Рішення № 30506247, 15.03.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.03.2013

Справа № 0814/4449/2012

Провадження № 2/334/102/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод столярних виробів "КРОНА" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод столярних виробів "Крона" до ОСОБА_1 про визнання договору поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р. недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Запорізький завод столярних виробів Крона» про стягнення заборгованості за договором № 010108 поворотної фінансової допомоги від 01.01.2008 р. в сумі 298295 грн. 83 коп.

В позові зазначено, що 01.01.20008р. між ним, як фізичною особою, та ТОВ "Запорізький завод столярних виробів "Крона" був укладений договір № 010108 поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1, 4.1, 5.1 Договору, він як кредитор зобов`язався надати підприємству поворотну фінансову допомогу частинами, а позичальник зобов`язується повернути її в строк до 31.12.2011р.

Відповідно до п.2.1, 3.1 Договору, фінансова допомога надавалась для поповнення обігових коштів підприємства в межах суми 700000 грн.

Відповідно до умов договору, він з січня 2008р. надав відповідачу фінансової допомоги в сумі 646600 грн. шляхом зарахування на банківський рахунок та через касу підприємства.

Так, на банківський рахунок підприємства ним було перераховано 458630 грн., а саме:

23.05.2008 р. - 20000,00 грн.;

09.06.2008 р. - 1630,00 грн.;

24.07.2008 р. - 49000,00 грн.;

28.08.2008 р. - 150000,00 грн.;

30.09.2008 р. - 5400,00 грн.;

14.10.2008 р. - 32000,00 грн.;

24.12.2008 р. - 1100,00 грн.;

27.03.2009 р. - 14600, 00 грн.;

30.03.2009 р. - 33400, грн.;

20.08.2009 р. - 900,00 грн.;

17.12.2009 р. - 41000,00 грн.;

21.12.2009 р. - 17100, 00 грн.;

25.12.2009 р. - 16000,00 грн.;

20.01.2010 р. - 7300,00 грн.;

26.01.2010 р. - 3500,00 грн.;

12.02.2010 р. - 14000,00 грн.;

19.02.2010 р. - 42000,00 грн.;

30.03.2010 р. - 9700,00 грн.

Через касу підприємства з оформленням квитанцій до прибуткового касового ордеру ним було внесено 187970 грн., а саме :

04.06.2008 р. - 1400,00 грн.;

25.06.2008 р. - 62000,00 грн.;

31.07.2008 р. - 1100,00 грн.;

04.09.2008 р. - 400,00 грн.;

07.11.2008 р. - 8000,00 грн.;

12.12.2008 р. - 4000,00 грн.;

06.03.2009 р. - 3000,00 грн.;

17.03.2009 р. - 1000,00 грн.;

13.07.2009 р. - 1500,00 грн.;

07.08.2009 р. - 1550,00 грн.;

12.08.2009 р. - 410,00 грн.;

27.08.2009 р. - 2000,00 грн.;

28.08.2009 р. - 10000,00 грн.;

30.09.2009 р. - 6400,00 грн.;

29.12.2009 р. - 38800,00 грн.;

05.03.2010 р. - 9000,00 грн.,

26.03.2010 р. - 22000,00 грн.,

30.04.2010 р. - 15300,00 грн.;

14.05.2010 р. - 110,00 грн.

В цей же період, відповідач частинами повертав йому борг, однак повернута була лише частина коштів в сумі 375348,00 грн., решта коштів в сумі 271252,00 грн. відповідачем в обумовлений строк не повернута.

За правової природою договір № 010108 поворотної фінансової допомоги від 01.01.2008р. є договором позики.

У відповідності до ст.ст.1046, 1049 ЦК України, відповідач як позичальник зобо`язаний повернути йому як позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики, частину коштів в сумі 271252 грн. не повернув.

У відповідності до ст.625 ЦК України, вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та проценти за прострочення виконання грошового забов`язання, а також пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідно до п.6.1 Договору, за порушення умов п.5.1 договору позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми за весь час користування грошовими коштами.

Відповідно до п.6.2 Договору, за порушення умов п.5.1 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, позику вчасно не повернув, у зв'язку з чим станом на 01.01.2012р. за ним утворилася заборгованість в сумі 298295 грн. 83 коп., яка складається з основної суми боргу в розмірі 271252 грн. 00 коп., інфляційних витрат в сумі 1898 грн. 76 коп., 20% річних від простроченої суми в сумі 13969 грн. 49 коп., пені за прострочення зобов`язання в сумі 11175 грн. 58 коп., згідно наданого розрахунку.

Просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за договором - 271252 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1898 грн. 76 коп., відсотки від простроченої суми в розмірі 13969 грн. 49 коп., пені в сумі 11175 грн. 58 коп., а всього в сумі 298295 грн. 83 коп., та витрати по сплаті судового збору.

В подальшому, в ході розгляду справи, позивач збільшив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу - 271252 грн. 00 коп., 20 відсотків річних від простроченої суми - 47062 грн. 22 коп., пеню в сумі 37649 грн. 78 коп., а всього 355964 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати в сумі 3219 грн. 00 коп.

Представник відповідача заперечував проти позову, суду пояснив, що на час укладання вказаного договору позивач був генеральним директором підприємства ТОВ «Запорізький завод столярних виробів «Крона».

1.01.08р. був вихідний день на підприємстві та ніхто з робітників не працював, а тому вказаний договір не міг укладатися.

Про укладення вказаного договору поворотної фінансової допомоги 1.01.08р. між позивачем та підприємством в особі директора по виробництву та маркетингу ОСОБА_2 на підприємстві нічого не було відомо та за даними обліку договорів він не значиться.

Не зареєстрована і довіреність ОСОБА_2 від 10.09.07р. на підставі якої він діяв від імені підприємства прни укладанні вказаного договору.

Оскільки вказана угода перевищувала статутний капітал підприємства в 100000 грн., то повинна бути затверджена загальними зборами учасників товариства.

Втім, представник відповідача підтвердив, що з січня 2008р. на підприємство дійсно від ОСОБА_1 поступали грошові кошти, однак він не згоден з загальною сумою, оскільки частина з них поступала я як за договором поворотної фінансової допомоги так і як грошові кошти підприємства. Крім того, через касу підприємства не могли поступати грошові кошти в сумі 62000 грн., т.я. ця сума перевищує ліміт каси.

Крім того, згідно п.4.1 Договору поворотна фінансова допомога повинна була надаватися частинами, відповідно до заявки позичальника, однак ні однієї письмової заявки підприємства на вказані кошти немає.

Представник відповідача також пояснив суду, що з січня 2008р. підприємство повертало позивачу грошові кошти за вказаним договором через касу підприємства за видатковими касовими ордерами. Оскільки позивач був керівником підприємства, то сам собі повертав гроші за вказаним договором. Вказані операції по прибутку грошових коштів та їх видачі позивачу відображені в бухгалтерській документації та звітності.

Учасники товариства в цей період не вимагали звітності від позивача з цього приводу.

Крім того пояснив суду, що згідно бухгалтерської довідки, середньомісячний розмір заробітної плати позивача в цей період становив 1000-1500 грн., а тому він не міг надавати фінансову допомогу підприємству у зазначеній сумі та не підтвердив законне походження цих грошових коштів.

Просив в позові відмовити.

В ході розгляду справи ТОВ "Запорізький завод столярних виробів "Крона" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р. недійсним.

Ухвалою суду від 04.12.2012р. було відкрито провадження по вказаній справі та за клопотанням ОСОБА_1 вказаний позов було об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Запорізький завод столярних виробів Крона» про стягнення заборгованості за договором № 010108 поворотної фінансової допомоги від 01.01.2008 р. для сумісного розгляду в одному проваджені

В своєму позові ТОВ «Запорізький завод столярних виробів «Крона» вказав, що ОСОБА_1 займав посаду Генерального директора ТОВ "Запорізький завод столярних виробів "Крона" до 01.12.2011р.

Про наявність договору поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р., його умов , строків виконання їм стало відомо в 2012р., після отримання його копії разом з позовом ОСОБА_1

Оригінал договору на підприємстві відсутній.

