Рішення № 30499962, 20.03.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/862/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : :19, 27 Кіхтенко Н.І. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л.І. суддівПодороги В.М., , Бородійчука В.Г. при секретаріФоменко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

в с т а н о в и л а :

19.12.2012 р. ПАТ КБ «Приватбанк», шляхом направлення позовної заяви поштою, звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 23.11.2006 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № CSK0SE00000318 за умовами якого ОСОБА_6 зобов'язався погашати у встановлений кредитним договором строк отриманий кредит в сумі 7000 грн. на розвиток домашнього господарства зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2009 р.

У порушення зазначених зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 03.12.2012 р. виникла заборгованість на загальну суму 59958,95 грн. (5524,38 грн. - заборгованість за кредитом; 23123,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2205 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 29105,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором ).

Враховуючи викладене ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 59958,95 грн. та судові витрати в розмірі 599 грн. 59 коп.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2013 р. позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Корсунь - Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області від 28.07.2005 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м.

Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемог, 50 рах. № 29092829003111, МФО 30529, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість по кредитному договору № CSK0SE00000318 від 23.11.2006 р., яка виникла станом на 03.12.2012 р. на загальну суму 43396,33 грн. (5524,38 грн. - заборгованість за кредитом; 23123,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2205 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 29105,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором), та 433,96 грн. судового збору на рахунок № 6499391940000, ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

При цьому вказав, що до винесення рішення ним до суду було подано заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності. Оскільки останнім строком сплати коштів є 23.11.2009 р., то перебіг позовної давності, на його думку, починається з 24.11.2009 року, а закінчується 24.11.2012 р. Таким чином, позивач подавши позов 21.12.2012 р. пропустив строк позовної давності.

Апелянт вказав, що виходячи з вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно). Крім того позивач не звертався до суду з клопотанням, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» Попельнюх Т.І., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, заперечення ПАТ КБ «Приватбанк», вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений кредитний договір згідно якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 7000 грн. на розвиток домашнього господарства на строк з 23.11.2006 р. до 23.11.2009 р. Згідно до п. 5.1, 5.3 укладеного між сторонами договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором і припиняється відповідно до діючого законодавства України, тому суд вважав, що виконання зобов'язання за даним договором не припинено і є таким, що не виконано відповідачем. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 5524,38 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 23123,95 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 2205 грн. суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вимоги, в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором нарахованої позивачем від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення, суд вважав такими, що підлягають до частково задоволення, виходячи з того, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) застосовується позовна давність в один рік, а тому суд дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню лише за рік, що передував зверненню до суду в сумі 12543 грн., враховуючи, що відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Твердження відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності суд вважав таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та встановлених обставинах по справі.

Так як позов задоволено частково, суд стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеній сумі позову в сумі 433,96 грн.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за кредитним договором від 23.11.2006 р. ОСОБА_6 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в сумі 7000 грн. на розвиток домашнього господарства зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2 % в місяць

на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2009 р.

Даний кредит є споживчим кредитом в розумінні Закону України «Про захист прав споживача», так як кошти надано кредитодавцем споживачеві на придбання продукції, в даному випадку для розвитку домашнього господарства (п. 23 ст. 1).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦПК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється, зокрема вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 1.1 кредитного договору № CSK0SE00000318 від 23.11.2006 р. укладеного між сторонами визначено, що кредит ОСОБА_6 надавався до 23.11.2009 р. а. с. 8 -12.

Оскільки договір укладений між сторонами діяв до 23.11.2009 р., то позовна давність закінчилася 23.11.2012 р.

Відповідно до штемпеля на конверті, позовна заява направлена позивачем на адресу суду 19.12.2012 р., а отже після спливу строку позовної давності а. с. 21.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_6 до суду подано заяву про застосування строків позовної давності а. с. 29.

Проте судом першої інстанції не взято до уваги норми ч. 4 с. 267 ЦК України в якій визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Поряд з викладеним, при вирішенні спору, колегія суддів враховує роз'яснення викладені в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р., № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи приведені вимоги закону та викладене судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позову, оскільки пройшов строк позовної давності про застосування якої просив відповідач.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 січня 2013 р. скасувати.

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :