Рішення № 30505702, 08.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 925/376/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (клопотання про розгляд без участі представника);

відповідача: Трушков В.Л.- за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Приватного підприємства "Базальт" про стягнення 88 157,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача залишку заборгованості за переданий товар в сумі 83 013,26 грн. та 5 143,74 грн. процентів за товарним кредитом на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 19-ТК від 29.05.2006 року. Заявою від 28.03.2013 року (а.с. 73) представник позивача зменшив позовні вимоги до стягнення лише 88 156,88 грн. внаслідок допущеної математичної помилки у розрахунках та просить розгляд справи завершити без своєї участі. Зменшення позовних вимог суд приймає до розгляду як подане в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечив та просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки для укладення договору між сторонами позивачу слід мати право на надання фінансових послуг або мати статус банківської установи, чим позивач не володіє.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, які надавалися в ході розгляду справи, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє уточнений позов повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 19-ТК від 29 травня 2006 року (а.с.30), за умовами якого позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує на умовах товарного кредиту 2 бетононасоси "Міксокрет" згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Загальна вартість товару становить 711 541,32 грн. з ПДВ. Відповідач сплачує позивачу процент за товарний кредит згідно додатку № 2 до договору (а.с. 36), яким визначено, що з липня 2006 року по червень 2011 року щомісячно відповідач на користь позивача сплачує по 11 859,02 грн. основного платежу за обладнання та по 734,82 грн. процентів за товарний кредит.

За правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Включення до умов договору плати за товарний кредит не суперечить чинному законодавству, оскільки згідно Податкового Кодексу України 2010 року товарним кредитом є -- товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

У відповідності до ст. 3 ЦК України засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Заперечення відповідача проти недійсності договору купівлі-продажу з мотивів, що цей договір насправді є договором кредитування, який відповідає ст. 1054 ЦК України, суд відхиляє, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 1057 ЦК передбачає, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

За змістом даної статті, суб'єктами комерційного кредитування можуть виступати будь-які юридичні особи та фізичні особи - підприємці. На відміну від надання позики або банківського кредиту комерційне кредитування не може бути оформлене як самостійна договірна конструкція. Здійснюється комерційне кредитування у межах відповідного зобов'язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг. Так, наприклад, на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу комерційний кредит може бути наданий покупцем продавцю у формі авансу або попередньої оплати товарів і навпаки - продавцем покупцю шляхом відстрочення або розстрочення оплати товарів. При цьому товар, що передається продавцем покупцеві, може належати до категорії як родових, так і індивідуально визначених речей. Частиною 2 ст. 1057 ЦК встановлюється правило про те, що надання комерційного кредиту можливе лише у зв'язку з виконанням певного зобов'язання.

На підставі викладеного, укладений між сторонами договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту відповідає ст. 1057 ЦК України про комерційний кредит та не потребує наявності у позивача статусу банку чи іншої фінансової установи.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року сторонами було складено акт приймання-передачі обладнання ( а.с. 38), за яким відповідач прийняв 2 бетононасоси "Міксокрет" без прензій щодо їх технічного стану та комплектності.

Доказів про виникнення в подальшому спорів між сторонами з приводу якості товару, відповідачем суду не надано.

За твердженнями позивача, відповідач провів частковий розрахунок за отриманий товар, внісши всі належні платежі до листопада 2010 року включно.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар за період з грудня 2010 року по червень 2011 року, за кожний місяць якого відповідач на користь позивача повинен був сплачувати 11 859,02 грн. за товар та 734,82 грн. процентів за товарний кредит.

Борг відповідача в загальній сумі складає 88 156,88 грн., виходячи з такого розрахунку:

(11 859,02 + 734,82) х 7 = 88 156,88 грн.

Позивач уточнив допущену математичну помилку у своїх розрахунках та зменшив суму позовних вимог до стягнення саме цих коштів.

Строк виконання даного зобов'язання для відповідача є таким, що настав, оскільки повний розрахунок за товар повинен бути проведений до 28.06.2011 року.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, заперечень проти позову у справу не подано, а тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 88 156,88 грн. заборгованості за товар у складі залишку основного боргу та процентів за користування товарним кредитом.

Заперечень проти розрахунку позовних вимог відповідачем суду не подано. Суд вважає, що позивач довів правову підставу своїх позовних вимог наданими у справу доказами.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати відповідно задоволеним позовним вимогам - сплачений судовий збір у розмірі 1763,14 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Базальт" , ідентифікаційний код 30993635, Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 18 на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", ідентифікаційний код 23527052, м. Київ, вул. Суворова, 4/6 ---- 88 156,88 грн. основного боргу за товар на підставі договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 19-ТК від 29.05.2006 року та 1 763,14 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Суддя Н.М. Спаських