Вважає, що вказаний договір є недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст.73 КЗпП України встановлені святкові та не робочі дні : 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Хрістове.

Розпорядженням Кабінету міністрів України № 1059-Р від 28.11.2007р. "Про перенесення робочих днів у 2008р.", з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня - Нового року, а також раціонального використання робочого часу рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2008р. для працівників, яким встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з середи 2 січня - на суботу 12 січня; четверга 3 січня - на суботу 26 січня; п`ятниці 4 січня - на суботу 9 лютого.

На виконання вказаного розпорядження на ТОВ "Запорізький завод столярних виробів "Крона" 1, 2, 3, 4 січня 2008р. були не робочі - загальнодержавні святкові дні. У вказані дні адміністративний персонал не працював, жодного правочину в ці дні укладено не було.

Крім того, відповідно до наказу 140 від 14.12.07р. ОСОБА_1 перебував у відпустці та не міг укладати договорів та бути присутнім на підприємстві.

На підставі ст..ст. 203, 215 ЦК України просить визнати договір поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р., укладений з ОСОБА_1 недійсним, т.я. особа яка його вчиняла не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_1 заперечував проти вказаного позову, суду пояснив, що вказаний договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України та не суперечить положенням ст.215 ЦК України.

Обставини підписання договору у неробочий день, а також необізнаність підприємства щодо факту його існування не спричиняє недійсності правочину, оскільки такі підстави не передбачені законом.

Просив в задоволенні вказаного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги підлягає задоволенню, а позов ТОВ «Запорізький завод столярних виробів «Крона» про визнання договору поворотної фінансової допомоги недійсним не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема :

- зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства,

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. ст. 205, 208 ЦК України, правоч?ин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено зак?оном. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. У письмовій формі належить в?чиняти правочини фізичних ос?іб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів р?озмір неоподатковуваного мі?німуму доходів громадян, крім? правочинів, передбачених час?тиною першою статті 206 цього Кодексу інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 01.01.20008р. між ОСОБА_1, як фізичною особою, та ТОВ "Запорізький завод столярних виробів "Крона" був укладений договір № 010108 поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1, 4.1, 5.1 Договору, позивач як кредитор зобов`язався надати підприємству поворотну фінансову допомогу частинами, а позичальник зобов`язується повернути її в строк до 31.12.2011р.

Відповідно до п.2.1, 3.1, 4.1 Договору, фінансова допомога надавалась для поповнення обігових коштів підприємства частинами, в межах суми 700000 грн.

Відповідно до умов договору, позивач з січня 2008р. надав відповідачу фінансової допомоги в сумі 646600 грн. шляхом зарахування на банківський рахунок та через касу підприємства.

Так, на банківський рахунок підприємства ним було перераховано 458630 грн., а саме:

23.05.2008 р. - 20000,00 грн.;

09.06.2008 р. - 1630,00 грн.;

24.07.2008 р. - 49000,00 грн.;

28.08.2008 р. - 150000,00 грн.;

30.09.2008 р. - 5400,00 грн.;

14.10.2008 р. - 32000,00 грн.;

24.12.2008 р. - 1100,00 грн.;

27.03.2009 р. - 14600, 00 грн.;

30.03.2009 р. - 33400, грн.;

20.08.2009 р. - 900,00 грн.;

17.12.2009 р. - 41000,00 грн.;

21.12.2009 р. - 17100, 00 грн.;

25.12.2009 р. - 16000,00 грн.;

20.01.2010 р. - 7300,00 грн.;

26.01.2010 р. - 3500,00 грн.;

12.02.2010 р. - 14000,00 грн.;

19.02.2010 р. - 42000,00 грн.;

30.03.2010 р. - 9700,00 грн.

