Рішення № 30509566, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/15864-2012 27.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства «Вугілля України»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» та ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська"

про відшкодування збитків 174 596,52 грн.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Спичак О.М.

Представники :

від позивача: Мокрецький О.В. за дов. № 506/22 від 25.12.2012 р.

від відповідача: Вовченко О.С. за дов. № 24-12/45-Д від 24.12.2012 р.

від третьої особи 1: не з»явився

від третьої особи 2: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 174 596,52 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції згідно з договором № 111/6 від 30.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-19/15864-2012, слухання справи призначено на 25.11.2012 року.

Представником відповідача в судовому засіданні 26.11.2012 року подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Асоціацію "Фінансових промислових і торгівельних підприємств "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" та ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська".

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.11.2012 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на підставі ст. 27,77 ГПК України на 21.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 14.01.2013 року.

24.12.2012 року та 14.01.2013 року до відділу діловодства суду від представника третьої особи 1 надійшли пояснення по справі з додатками.

02.01.2013 року та 14.01.2013 року до відділу діловодства суду від представника третьої особи 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неотриманням позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 04.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року справу № 5011-19/15864-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., суддя Спичак О.М., суддя Івченко А.М..

04.02.2013 року представником третьої особи 2 подано до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 27.02.2013 року.

27.02.2013 року представником третьої особи 2 подано до відділу діловодства суду пояснення на позовну заяву про стягнення збитків.

В судовому засіданні представником третьої особи 1 подано письмові пояснення по суті справи.

27.02.2013 року представником третьої особи 1 подано в судовому засіданні письмові пояснення по суті справи.

27.02.2013 року по справі оголошено перерву до 13.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 року продовжено строк вирішення спору по справі № 5011-19/15864-2012 відповідно до ст.. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 27.03.2013 року.

Представники третіх осіб у судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.03.2013 р. та за відсутністю представників третіх осіб, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 27.03.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/6 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором , та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно об'єднаної проби п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії .

Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

В період з 15 листопада по 15 березня постачальник зобов'язаний проводити профілактичні міри, щодо запобігання замерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002 (пункту 3.1.3. Договору).

Згідно з пунктом 5.1. Договору приймання вугілля за цим Договором здійснюється сторонами спільно в місці надходження (на ТЕС покупця).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору постачальником було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства "Центренерго" додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору на адресу вантажоодержувача - Вуглегірська ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в лютому 2012 року від вантажовідправника ПАТ ЦЗФ Комсомольська надійшло 30 вагонів з вугіллям, яке на правах власності належало Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується наступними залізничними накладними: № 53565370,53565412,53551677,53549085,53599593,53603197.

На виконання вимог пункту 5.1. Договору було проведено приймання вугілля спільно з представником постачальника та було виявлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані та щодо якого не проводились профілактичні міри проти змерзання. Дане вугілля не відставало від бортів вагонів, що призвело до неможливості його вивантаження без попереднього розігріву.

Вказані обставини підтверджуються наступними актами відбору з представником постачальника № 655 від 12.02.2012 року, № 630 від 10.02.2012 р., № 622 від 09.02.2012 р. та актами про змерзання вугільної продукції: № 655 від 12.02.2012 р., № 630 від 10.02.2012 р..

Керуючись пунктом 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (надалі по тексту - Правила перевезення вантажів, які змерзаються), було складено акти загальної форми за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводились профілактика проти змерзання, а саме: акти загальної форми ГУ-23 б/н від 08.02.2012 р., від 06.02.2012 р., від 07.02.2012 р..

Окрім того, до вищевказаних актів загальної форми ГУ-23 були оформлені акти доповнення за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи, що були проведені для відновлення сипучості вугілля.

Зважаючи на вищенаведене, позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Центренерго" були понесені додаткові витрати у вигляді сплати зборів за користування вагонами на загальну суму 40 897,08 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами: №№ 1202107, 10020103, 12020108, 09020102, 09020100, 11020104 та переліками ТЕХ ПД № 248, № 184, № 158, № 242.

До того ж, у відповідності до умов Договору на адресу вантажоодержувача - Вуглегірська ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в лютому 2012 року від вантажовідправника ПАТ ЦЗФ Комсомольська надійшло 124 вагони з вугіллям, яке на правах власності належало Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується наступними залізничними накладними: № 53572350,53591293,53620423,53605051,53700647,53705315,53662169,53590253,53637328,53637385,53745931,53703427,53731360,53731410,53731402,53731345,53731436,53831160,53762613,53773073,53731436, 53779757.

На виконання вимог пункту 5.1. Договору було проведено приймання вугілля спільно з представником постачальника та було виявлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані та щодо якого не проводились профілактичні міри проти змерзання. Дане вугілля не відставало від бортів вагонів, що призвело до неможливості його вивантаження без попереднього розігріву.

