Ухвала суду № 30509147, 03.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Винту Ю. М.

cуддів : Заводян К.І., Лисака І.Н.

при секретарі : Ковальчук Н.О.

за участю : ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідачів - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи ОСОБА_11, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи ОСОБА_11, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та виселення, посилаючись на наступне.

З 1990р. по 1995р. вони разом зі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були зареєстровані та проживали в квартирі АДРЕСА_1

18.08.1995 року вони приватизували зазначену квартиру на себе двох у спільну сумісну власність.

Протягом 1993-1996 рр. ОСОБА_1 в зв'язку з характером роботи тимчасово проживала в м.Рівно, з кінця 1996 - по 1997 рік - у м.Славута, а у 1997 році вона звернулась до Свято-Флорівського жіночого монастиря у м.Києві, де проживала протягом 5 років.

В зв'язку з необхідністю придбати автомобіль для реалізації товару, ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_11 з проханням позичити кошти, який в свою чергу запропонував взяти позику у свого знайомого, ОСОБА_12

Оскільки вона повністю довіряла ОСОБА_11, то погодилась оформити позику документально, а тому надала останньому оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, копію свого паспорта, рішення Чернівецького МВК №760/24 від 04.11.1995р. про згоду на посвідчення договору купівлі-продажу та відчуження частини квартири, належної її неповнолітньому сину, ключі від квартири та інші документи.

____________________

№ 22ц-455/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Вольська-Тонієвич О.В.

Категорія : 19/20 Доповідач: Винту Ю.М.

Прибувши до нотаріальної контори, вона познайомилася з ОСОБА_12 та ОСОБА_15 Не читаючи вже готовий на час її прибуття до нотаріуса текст угоди та не отримавши роз'яснення у нотаріуса про її зміст, вона його відразу підписала. З іншої сторони угода була підписана ОСОБА_15 Всі вручені у нотаріуса документи вона віддала ОСОБА_11 Після цього, в приміщенні магазину «Комфорт» ОСОБА_12 передав їй кошти в розмірі 4000 доларів США.

В липні 2000 року вона дізналась про те, що насправді вона уклала договір купівлі-продажу своєї квартири, її без згоди було виписано, а власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.1997 року стала ОСОБА_7

Вважали, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 є мнимим, оскільки намірів продавати квартиру не було.

Просили визнати недійсними договори купівлі-продажу від 20.11.1995 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 та від 29.12.1997р., укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_16; виселити ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1; визнати за ними право власності на спірну квартиру та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 лютого 2013 року скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для об'єктивного та повного розгляду справи, а цивільну справу направити на новий розгляд в той же суд, але в іншому складі.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не у повному об'ємі з'ясовано обставини справи, не вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції з'ясував у повному об'ємі обставини справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин, що склалися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачам дійсно на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18.08.1995 року.

20.11.1995 року ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, уклала з ОСОБА_15 договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

Своїм листом вона просила нового власника цієї квартири ОСОБА_15 протягом двох місяців, починаючи з 15 серпня 1996 року, її не продавати, оскільки мала намір її викупити за 7200 доларів США, а вже з 15 жовтня 1996 року він мав право розпоряджатися та її продавати.

Відповідно до листа Чернівецького КОБТІ №1232 від 02.09.2002 року, власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1997 року і по теперішній час є ОСОБА_7

Крім того, в матеріалах справи знаходиться підписана позивачкою ОСОБА_1 позовна заява до Першотравневого районного суду м.Чернівці до ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_11 про визнання права неповнолітнього на житло, визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсним та виселення (а.с.120), датована 19.12.2003 року та підписана позивачкою. В цій позовній заяві вона, викладаючи обставини справи, зазначала, що спочатку вона мала намір взяти в борг у ОСОБА_18 гроші під заставу квартири, але потім вони вирішили формально оформити договір купівлі-продажу квартири, тобто, укласти мниму угоду.

Отже, вищезазначене свідчить про її обізнаність відносно того, яку саме угоду вона укладала з ОСОБА_15 та спростовує її доводи про те, що нібито на момент вчинення правочину вона вважала, що підписує договір позики.

В той же час, доказів того, що її ввели в оману, на неї чинився тиск з боку ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15, а також того, що договір купівлі-продажу укладався нею з метою приховати інший правочин, позивачка не надала. Крім того, необхідно зазначити, що доводи ОСОБА_1, викладені у численних листах та заявах, є суперечливими між собою та відрізняються за змістом.

За даних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обізнаність позивачки про укладення з ОСОБА_15 саме договору купівлі-продажу спірної квартири та про усвідомлення нею у повній мірі наслідків укладення такого правочину.

З урахуванням наведеного, підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_15 та добросовісним набувачем ОСОБА_7 не вбачається.

Згідно зі ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст.60, 131 ЦПК України, позивачі не надали суду першої інстанції доказів про наявність підстав для визнання договорів купівлі-продажу квартири, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_15, а також між ОСОБА_15 і ОСОБА_7 недійсними.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: