Рішення № 30506446, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/955/13 02.04.13

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф"

про стягнення 76 393, 74 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко О.В. за довіреністю № 155/1/23-574 від 21.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 76 393, 74 грн., в тому числі: 70 974, 63 грн. основного боргу за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 1162 від 01.05.2005 р., 4 064, 03 грн. пені, 1 355, 08 грн. 3% річних та 1 720, 50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач мав відшкодовувати позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи. Як зазначає, позивач, відповідач заборгував йому за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року 70 974, 63 грн. вартості теплової енергії, у зв'язка з чим з метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/955/13 та призначено її до розгляду на 05.02.2013 р.

04.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.02.2013 р. судом було оголошено перерву до 26.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.03.2013 р.

18.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що сторони перебувають в стані переговорів для укладення мирової угоди.

20.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 20.03.2013 р. судом було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголошено перерву до 02.04.2013 р. При цьому, під час судового засідання представник відповідача визнав заявлений позов.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2005 р. між позивачем (дирекція) та відповідачем (абонент) було укладено Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1162 (надалі - Договір).

Предметом цього Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2 (п. 1.1.).

Згідно з п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору дирекція зобов'язалась розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою абонента (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонента з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити, засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів.

У свою чергу, відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.3. Договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у зверненні-дорученні, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.6 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії.

При цьому, відповідно до п. 3.5. Додатку № 2 до Договору сторонами було визначено, що крім сплати вартості спожитої теплової енергії відповідач сплачує позивачу вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання та послуг розрахункового обслуговування у складі експлуатаційних витрат згідно Додатку № 2 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Відповідно до пункту 2 Звернення-доручення визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримувати у дирекції акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору оплата по договору здійснюється не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно з п. 6.1. Договору він набуває чинності з 01.05.2005 р. та діє до 31.12.2005 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Так, матеріали справи не містять доказів припинення сторонами зазначеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов'язань з компенсації вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого у нього за спірним договором утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 70 974, 63 грн., що підтверджується: довідками даних по будинках (спорудах) КП "Київжитлоспецексплуатація" опалення і гарячого водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК "Київенерго", розрахунками нарахувань, в яких відображені облікові картки, реєстрами видачі платіжних документів, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування № 1162/13 за жовтень 2011 року, № 1162/14 за листопад 2011 року, № 1162/11 за грудень 2011 року, № 1162/9 за січень 2012 року, № 1162/13 за лютий 2012 року, № 1162/9 за березень 2012 року, № 1162/11 за квітень 2012 року, № 1162/6 за травень 2012 року, № 1162/2 за червень 2012 року, № 1162/6 за липень 2012 року, № 1162/4 за серпень 2012 року, № 1162/3 за вересень 2012 року, № 1162/12 за жовтень 2012 року, № 1162/11 за листопад 2012 року, № 1162/15 за грудень 2012 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про наданням послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 3 Додатку № 2 до Договору оплата по договору здійснюється не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв без зауважень надані позивачем послуги, однак не оплатив їх вартості у визначеному укладеним між сторонами Договором порядку, спірна сума боргу має бути стягнута з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту укладено між сторонами Договору, відповідно до п. 3.4. Додатку № 2 до Договору у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожен день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинними законодавством України.

Зі змісту вказаного пункту Договору вбачається, що сторони при його укладенні відійшли від приписів ч. 6 ст. 232 ЦК України та передбачили строк нарахування пені за весь період прострочення.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 4 064, 03 грн., розрахунок якої є вірним.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 1 355, 08 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, при цьому в цілому ним заявлені у даній справі позовні вимоги визнано.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Басейна/Крутий Узвіз, будинок 1/2, літ."А", Н/П № 24, код ЄДРПОУ 33235526) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 70 974 (сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 03 коп. пені, 1 355 (одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака