Постанова № 30508617, 05.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 квітня 2013 р. № 820/2274/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкової Л.М., при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.,

за участю:

представника позивача - не прибув

представника відповідача -не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002202201 від16.11.2012р.; скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002632201 від 26.12.2012 р., а саме в розмірі 760 479 грн. за основним платежем та 54 533 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002652201 від 26.12.2012 р.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив що, правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання призначене на 05.04.2013 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 05.04.2013 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 25.09.2006 року, що підтверджується довідкою з ЄДРЮОФОП (172 т. 2) та перебуває на обліку як платник податків в Державній податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, є платником ПДВ.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» з питання правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за період з 01.12.2011 року по 31.07.2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 2335/22-106/344709375 від 24.10.2012 року (а.с. 19-46 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 2335/22-106/344709375 від 24.10.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було зменшено залишок від'ємного значення об'єкта оподаткування за липень 2012 року у сумі 313216,00грн.

На підставі Акту перевірки № 2335/22-106/344709375 від 24.10.2012 року Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002202201 від 16.11.2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 313216,00 з яких: 313216,00 грн. за основним платежем, та 0,0 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, позивачем було подано до Державної податкової служби Харківській області скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 13.12.2012 № 6083/10/10-10.2-17 строк розгляду скарги Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» було продовжено до 29.01.2013.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 260/10/10.2-17 від 23.01.2013 року було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002202201 від 16.11.2012 року, а скарга директора Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» Гайдай С.В. без задоволення.

Не погодившись з Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 260/10/10.2-17 від 23.01.2013 року, позивачем було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України № 13.03/68 від 30.01.2013 року. Рішення Державної податкової служби України від 20.02.2013 року № 2645/6/10-2115 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002202201 від 16.11.2012 року та рішення ДПС в Харківській області, а скаргу без задоволення.

Також судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року за результатами якої був складений Акт перевірки № 2872/22-106/34470937 від 10.12.2012 року (а.с. 93-136 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 2872/22-106/34470937 від 10.12.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 768470,0грн. в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 289752,00грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 252596,0грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 218131,0грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 7991,0грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 3 квартал 2012 року на 2950,0грн.; п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було зменшено від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 366135,00грн.

На підставі Акту перевірки № 2872/22-106/34470937 від 10.12.2012 року Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002652201 від 26.12.2012року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 366135,00 з яких: 366135,00 грн. за основним платежем, та 0,0 грн. штрафні санкції та № 0002632201 від 26.12.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 825001,00 з яких: 768470,00 грн. за основним платежем, та 56531,0 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, позивачем було подано до Державної податкової служби Харківській області скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 29.01.2013 № 384/10/10.2-17 строк розгляду скарги Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» було продовжено до 15.03.2013.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 1251/10/10.2-17 від 14.03.2013 року було залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0002652201 від 26.12.2012року та № 0002632201 від 26.12.2012 року, а скаргу директора Приватного підприємства «Торговий Дім «Золота миля» Земліцької Є.Х. без задоволення.

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ПП «Торговий Дім «Золота миля» та ТОВ «Укрзеногруп» було укладено Договір № 0507 від 05.07.2011 року відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану відповідно до ДСТУ 4492-2005, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар (а.с.161-162 т. 1).

Судом вставлено, що ПП «Торговий Дім «Золота миля» було придбано у ТОВ «Укрзеногруп» олія соняшникова рафінована дезодорована, що підтверджується копіями видаткових накладних № рн-0000027 від 07.07.2011 року, рн-0000121 від 22.08.2011 року, рн-0000178 від 08.09.2011 року, рн-0000236 від 29.09.2011 року, рн-000312 від 27.10.2011 року, рн-0000402 від 29.11.2011 року, рн-0000431 від 16.12.2011 року, рн-0000437 від 26.12.2011 року, рн-0000008 від 14.01.2012 року, рн-0000034 від 31.01.2012 року, рн-0000051 від 15.02.2012 року, рн-0000168 від 30.03.2012 року, рн-0000310 від 12.05.2012 року (а.с. 163,166,169,172,175,178,181,184,187,190,193,196,199 т. 1).

Придбаний товар був фактично переміщено на адресу позивача силами постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 165,168,171,174,177,180,183,186,189,192,195,198,200 т. 1), а також копією журналу обліку в'їзду-виїзду автотранспорту. (а.с. 58-72, т. 2)

Судом встановлено, що придбані товари у ТОВ «Укрзеногруп» були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору купівля-продажу нежитлових будівель.

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрзеногруп», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с.230-250 т. 1, 1-27 т. 2).

ТОВ «Укрзеногруп» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 5 від 07.07.2011 року, № 13 від 19.07.2011 року, № 46 від 22.08.2011 року, № 24 від 07.09.2011 року, № 29 від 08.09.2011 року, № 67 від 23.09.2011 року, № 89 від 29.09.2011 року, № 57 від 27.10.2011 року, № 81 від 29.11.2011 року, №21 від 16.12.2011 року, № 27 від 26.12.2011 року, № 7 від 14.01.2012 року, № 33 від 31.01.2012 року, № 16 від 15.02.2012 року, № 58 від 30.03.2012 року, № 28 від 12.05.2012 року (а.с. 203-218 т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Укрзеногруп» було виконано договір поставки № 0507 від 05.07.2011 року. Придбаний товар був частково реалізований позивачем ФОП ОСОБА_3, ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань», ТОВ КВФ «Рома», ТОВ Виробниче комерційне підприємство «K.I.T. LTD», ТОВ «Катеринославхліб», ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат», ТОВ «Торгівельний дім «Дінас», ВАТ»Богодухівський хлібозавод», ТОВ «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка», ТОВ «Хімресурс», ТОВ Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія», що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також судом встановлено, що придбаний товар у ТОВ «Укрзеногруп» був частково використаний позивачем у виробництві харчової продукції. Суд зазначає, що у власності позивача знаходяться необхідне обладнання для виготовлення харчової продукції - маргаринової продукції. З досліджених в судовому засіданні звітів про витрати сировини та матеріалів, накладних-вимог (на внутрішнє переміщення) встановлено, що придбана позивачем у ТОВ «Укрзерногруп» олія використовувалася позивачем у виробництві маргарину, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є одним з основних видів діяльності позивача. (а.с. 125-172, т. 2)

Таким чином, суд зазначає, що придбаний товар у ТОВ «Укрзеногруп», а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована, була використана позивачем для виготовлення маргаринової продукції, яка в подальшому була реалізована позивачем, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 5-250 т. 3, 1-250 т. 4, 1-250 т. 5, 1-141 т. 6).

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Укрзеногруп» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебув зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат, сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Укрзеногруп».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002202201 від 16.11.2012р., № 0002632201 від 26.12.2012р., №0002652201 від 26.12.2012р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002202201 від16.11.2012р.;

3. Скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002632201 від 26.12.2012 р., а саме в розмірі 760 479 грн. за основним платежем та 54 533 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

4. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002652201 від 26.12.2012 р.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.