Постанова № 30506934, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 березня 2013 року 15 год. 15 хв. № 826/1614/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-ЛТД" до Київської регіональної митниці про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 лютого 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-ЛТД" (також далі за текстом - позивач) до Київської регіональної митниці (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 грудня 2012 року № 282 та № 283 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно визначив позивачу суми податкових зобов’язань за платежами "мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання" та "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами господарювання" (з урахуванням штрафних санкцій) у загальному розмірі 164400,74 грн.

Ухвалою суду від 11 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21 лютого 2013 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 березня 2013 року.

У судове засідання 25 березня 2013 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 березня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 вересня 2012 року складено акт № Н/61/12/100000000/22927051 невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено податкові зобов’язання у загальному розмірі 184784,43 грн., у тому числі по: сплаті ввізного мита - 35535,46 грн.; податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) - 149248,97 грн.

На підставі акту перевірки, 19 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 282, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання" у розмірі 25292,42 грн. за основним платежем та у розмірі 6323,11 грн. за штрафними санкціями; № 283, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем "ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб’єктами господарювання" у розмірі 106228,17 грн. за основним платежем та у розмірі 26557,04 грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України (також далі за текстом - МК України), митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з абзацом 2 п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Як з’ясовано у ході судового розгляду справи та зазначено в акті перевірки, підставою для проведення перевірки позивача стали документи, отримані від Митної служби Королівства Іспанії, направлені до відповідача листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 23 березня 2012 року № 20/1-11/02817.

Перевіркою позивача виявлено, що митне оформлення товару "сухий корм для котів та собак, розфасований для роздрібної торгівлі" (також далі за текстом - товар) за вантажно-митними деклараціями (також далі за текстом - ВМД) від 20 жовтня 2010 року № 100000026/2010/812116, № 00000026/2010/812080 та № 100000026/2010/812077, від 02 листопада 2010 року № 100000026/2010/813285, № 100000026/2010/813282 та від 11 липня 2011 року № 100190000/2011/229751 здійснено відповідачем на підставі наданих позивачем інвойсів.

Однак, відповідно до наданих Митною службою Королівства Іспанії копій експортних декларацій, умови поставки оцінюваних товарів та фактурна вартість, що задекларовані під час їх митного оформлення, не відповідають умовам поставки та фактурній вартості, що зазначені у таких експортних деклараціях.

Зокрема, при детальному опрацюванні інформації, зазначеної в експортних деклараціях DUA 10 ES 001741 1084103 1, DUA 10 ES 001741 1084104 0, DUA 10 ES 001741 1084105 8, DUA 10 ES 001741 1088260 5, DUA 10 ES 001741 1088259 0 та DUA 11 ES 001741 1059830 3, з’ясовано, що у графі № 20 вказаних декларацій зазначено, що поставка товару здійснювалась на умовах EXW Sant Cugat 1 En Fabrica/Territorio Espanol.

Згідно з п. 2 розділу "Основні риси Інкотермс 2010" Правил ICC для використання торговельних термінів в національній та міжнародній торгівлі Інкотермс 2010, термін "Франко завод" означає, що продавець виконує своє зобов’язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв’язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов’язки. Він не застосовується, якщо покупець не в змозі здійснити сам або забезпечити виконання експортних формальностей. У цьому випадку повинен використовуватися термін FCA.

На підставі викладених положень та обставин відповідач прийшов до висновку, що при митному оформленні товару його вартісні показники задекларовані недостовірно.

Суд погоджується із вказаним висновком відповідача, при цьому, зазначає, що твердження представників позивача про відсутність у відповідача права повторно визначати митну вартість товару, оскільки при митному оформлені відповідач уже самостійно зробив це, за переконанням суду, є помилковими, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 88 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Тобто, декларант зобов’язаний надавати митному органу повну та достовірну інформацію про товар, що переміщується через митний кордон України, а також заповнювати точно та повно ВМД.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що внісши до ВМД недостовірні відомості про товар, позивач не дотримався вимог законодавства, що призвело до заниження ним податкових зобов’язань.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-ЛТД" до Київської регіональної митниці про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-ЛТД" до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 19 грудня 2012 року № 282 та № 283.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин