових обов'язків, а тому просить суд зупинити провадження у справі №922/272/13-г до розгляду пов'язаної з нею іншої справи №638/2616/13-ц 2/638/2435/13, що розглядається Дзержинським районним судом м.Харкова.

Представники відповідачів за зустрічним позовом проти зупинення провадження у справі заперечували, до матеріалів справи подали письмові відзиви на зустрічний позов.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для його задоволення через наступне:

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Обґрунтовуючи свої клопотання заявник посилається на те, що Дзержинським районним судом м.Харкова розглядається справа №638/2616/13-ц 2/638/2435/13 за позовом Сахарова В.О. до Рудь В.В. про відсторонення останнього від виконання посадових обов'язків, до вирішення по суті якої розгляд господарським судом справи №922/272/13-г є неможливим.

п.3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» закріплено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У заявленому клопотанні заявником не зазначено які саме обставини, що встановлюються Дзержинським районним судом м.Харкова при розгляді справи №638/2616/13-ц 2/638/2435/13, впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі №922/272/13.

У зв'язку із викладеним подане клопотання про зупинення провадження у справі суд вважає належним чином необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення первісних позовних вимог та залишення без розгляду зустрічного позову через наступне:

14.11.2012 р. між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВ-ГРІНД» укладено Договір № ВПВ-14/11-2012 про відступлення права вимоги (далі - Договір-1).

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Договору-1, первісний кредитор (ТОВ «ІВ-ГРІНД») передає, а новий кредитор (АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС») приймає право вимоги виплати грошових коштів в оплату поставленого чавуна в сумі 112858,40 грн. з урахуванням ПДВ, що виникло у первісного кредитора на підставі Договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., укладеного між первісним кредитором і боржником (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО»).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Договору-1 первісний кредитор (ТОВ «ІВ-ГРІНД») передає, а новий кредитор (АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС») приймає право вимоги виплати штрафу у розмірі 40000,00 грн., що виникло у первісного кредитора на підставі Договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., укладеного між первісним кредитором і боржником (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО»).

У ст. 3 Договору-1, сторони домовилися про грошову оцінку права вимоги в сумі 152858,40 грн.

Згідно ст. 4 Договору-1 новий кредитор (АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС») сплачує первісному кредитору (ТОВ «ІВ-ГРІНД») за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі 152858,40 грн. у строк до 31.05.2013 р.

Відповідно до ст. 8 Договору-1, згода боржника (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») на відступлення права вимоги отримана шляхом підпису на договорі. Боржник (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., шляхом вручення боржнику (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») одного екземпляру цього договору.

Ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

П.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ч. 4 ст. 626 ЦК України передбачено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що Договір-1 за своєю правовою суттю є договором відступлення права вимоги на підставі якого кредитор (ТОВ «ІВ-ГРІНД») у зобов'язанні (Договір купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р.) замінений іншою особою (АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС») внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (Договір № ВПВ-14/11-2012 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 р.).

Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ч.1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що правочин (Договір № ВПВ-14/11-2012 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 р.), укладений трьома сторонами (ТОВ «ІВ-ГРІНД», ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» та АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС»), цілком відповідає приписам абзацу 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України та частині 1 ст. 513 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, зокрема, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС» (новий кредитор) станом з 06.12.2012 р. по 19.02.2013 р. перерахувало на підставі ст. 4 Договору-1 на поточний рахунок ТОВ «ІВ-ГРІНД» (первісний кредитор) грошові кошти у розмірі 66700,00 грн. за платіжним дорученням № 608 від 06.12.2012 р. на суму 13000,00 грн., платіжним дорученням № 653 від 20.12.2012 р. на суму 10500,00 грн., платіжним дорученням № 684 від 28.12.2012 р. на суму 300,00 грн., платіжним дорученням № 686 від 03.01.2013 р. на суму 200,00 грн., платіжним дорученням № 6 від 04.01.2013 р. на суму 13600,00 грн., платіжним дорученням № 12 від 10.01.2013 р. на суму 500,00 грн., платіжним дорученням № 23 від 16.01.2013 р. на суму 1300,00 грн., платіжним дорученням № 29 від 18.01.2013 р. на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 41 від 24.01.2013 р. на суму 300,00 грн., платіжним дорученням № 59 від 05.02.2013 р. на суму 14700,00 грн. та платіжним дорученням № 86 від 19.02.2013 р. на суму 2300,00 грн..

