Рішення № 30502518, 06.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2012 р. Справа № 23/084-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Київпассервіс», м. Київ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Київська область м. Біла Церква

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

про стягнення 5104,06 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

позивача: Миколенко С.С. (довіреність №1/06-14/1222 від 11 липня 2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Колода Є.Г. (довіреність №63 від 23 грудня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київпассервіс»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 5104,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 5 травня 2010 року за №98/10, а саме, не повністю сплатив орендну плату за період: березень 2011 року -серпень 2012 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 2756,39 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 163,78 грн., 3% річних в розмірі 59,51 грн., інфляційні втрати в розмірі 22,93 грн., 10% штрафу в розмірі 229,66 грн. та 7% штрафу в розмірі 182,26 грн.

Крім того, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25 травня 2010 року, а саме, не повністю відшкодував витрати балансоутримувача за період: січень 2011 року -липень 2012 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 870,63 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 725,94 грн., 3% річних в розмірі 20,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 12,29 грн. та 7% штрафу в розмірі 60,04 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 21 вересня 2012 року та призначено справу до розгляду на 9 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 9 жовтня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом Державне підприємство «Київпассервіс»неодноразово зверталось до суду з заявами про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через канцелярію суду 5 листопада 2012 року, яку судом на підставі ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду, до стягнення з відповідача заявлено грошову суму у розмірі 5296,32 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

6 листопада 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (за договором -орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором -орендар) 5 травня 2010 року укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності за №98/10.

Згідно пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно -частину нежитлового приміщення автостанції «Біла Церква», надалі -майно, площею 4,35 м2, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі ДП «Київпассервіс». Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 січня 2010 року та становить без ПДВ -18271,00 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця і орендаря.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року за №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -січень 2010 року 274,06 грн.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно пункту 3.6 договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з урахуванням індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України; 30% орендної плати Балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 5 травня 2010 року по 4 квітня 2013 року включно.

На виконання пункту 1.1 договору позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування орендоване майно, що підтверджується актом передачі-приймання від 5 травня 2010 року, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні та копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з договором не виконав, а саме, не сплатив позивачу орендну плату, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2909,49 грн.

Крім того, 25 травня 2010 року між Державним підприємством (за договором -балансоутримувач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором -орендар) 25 травня 2010 року укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно пункту 1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі АС «Біла Церква», площею 163,0 м2, а також утримання прибудинкової території та надання інших послуг, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що крім орендної плати, вказаної у пункті 3.1 договору оренди, орендар компенсує балансоутримувачу витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією, тепло- і водопостачанням, за послуги по охороні прилеглої території, а також, компенсує витрати, пов'язані з вивозом сміття та інші витрати, які несе балансоутримувач в зв'язку з діяльністю орендаря, а також, відшкодовує податок на землю.

Відповідно до пункту 3.2.1 при несвоєчасному внесені плати, відповідно до чинного законодавства, орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку 0,5% суми заборгованості від несплаченої суми наданих послуг.

Згідно пункту 6.1 договору договір укладено на термін дії договору оренди від 5 травня 2010 року за №98/10.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з договором не виконав, а саме, не відшкодував втрати балансоутримувача, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 909,79 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період: березень 2011 року -вересень 2012 року. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2909,49 грн. заборгованості по орендній платі та 909,79 грн. заборгованості з витрат балансоутримувача підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 163,78 грн. на суму заборгованості, що виникла за договором оренди від 5 травня 2010 року, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені, що нарахована позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25 травня 2010 року у розмірі 725,94 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Пунктом 3.2.1 договору сторони погодили, що при несвоєчасному внесені плати, орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку 0,5% суми заборгованості від несплаченої суми наданих послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як вже зазначалось, розмір пені, нарахованої позивачем складає 725,94 грн.

Проте, згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 61,16 грн. за періоди, що наведені в розрахунку пені, доданого до позовної заяви.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 59,51 грн. (за договором оренди), 3% річних у сумі 20,63 грн. (за договором про відшкодування витрат), інфляційних втрат у сумі 22,93 грн. (за договором оренди) та інфляційних втрат у сумі 12,29 грн. (за договором про відшкодування витрат) є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Як вже зазначалось судом, пунктом 3.8 договору оренди встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Розмір штрафу у сумі 229,66 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за договором оренди, що становить 182,26 грн. та за договором відшкодування витрат, що становить 60,04 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надмірно сплачений позивачем судовий збір у розмірі 00 грн. 50 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Київпассервіс» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15а, код 33348385) -3819 (три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 28 коп. заборгованості, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 94 коп. пені, 80 (вісімдесят) грн. 14 коп. 3% річних, 35 (тридцять п'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 66 коп. 10% штрафу, 242 (двісті сорок дві) грн. 30 коп. 7% штрафу та 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 48 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено -9 листопада 2012 року

СуддяД.Г. Заєць