Через касу підприємства з оформленням квитанцій до прибуткового касового ордеру ним було внесено 187970 грн., а саме :

04.06.2008 р. - 1400,00 грн.;

25.06.2008 р. - 62000,00 грн.;

31.07.2008 р. - 1100,00 грн.;

04.09.2008 р. - 400,00 грн.;

07.11.2008 р. - 8000,00 грн.;

12.12.2008 р. - 4000,00 грн.;

06.03.2009 р. - 3000,00 грн.;

17.03.2009 р. - 1000,00 грн.;

13.07.2009 р. - 1500,00 грн.;

07.08.2009 р. - 1550,00 грн.;

12.08.2009 р. - 410,00 грн.;

27.08.2009 р. - 2000,00 грн.;

28.08.2009 р. - 10000,00 грн.;

30.09.2009 р. - 6400,00 грн.;

29.12.2009 р. - 38800,00 грн.;

05.03.2010 р. - 9000,00 грн.,

26.03.2010 р. - 22000,00 грн.,

30.04.2010 р. - 15300,00 грн.;

14.05.2010 р. - 110,00 грн.

Вказані обставини підтверджені документами ЗРЦ АТ «ТАСкомбанк»- заявами про переказ готівки та квитанціями, квитанціями до прибуткового касового ордеру.

В цей же період , відповідач частинами повертав позивачу борг , однак повернута була лише частина коштів в сумі 375348,00 грн., решта коштів в сумі 271252,00 грн. відповідачем в обумовлений строк не повернута.

За правової природою договір № 010108 поворотної фінансової допомоги від 01.01.2008р. є договором позики.

У відповідності до ст.ст.1046, 1049 ЦК України, відповідач як позичальник зобо`язаний повернути позивачу як позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики, частину коштів в сумі 271252 грн. не повернув позивачу

Відповідно до п.6.1 Договору, за порушення умов п.5.1 договору позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми за весь час користування грошовими коштами.

Відповідно до п.6.2 Договору, за порушення умов п.5.1 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, позику вчасно не повернув, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 355964 грн., яка складається з суми основного боргу - 271252 грн. 00 коп., 20 відсотків річних від простроченої суми - 47062 грн. 22 коп., пені в сумі 37649 грн. 78 коп..

Доводи представника відповідача про те, що позивач на час укладання вказаного договору був генеральним директором підприємства ТОВ «Запорізький завод столярних виробів «Крона» не позбавляла його можливості укладати договори як фізичної особи..

Посилання представника позивач на те, що про укладення вказаного договору поворотної фінансової допомоги 1.01.08р. між позивачем та підприємством в особі директора по виробництву та маркетингу ОСОБА_2 на підприємстві нічого не було відомо та за даними обліку договорів він не значиться, суд також вважає безпідставними, оскільки журнал реєстрації договорів за вказаний період суду для огляду не надано.

Крім того, сторонами умови договору виконувалися з 2008р. по 2011р.

Вказаний договір від імені підприємства було підписано директором по виробництву і маркетингу ОСОБА_2 на підставі довіреності від 10.09.07р., виданою та підписаною генеральним директором ОСОБА_1, в якій зазначено, що він має право укладати усі незаборонені чинним законодавством договори на суму, яка не перевищує 700000 грн..

Доводи представника відповідача про те, що оскільки вказана угода перевищувала статутний капітал підприємства в 100000 грн., то повинна бути затверджена загальними зборами учасників товариства спростовується Статутом підприємства, згідно п. 9,10 /ї/ якого до компетенції зборів товариства належить затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті, однак ця сума не зазначена.

Відповідно до п. 10.4 Статуту генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які належать до виняткової компетенції зборів учасників товариства.

Втім, представник відповідача підтвердив, що з січня 2008р. на підприємство дійсно від ОСОБА_1 поступали грошові кошти, однак він не згоден з загальною сумою, оскільки частина з них поступала як за договором поворотної фінансової допомоги так і як грошові кошти підприємства. Крім того, через касу підприємства не могли поступати грошові кошти в сумі 62000 грн., т.я. ця сума перевищує ліміт каси.

Однак, з наданих суду квитанцій вбачається, що вказані грошові кошти зараховувалися як поворотня фінансова допомога за вказаний вище договором.

Посилання на відсутність письмових заявок на грошові кошти від підприємства, згідно п.4.1 Договору також безпідставні, оскільки такі письмові заявки умовами договору не передбачені.

З пояснень позивача та свідка ОСОБА_2 вбачається, що грошові кошти надавалися за потребою підприємства в обігових коштах.

Допитаний свідок ОСОБА_2 підтвердив суду підстави та обставини укладання вказаного договору з позивачем та пояснив, що його укладення було зумовлено важким становищем на підприємстві. В нього була довіреність, підписана генеральним директором та за його відсутності він підписував договори з постачальниками та вони виконувалися.

Оскільки для закупівля матеріалів для виробництва необхідні були обігові кошти, а їх не вистачало, то для розвитку підприємства і було укладено вказаний договір.

Після надання позивачем фінансової допомоги підприємству , вже з липня 2008р. реалізація продукції зросла з 90000 грн. до 281000 грн., в серпня до 419000 грн., а в вересні - до 643000 грн..

За вказаний період підприємство також повертало йому частинами грошові кошти через бухгалтерію підприємства.

Про вказані обставини було відомо засновникам товариства, оскільки вказані розрахунки проходили через бухгалтерію підприємства.

Представник відповідача не спростував вказаних обставин.

Представник відповідача також пояснив суду, що з січня 2008р. підприємство повертало позивачу грошові кошти за вказаним договором через касу підприємства за видатковими касовими ордерами за вимогою позивача яке керівника. Вказані операції по прибутку грошових коштів та їх видачі позивачу відображені в бухгалтерській документації та звітності.

З наданих представником відповідача документів вбачається, що на підприємстві значиться кредиторська заборгованість перед позивачем на 271252 грн., саме на ту суму на яку заявлено позов.

Відповідно до п. 9.10 Статуту підприємства до компетенції зборів товариства належить затвердження річних результатів діяльності, а тому засновники не могли не знати про таку заборгованість перед позивачем на протязі вказаного періоду та оскільки відповідно до п. 10.2 дирекція підзвітна зборам учасників, то вони мали змогу з`ясувати вказані питання кредиторської заборгованості.

Учасники товариства в цей період не вимагали звітності від позивача з цього приводу, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Судом також перевірені доводи представника відповідача про те, що згідно бухгалтерської довідки, середньомісячний розмір заробітної плати позивача в цей період становив 1000-1500 грн., а тому він не міг надавати фінансову допомогу підприємству у зазначеній сумі та не підтвердив законне походження цих грошових коштів та з`ясоване наступне.

Позивачем грошові кошти надавалися частинами, а не одноразово сумою 700000 грн. Крім того, в цей період частина грошових коштів поверталася позивачу. Дружина позивача ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю, та обсяг її виручки за період з 1.07. по 31.12.07р. склав 359428 грн., що підтверджено довідкою ДПІ.

В позові ТОВ «Запорізький завод столярних виробів «Крона» про визнання договору поворотної фінансової допомоги недійним вказав, що він є недійсним з підстав, передбачених ст.. 215, 203 ЦК України.

Однак, вказаний договір укладений в письмовій формі, як передбачено законом, повноважною за довіреністю особою, волевиявлення його учасників було вільним та спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки в подальшому умови договору виконувалися обома сторонами з 2008р. по 2011р.

Таким чином, з наданих суду доказів вбачається , що договір відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України та не суперечить положенням ст.. 215 ЦК України.

Обставини підписання договору у неробочий день, а також необізнаність підприємства щодо факту його існування не спричиняє недійсності правочину, оскільки такі підстави не передбачені законом.

Підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги в сумі 355964 грн., яка складається з суми основного боргу - 271252 грн. 00 коп., 20 відсотків річних від простроченої суми - 47062 грн. 22 коп., пені в сумі 37649 грн. 78 коп..

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судові витрати в сумі 3219 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 204, 205, 207, 208, 215, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод столярних виробів "КРОНА" (ідентифікаційний код юридичної особи 32474945 м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 32) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який проживає : АДРЕСА_1) за договором поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р. суму основного боргу - 271252 грн., відсотки від простроченої суми - 47062 грн. 22 коп., пеню в сумі 37649 грн. 78 коп., а всього 355964 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати в сумі 3219 грн.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод столярних виробів "Крона" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання договору поворотної фінансової допомоги № 010108 від 01.01.2008р. недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Лихосенко М. О.