Окрім того, 01.11.2012 р. між відповідачем (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») та ТОВ «ІВ-ГРІНД» укладено Договір купівлі-продажу № 01/11-2012 (далі - Договір-2).

Відповідно до п. п. 1.1 Договору-2, продавець (ТОВ «ІВ-ГРІНД») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити чавун ливарний рафінований ЛР-2 (ГОСТ 4832-95), ДСТУ 3132-95, іменується далі - товар.

Згідно п. п. 1.2 Договору-2, асортимент, ціна, кількісні та якісні характеристики товару викладені сторонами в даному договорі та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. п. 2.1 Договору-2, поставка товару здійснюється у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС 2000 на умовах EXW (самовивіз) зі складу продавця, розташованого за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Комсомольський, вул. Балаклійське шосе, № 10.

п. п. 2.2 Договору-2 встановлено, що, товар повинен бути поставлений у строк до 10.11.2012 р.

Відповідно до п. п. 2.4 Договору-2, товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно п. п. 3.1 Договору-2, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар до 12.11.2012 р.

Відповідно до п. п. 5.2 Договору-2, покупець, який не виконав грошове зобов'язання у строк, який встановлений підпунктом 3.1 даного договору, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочки, 35 % річних від простроченої суми та штраф у розмірі 40000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 ст. 265 ГК України передбачено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Частиною 1 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

01.11.2012 р. між відповідачем (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») та ТОВ «ІВ-ГРІНД» підписано специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., відповідно з п. 1 якої кількість товару становить 17,8 тн, ціна за 1 тн товару становить 5283,633333 грн. без ПДВ, усього з ПДВ 112858,40 грн.

09.11.2012 р. директором ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» Рудь В.В. було виписано довіреність № 10014 на отримання чавуну ливарного рафінованого ЛР-2 ГОСТ 4832-95 (ДСТУ 3132-95) у кількості 17,8 тн.

09.11.2012 р. між відповідачем (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») та ТОВ «ІВ-ГРІНД» було підписано видаткову накладну № 161, відповідно з якою постачальник (ТОВ «ІВ-ГРІНД») передав покупцеві (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО») чавун ливарний рафінований ЛР-2 ГОСТ 4832-95 (ДСТУ 3132-95) у кількості 17,8 тн на загальну суму 112858,40 грн.

Під час розгляду по суті первісних позовних вимог судом встановлено, що покупець (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО»), отримавши від продавця (ТОВ «ІВ-ГРІНД») за видатковою накладною № 161 від 09.11.2012 р. та на підставі довіреності № 10014 від 09.11.2012 р. товар у кількості, передбаченій положеннями специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., грошових коштів у розмірі 112858,40 грн. продавцеві у строк до 12.11.2012 р. не перерахував, таким чином порушивши умови п. п. 3.1 Договору-2.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ч.3 ст. 216 ГК України передбачено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до п. п. 5.2 Договору-2, покупець, який не виконав грошове зобов'язання у строк, який встановлений підпунктом 3.1 даного договору, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочки, 35 % річних від простроченої суми та штраф у розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Договору-1, первісний кредитор (ТОВ «ІВ-ГРІНД») передає, а новий кредитор (АТ «ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС») приймає право вимоги виплати штрафу у розмірі 40000,00 грн., що виникло у первісного кредитора на підставі Договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., укладеного між первісним кредитором і боржником (ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО»).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів погашення суми основного боргу та штрафу за неналежне виконання Договору купівлі-продажу № 01/11-2012 від 01.11.2012 р., суд вважає первісні позовні вимоги належним чином обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ч. 1 ст. 58 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Частиною 1 ст. 59 Закону, визначено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Відповідно до п. "г" ст. 41 Закону, до компетенції загальних зборів належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Частиною 2 ст. 62 Закону унормовано, що дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Як вбачається з п. 7.1 Статуту ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 14801050004046264) (далі - Статут), органами управління товариством є, зокрема, директор - виконавчий орган товариства.

Пунктом "в" підпункту 7.3.7 Статуту встановлено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься призначення і відкликання директора і членів ревізійної комісії.

Підпунктом 7.5.4 Статуту встановлено, що директор призначається та звільняється з посади загальними зборами учасників.

Згідно абз. 8 п. п. 7.5.5 Статуту, директор товариства видає довіреності.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Згідно ч. 2 ст. 89 ГК України, посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону, посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Пунктом 7.2 Статуту встановлено, що посадовими особами товариства є директор та голова ревізійної комісії товариства.

Підпунктом 7.4.1 Статуту встановлено, що в період між зборами вищого органу товариства, в його інтересах та від його імені, постійний контроль за фінансово - господарською діяльністю виконавчого органу (директора та членів дирекції) здійснює - президент товариства.

Права та повноваження президента визначені у п. п. 7.4.4 Статуту.

Статутом президент товариства не визначений як виконавчий орган.

До повноважень президента, які передбачені п. п. 7.4.4 Статуту не відноситься вирішення питання про видачу довіреностей.

Як свідчать матеріали справи, протоколом № 9 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 р. на посаду директора TOB «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обрано Рудь Володимира Віталійовича (пункт 4).

Крім того, згідно протоколу № 9 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 р. на посаду президента TOB «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обрано Сахарова Вадима Олександровича (пункт 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником TOB «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» є Рудь Володимир Віталійович.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону, до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 82 ГК України, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.

ч. 1 ст. 88 ЦК України встановлено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Частиною 3 ст. 8 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» унормовано, зокрема, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Відповідно ч. 2 ст. 23 Закону, посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Згідно ч. 2 ст. 89 ГК України, посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Згідно ч. 3 ст. 62 Закону, дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Згідно ч. 4 ст. 62 Закону, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно ч. 5 ст. 62 Закону, генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

За системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства (абз. 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).

Першим реченням абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - Постанова) закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12).

Другим реченням абз. 3 п. 9 Постанови закріплено, що за своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.

Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Першим реченням абз. 3 п. 22 Постанови закріплено, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.

У відповідності до вимог ГПК України позовна заява має містити підпис позивача або його представника із зазначенням дати подання заяви.

Відповідно до ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

В даному разі зустрічна позовна заява підписана президентом ТОВ "Енергія Литво" Сахаровим В.О.

Як встановлено ст. 246 ЦК України суб'єктом, який має право видавати довіреність від імені юридичної особи може бути орган юридичної особи або інша особа, уповноважена на це її установчими документами. У ст. 99 ЦК України наводиться загальна характеристика виконавчого органу товариства.

Аналіз змісту зазначених статей дозволяє зробити висновок, що під "органом юридичної особи" слід розуміти її виконавчий орган, створення якого передбачене установчими документами даної юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Енергія Литво", який долучений судом до матеріалів справи №922/272/13, виконавчим органом товариства є директор.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №362763 від 13.02.13 р., керівник юридичної особи та підписант є Рудь Володимир Віталійович.

Абзацом 1 п. п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» закріплено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК (1798-12) щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК (1798-12). Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Згідно абз. 3 п. п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищевикладене зустрічна позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України у зв'язку із відсутністю відповідних повноважень у президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова В.О. на підписання позовної заяви.

З урахуванням висновків суду щодо залишення без розгляду зустрічного позову, суд вважає за необхідне також залишити без розгляду заяву позивача про відмову від зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, а витрати по сплаті судового збору за зустрічною позовною вимогою підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 28, 32, 33, 43, 49, 60, 75, 79, п.1.ч.1. ст.81, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЛИТВО" (61202, м. Харків, пр. Перемоги,48, кв.78, код ЄДРПОУ 36988620) на користь Публічного акціонерного товариства "Зміївський Експериментально-механічний завод "Зміївметалосервіс" (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, вул. Балаклійське шосе,10, код ЄДРПОУ 05393180) 112 858,40 грн. основного боргу, 40000,00 грн. штрафу та 3057,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов залишити без розгляду.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/272/13-г