Постанова № 30506967, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 10:11 № 826/1099/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольовадо Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринкупро скасування постанови про накладення санкцій № 1888-ЦД-1-Е

за участю представників сторін:

від позивача: Скаржинський М.В.

від відповідача: Кутєпов О.Є.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, звернувся з позовною заявою до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 11.09.2012 року №1888-ЦД-1-Е.

Обґрунтування позовних вимог базується на тому, що за не виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери до позивача застосовано штрафні санкції. На думку позивача оскаржувана постанова є незаконною та такою, що прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень зазначає, що постанова про накладання штрафу відповідає вимогам законодавства.

Як зазначено в Листі (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не належать до суб'єктів, визначених частиною першою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому її положення не поширюється на порядок розгляду та вирішення справ, у яких ці органи є відповідачами.

З урахуванням Листа (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, дана справа розглядається суддею одноособово.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Позивачем було отримано від Відповідача Постанову №1888-ЦД-1-Е про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 11.09.2012 р. за не виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Підставою для винесення вищезазначеної Постанови слугував Акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 28.08.2012р №1911-ЦД-1-Е факт порушення Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова та невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 21.01.2012 року №05-ЦД.

Відповідно до Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 21.01.2012 року №05-ЦД необхідно було у термін до 21.05.2012 року усунути порушення, а саме: ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а саме, не здійснення емітентом переведення випуску акцій документарної форми існування у без документарну форму існування до 30 квітня 2011 року.; п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме, не приведення до 30.04.2011 р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно п. 5 розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства» датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які, в тому числі, передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Позивач стверджує, що ним не було виконано вимоги Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 21.02.2012 року №05-ЦД з тих підстав, що акціонери, які володіли 90% акцій, зривали проведення загальних зборів акціонерів Товариства протягом двох років.

Акт про правопорушення на ринку цінних паперів №1911-ЦД-1-Е був підписаний 28.08.2012 року. Відповідно до Акту було встановлено, що Позивачем не усунені вимоги ч. 2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства», п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» та не виконання вимог Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 21.02.2012 року №05-ЦД.

Постановою від 29.08.2012 р. було призначено розгляд справи про порушення на ринку цінних паперів на 11.09.2012 року на 09-45.

Так, 11 вересня 2012 року відбувся розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Про час і місце розгляду товариство було повідомлене належним чином.

За результатами розгляду справи було винесено Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №1888-ЦД-1-Е.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою про накладення санкції Позивач оскаржував до Центрального апарату комісії, за результатом розгляду скарги було прийнято Рішення №1848 від 18.12.2012 року, яким Постанову було залишено без змін.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до наступних висновків.

Указом Президента України «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» від 23.11.2011 року постановлено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та утворити комісію з ліквідації Держфінпослуг. Цим же Указом визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 11.12.2002 року N 1153 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», Указ Президента України від 04.04.2003 року N292 «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».

Одночасно, Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» постановлено утворити новий орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та затверджено Положення про нього.

На підставі вказаних Указів Президента України 20.02.2012 року було зареєстровано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (і.к. 38062828).

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, комплексні заходи щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням, порушенням у цій сфері, а отже і органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій на ринку цінних паперів.

Згідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.

Стаття 2 цього Закону визначає мету державного регулювання ринку цінних паперів - додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Учасниками ринку цінних паперів згідно ст.1 Закону є емітенти, інвестори та особи, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Стаття 5 визначає, якими органами здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів, одним з яких є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державне регулювання в Україні" Комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку.

Згідно п. 10 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовується Позивачем, під час розгляду справи при винесенні спірної Постанови у Позивача витребовувалося докази виконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 21.02.2012 року №05-ЦД, проте Позивачем не було надано доказів виконання дано Розпорядження.

