Рішення № 30499712, 26.03.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-2281/11

№пр.2/521/2867/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Буран. О.М.

при секретарі - Гаврік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє як опікун недієздатної ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та просив визнати договір купівлі-продажу, реєстр. №362 від 11.03.2010 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 - частково недійсним, скасувати реєстрацію права власності.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_5 посилався на те, що коштів від продажу своєї частини квартири, він не отримував, уклав угоду на вкрай невигідних для себе умовах, за збігу тяжких обставин, пов*язаних з тяжкою психічною хворобою доньки, ОСОБА_2, а також скрутним матеріальним становищем. Невигідність укладеної угоди, ОСОБА_5 пояснював не відповідністю ціни продажу своєї частини квартири, її ринковій вартості.

До суду звернувся ОСОБА_1, діючий як опікун ОСОБА_2, з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та уточнивши свої вимоги, просив визнати довіреність та договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 - недійсними, скасувати реєстрацію права власності.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що коштів від продажу своєї частини квартири ОСОБА_2 не отримувала, продаж частини квартири було вчинено за суму, яка була значно нижчою від її ринкової вартості, в період хронічної психічної хвороби ОСОБА_2

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 11.06.2012 року провадження по справі за вказаним позовом було зупинено на підставі п.1ч.1ст.201ЦПК України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер в результаті нещасного випадку та після спливу шестимісячного строку, після залучення, у якості правонаступника, доньки позивача ОСОБА_2, в інтересах якої діяв опікун ОСОБА_1, розгляд справи було поновлено та продовжено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, діючий як опікун ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги підтримали.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, надіслав до суду заяву, у якій просив справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що нотаріусом, при підписанні довіреності було перевірено дієздатність ОСОБА_2, а також що позивачем не було надано достатніх доказів недієздатності ОСОБА_2 на момент підписання довіреності та на момент укладення договору купівлі-продажу. Щодо вимог, заявлених ОСОБА_5, відносно невідповідності ціни продажу спірної квартири, її дійсної вартості, то представник відповідача вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Суд заслухавши доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні та зібрані докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, який діє як опікун недієздатної ОСОБА_2, підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, у рівних частках, по ? частині кожному, належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» від 09.03.2010року, реєстр.№23496009, номер запису: 209 в книзі: 263пр.-128,727пр.-43.(а.с. )

03 березня 2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, було посвідчено довіреність, серії ВМК №940267, за реєстровим №292, згідно якої ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_6 продати, за ціну і на умовах за його розсудом, частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, в т.ч. отримати належні їй гроші та виконувати інші дії, передбачені умовами даної довіреністі. Строк дії довіреності було встановлено до 03 березня 2011року. (а.с. )

11 березня 2010року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, за реєстровим №362, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в інтересах якої діяв за довіреністю ОСОБА_6 - продали, а ОСОБА_3 купила вказану квартиру. Ціну покупки у договорі було вказано 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Квартира складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,9 кв.м., загальною площею 46,0 кв.м., розміщена на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку. За вказаною угодою, ОСОБА_5 продав належну йому ? частину квартири, а ОСОБА_2 - продала, належну її ? частину вказаної квартири.

За домовленістю між сторонами, ОСОБА_5 до підписання договору, за продаж належної йому ? частини квартири, мав отримати грошову суму у розмірі 10 000 гривень.

Проте за наслідками вказаної угоди, ОСОБА_5 був позбавлений єдиного наявного у нього житла, взамін чого, ніяких коштів за свою частину квартири він фактично не отримав, що підтвердив представник ОСОБА_5 у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року, «Правочин визнається вчиненим під впливом оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману, щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою оману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Оскаржувана угода купівлі-продажу була укладена ОСОБА_5 під впливом тяжких для нього обставин - тривалою хворобою доньки, багаторічним зловживанням алкоголю самим ОСОБА_5 Згідно виписного епікризу №18818 від 18.11.2011 року Психіатричної клініки ВМКЦ ЮР, який стосується лікування ОСОБА_5 в період з 14.11.2011р. до 18.11.2011р., встановлено, що останній протягом тривалого періоду зловживав алкоголем, у ОСОБА_5 спостерігались наростаючі ознаки алкогольної деградації та токсичної полінейропатії, лікувався в умовах психіатричного стаціонару. (а.с. )

ОСОБА_2 з березня 2010року й до теперішнього часу перебуває на стаціонарному лікуванні в Одеській психіатричній лікарні №1. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 травня 2011року (справа №2о-6/2011) ОСОБА_2 було визнано недієздатною, а ОСОБА_1 призначено її опікуном. Рішення набрало законної сили. Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 з березня 2010року страждає хронічним стійким психічним розладом та з березня 2010року не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Висновки суду ґрунтуються на Акті №146 від 17 лютого 2011р. комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

На розгляд експертної комісії було поставлено не лише питання встановлення самого факту психічної хвороби та дієздатності ОСОБА_2, але й було поставлене питання про встановлення часу, з якого ОСОБА_2 є психічно хворою, недієздатною та не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Актом №146 від 17 лютого 2011року комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 на протязі багатьох років зловживала алкоголем, після смерті її чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, стала пити ще більше, стала агресивною, неадекватною, оголювалась, бігала голою в дворі, била вдома посуд, намагалась задушити кота, розмовляла з неіснуючими співрозмовниками, не спала по ночам. 18 березня 2010року ОСОБА_2 каретою швидкої допомоги була доставлена в ОПЛ №1 та госпіталізована. Лікарі відмічають, що за час перебування ОСОБА_2 у стаціонарі психіатричної лікарні, її стан характеризується грубими амнестичними порушеннями, явищем амнестичної дезорієнтировки, нестійкістю настрою.

Не дивлячись на лікування, психіатри відмітили відсутність покращення, хвора повністю дезорієнтована в оточуючому, постійно поривається кудись піти, не усвідомлює надаваних їй питань, повністю не здатна до самообслуговування, не доступна до продуктивного контакту, інтелект знижений до рівня дефекту, веде «вегетативний» спосіб життя.

Все вказане дозволило експертам дійти висновку, що ОСОБА_2 з березня 2010року страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді слабоумства при прогресивному паралічі (F.02.8 по МКБ-10), внаслідок чого з березня 2010року, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 13 ч. 3, ч. 4 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом не дійсним. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Рішення суду про недієздатність ОСОБА_2 було ухвалене 11 травня 2011року, проте за результатами психіатричної експертизи, ОСОБА_2 ще з березня 2010р. не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому правочини, пов'язані з розпорядженням нерухомим майном, які хвора вчинила протягом березня 2010року, мають бути визнані недійсними.

З аналізу відповідних норм цивільного закону, а також узагальненої судової практики, що викладена у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», вбачається, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак, у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину, суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Вказаний висновок судово-психіатричної експертизи наявний в матеріалах справи являється підтвердженням того, що на період укладання оскаржуваних, довіреності та договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 не була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Допитані в ході розгляду справи в якості свідків, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що проживають по сусідству з сім'єю ОСОБА_2 з 1972року, були знайомі з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, підтримували з ними добрі сусідські відносини. Також свідки повідомили суду, що зловживання алкоголю, як ОСОБА_5, так і ОСОБА_2, носить довготривалий характер. Поведінка ОСОБА_2 за кілька років до госпіталізації до психіатричної лікарні, свідчила про наявність у неї психічних розладів, що виражалось у неадекватності реакції, різких змінах настрою, раптових проявах агресії.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_5 було пригнічене склавшимся збігом непередбачених для нього тяжких обставин. Залишившись на одинці зі своїм горем, ОСОБА_5 потребував сторонньої моральної підтримки, матеріальної допомоги, а тому змушений був укласти дану угоду. Законні права і інтереси ОСОБА_5 порушені з вини відповідачки ОСОБА_3, що скористалася безпорадністю останнього, який був людиною похилого віку, оскільки досяг віку 73 років, тривалий час зловживав алкоголем та в результаті тяжкої хронічної психічної хвороби доньки, залишився зовсім самотнім, безпорадним.

Дійсність вказаних правочинів також спростовують обставини, згідно яких договір купівлі-продажу був вчинений від імені особи, яка довгі роки страждала на алкогольне захворювання та стан здоров*я якої значно погіршився у період з ІНФОРМАЦІЯ_2, з моменту смерті її чоловіка. Крім того, угода для ОСОБА_2 та для її батька ОСОБА_5 була не вигідною, оскільки за умовами оскаржуваного договору купівлі-продажу, за ? частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, кожен з них повинен був отримати по 10 000 (десять тисяч) грн., що було майже в 20 разів менше її реальної ринкової вартості, оскільки ринкова вартість квартири, належної ОСОБА_2 та ОСОБА_5 складала - 381 478,00 гривень, згідно звіту від 09.03.2010 року ПП «Булат» «Про незалежну оцінку ринкової вартості квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,0 кв.м». (а.с. )

Натомість ОСОБА_2 була позбавлена єдиного належного їй житла, є тяжко хворою, недієздатною, потребуючого постійного стороннього догляду, лікування.

Згідно із ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст. 216 цього Кодексу.

Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житла чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Під тяжкими обставинами необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне чи інше становище, а його крайні форми. Тяжка обставина - оцінювальна категорія, і має визначатись судом з урахуванням усіх обставин у справі. При цьому потерпілий повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він правочин не уклав би взагалі або на зазначених умовах.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_5, згідно яких він за звичайних обставин в жодному разі б не продав свою ? частину спірної квартири за суму набагато нижчу від ринкової вартості.

Оскільки ОСОБА_5 побоювався, що відповідачка ОСОБА_3 остаточно позбавить його житла, він звернуся до суду. Крім того, з цього приводу, ОСОБА_5 неодноразово звертався до правоохоронних органів та просив повернути йому власність. Факт вчинення вказаних дій, підтверджуються копіями Постанов Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, копіями та оригіналами заяв ОСОБА_5, копіями рекомендованих поштових відправлень з відмітками про вручення.

З приводу непрофесійних дій нотаріуса, який посвідчив оскаржувану довіреність від імені психічно хворої ОСОБА_2, ОСОБА_5 звертався до Головного управління юстиції в Одеській області.

Враховуючи, що ОСОБА_5 в останні роки свого життя зловживав алкоголем, Малиновським районним судом м.Одеси вирішувалось питання про визнання його обмежено дієздатним. Вказані обставини підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: - ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2012року (справа №1519/2975/2012), згідно якої провадження у справі, щодо визнання ОСОБА_5 обмежено дієздатним закрито у зв'язку зі смертю останнього.

Відповідно акту від 06.02.2012року, складеного сусідами, посвідченого керівником органу домоуправління, ОСОБА_5 останні п'ять років постійно перебував вдома, не працював, систематично зловживав алкоголем, в квартирі не прибирав, не був спроможний самостійно забезпечувати себе їжею, одягом, не лікувався, потребував стороннього догляду.

Причиною смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 стала неконтрольована пожежа в будинку, яка була спричинена тим, що останній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння заснув, залишивши недопалок цигарки, що спровокувало пожежу та задимленість приміщення та стало причиною смерті ОСОБА_5. Це підтверджується довідкою про причиною смерті.(а.с. )

За ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги, щодо визнання вказаних правочинів недійсними є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 215, 225, 233 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, який діє як опікун недієздатної ОСОБА_2 - задовольнити..

Визнати недійсною Довіреність, серії ВМК №940267, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 03.03.2010р. за №292, видану ОСОБА_2 на ім*я ОСОБА_6.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 11.03.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №362, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.04.2010р., за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Визначити порядок виконання рішення, за яким, в разі набрання рішенням суду законної сили, воно є підставою для скасування в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд міста Одеси протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Буран