Вказані обставини підтверджуються наступними актами відбору з представником постачальника № 734 від 15.02.2012 р., № 748 від 16.02.2012 р., № 730 від 15.02.2012 р., № 731 від 15.02.2012 р., № 718 від 15.02.2012 р., № 693 від 14.02.2012 р., № 676 від 13.02.2012 р., № 682 від 13-14.02.2012 р., № 681 від 13.02.2012 р., № 661 від 12.02.2012 р., № 662 від 12.02.2012 р., № 642 від 11.02.2012 р. та актами про змерзання вугільної продукції: № 734 від 15.02.2012 р., № 748 від 16.02.2012 р., № 730 від 15.02.2012 р., № 731 від 15.02.2012 р., №718 від 15.02.2012 р., № 693 від 14.02.2012 р., № 676 від 13.02.2012 р., № 682 від 13-14.02.2012 р.. № 681 від 13.02.2012 р., № 661 від 12.02.2012 р., № 662 від 12.02.2012 р., № 642 від 11.02.2012 р..

Керуючись пунктом 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (надалі по тексту - Правила перевезення вантажів, які змерзаються), було складено акти загальної форми за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводились профілактика проти змерзання, а саме: акти загальної форми ГУ-23 б/н від 08.02.2012 р., від 07.02.2012 р., від 09.02.2012 р., від 14.02.2012 р., від 15.02.2012 р., від 12.02.2012 р., від 13.02.2012 р., від 11.02.2012 р..

Окрім того, до вищевказаних актів загальної форми ГУ-23 були оформлені акти доповнення за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи, що були проведені для відновлення сипучості вугілля.

Зважаючи на вищенаведене, позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Центренерго" були понесені додаткові витрати у вигляді сплати зборів за користування вагонами на загальну суму 133 699,44 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами: № 16020126, 11020106, 12020109, 13020110, 13020112, 14020116, 14020117,15020123, 16020124, 16020125 та переліками ТЕХ ПД №№ 237, 253, 243, 158, 184, 264.

Загальна сума всіх збитків ПАТ «Центренерго» становить 174 596,52 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 25-2136 від 19.03.2012 року та № 25-2137 від 19.032012 р., проте, відповіді від відповідача не надійшло.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 174 596,52 грн. збитків за договором поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011 року.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, та зазначив що Державним підприємством "Вугілля України" були проведені усі необхідні профілактичні заходи проти змерзання вугілля.

Окрім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено, що понесені останнім збитки виникли в результаті дій чи бездіяльності відповідача.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше не передбачено договором, розповсюджуються, зокрема вимоги Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 та нормативно правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 3 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, у разі завантаження у вагони в холодну пору року вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів.

Згідно з пунктом 4 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, в умовах стійких морозів ефективним засобом застерігання від змерзання вантажу у вагонах є попереднє (до навантаження) промороження шляхом багаторазового пересипання (перелопачування) його екскаватором, скрепером, грейферним краном або іншим механізмом. При цьому необхідно, щоб частини вантажу якнайкраще обвітрювалися зовнішнім повітрям. Промороження може вважатися закінченим після досягнення в середині шару пересипаного вантажу температури - 3 градуси С та нижче.

У відповідності до пункту 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, у разі прибуття вантажу у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов'язаних з недостатністю застосованих профілактичних заходів.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів загальної форми ГУ-23, які складені за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводились профілактика проти змерзання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000 року, а саме підпунктом 1.3. пункту 1 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Позивачем надано суду докази понесення додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, а саме, відомості плати за користування вагонами: №№ 1202107, 10020103, 12020108, 09020102, 09020100, 11020104 та переліками ТЕХ ПД № 248, № 184, № 158, № 242 та №№ 16020126, 11020106, 12020109, 13020110, 13020112, 14020116, 14020117,15020123, 16020124, 16020125 та переліками ТЕХ ПД №№ 237, 253, 243, 158, 184, 264, які свідчать про понесення Публічним акціонерним товариством "Центренерго" додаткових витрат у вигляді сплати зборів за користування вагонами на загальну суму 174 596,52 грн.

Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 174 596,52 грн., а відповідач в установленому порядку не спростував доводи позивача та не довів зворотного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 58, 82-85 ГПК України, ст.ст. 173,193,224,225 ГК України, ст.ст. 525,526,629,909 ЦК України, п. 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, ст. 27 Статуту залізниць, Договором сторін, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул.. Народного ополчення, 1; код ЄДРПОУ 22927045) збитки по Договору № 111/6 від 30.12.2011 року на загальну суму 174 596 (сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн.. 52 коп., 3 491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн.. 94 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.04.2013 р.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Суддя А.М. Івченко

Суддя О.М. Спичак