У відповідності до розділу 4 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» - Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Ці акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до розділу 2 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» - Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно з п. 5 розділу 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» - Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: Приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність із вимогами цього Закону в частині забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі є здійснення таких дій: наглядова рада акціонерного товариства в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зобов'язана прийняти рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечити вчинення нижчезазначених дій у такій послідовності: опублікування в офіційному друкованому органі повідомлення про прийняте рішення про дематеріалізацію цінних паперів та повідомлення про це персонально кожного акціонера, зареєстрованого в реєстрі власників іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізується, у спосіб, визначений при прийнятті рішення про дематеріалізацію (крім випадку, коли акції товариства належать одній особі); подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку документів для заміни свідоцтва про реєстрацію випуску іменних акцій документарної форми існування на свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язана видати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування протягом 10 робочих днів з дати подання емітентом належним чином оформлених документів відповідно до встановлених нею вимог; припинення обслуговування випуску цінних паперів у документарній формі у реєстроутримувача в системі реєстру власників іменних цінних паперів за цим випуском. Реєстроутримувач припиняє ведення реєстру протягом 10 робочих днів з дати публікації рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про видачу емітенту свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування. Датою закриття реєстру є дата припинення ведення реєстру; укладення в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, договору про обслуговування емісії цінних паперів з обраним наглядовою радою депозитарієм, який буде обслуговувати випуск акцій, що дематеріалізується, з наступним відкриттям рахунку в цінних паперах емітента в цьому депозитарії та укладення договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам з обраним наглядовою радою зберігачем; депонування глобального сертифіката в обраному депозитарії та надання йому необхідних розпоряджень та інших документів відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Депонування депозитарієм глобального сертифіката здійснюється протягом 10 робочих днів з дати публікації рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про видачу емітенту свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування; забезпечення передачі реєстру власників іменних цінних паперів та переведення обліку прав власності на акції у бездокументарній формі до зберігання. Передача реєстру власників іменних цінних паперів до зберігача здійснюється протягом трьох робочих днів з дати припинення ведення реєстру. Дата передачі реєстру власників іменних цінних паперів спільно визначається емітентом, реєстратором та зберігачем. Зберігач цінних паперів зобов'язаний відкрити рахунки в цінних паперах акціонерам та зарахувати на них акції на підставі договору з емітентом та переданого йому (зберігачу) реєстру власників іменних цінних паперів протягом двох місяців з дати передачі реєстру; зберігання відповідно до законодавства реєстру власників іменних цінних паперів, складеного на дату припинення ведення системи реєстру, та інших документів.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що Закон України «Про Акціонерні товариства» набрав чинності у квітні 2009 року, тобто до квітня 2011 року всі Акціонерні товариства, які зареєстровані на території України, повинні були привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього закону.

Суд ставиться скептично до посилання Позивача на те, що акціонери товариства, які володіють 90% акцій, не бажають приймати участь у загальних зборах товариства, не є об'єктивною обставиною, яка звільняє Позивача від виконання Розпорядження 05-ЦД від та від виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім цього, Суд звертає увагу, що норми Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» встановлюють спеціальний порядок дій при переведенні випуску цінних паперів Товариства у бездокументарну форму, який не вимагає від Товариства скликання і проведення загальних зборів акціонерів товариства, проте Посадові особи товариства не здійснили жодних спроб з метою переведення випуску цінних паперів товариства у без документарну форму, тобто не пробували виконати вимоги Розпорядження та Закону.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства»: Акціонери зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не вживалися дії щодо усунення порушень вимог законодавства, а тому Відповідач діяв виключно в межах повноважень, наданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та згідно чинного законодавства, Постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №1888-ЦД-1-Е від 11 вересня 2012 року, винесена у відповідності до вимогами чинного законодавства України.

В частині щодо не розгляду клопотання Позивача про відкладення розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 11.12.07 р. № 2272, за мотивованим письмовим клопотанням керівника або представника особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа до складання акта про правопорушення на ринку цінних паперів може прийняти рішення про перенесення дати підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів в межах строку, встановленого абз. другим п. 2 цього розділу.

Позивач стверджує, що його представником під час розгляду справи було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, проте його було проігноровано.

Проте, згідно п. 7 Правил уповноважена особа не зобов'язана задовольняти клопотання про перенесення дати підписання акта.

Крім того, згідно матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів її розгляд по суті відбувся лише 21.05.2012 р. і до вказаної дати позивач мав можливість надати відповідачу витребувані документи. Між тим, і станом на 11.09.2012 р. вказана документи не були позивачем надані, у зв'язку з чим не могла бути врахована під час винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що на адресу Позивача 17.09.2012 р. було надіслано Постанову №1888-ЦД-1-Е про накладання санкції за порушення на ринку цінних паперів від 11.09.2012 р.

Судом вбачається, що оскаржуване рішення відповідача винесене у межах компетенції та повноважень із дотриманням усіх норм чинного законодавства, а відтак, підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук