Постанова № 30499062, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15590/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що у договорах, укдадених між позивачем та ПАТ «Банк Русский Стандарт», ПАТ «Акцент-Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», зазначено, що позивач здійнює оплату банкам за розрахунково-касове обслуговування позивача, тому дані кошти можуть бути віднесені до валових витрат такого платника податків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скари, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20 квітня 2012 року по 21 травня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Діавест-Комп'ютерний Світ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2012 року №39/22-10/36376703, в якому встановлено порушення позивачем, серед іншого, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.пп.138.10.3, 138.10.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 250418,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року - 53766,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 35312,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 19497,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 83602,00 грн.(3 квартал 2011 року - 64105,00 грн.), 2-4 квартал 2011 року - 161340,00 грн. (4 квартал 2011 року - 77738,00 грн.).

На підставі акту перевірки №39/22-10/36376703 від 25 травня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0002102220, згідно якого позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.10.3, 138.10.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 292122,00 грн., у тому числі 250418,00 грн. за основним платежем та 41704,00 штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 14 червня 2012 року позивачем було подано скаргу до ДПС у м.Києві ДПС, рішенням якої від 13 серпня 2012 року №4963/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, скаргу позивача задоволено частково, збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 59,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0002102220 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28261,50 грн. за І-ІV квартал 2011 року, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення ДПС у м.Києві ДПС від 13 серпня 2012 року №4963/10/12-114, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року №0004572220, згідно якого позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.10.3, 138.10.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 263919,50 грн., у тому числі 250477,00 грн. за основним платежем та 13442,50 штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПС України від 02 листопада 2012 року №4641/0/61-12/10-2115 скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року №0004572220, подана 15 жовтня 2012 року, залишена без розгляду, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що станом на момент здійснення операцій були відсутні підтверджуючі документи щодо збільшення вартості товарів при їх продажу позивачем на суму нарахованих відсотків, позивачем не доведено економічну доцільність здійснення витрат зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитами, що надавались фізичним особам-покупцям, а тому відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (який набрав чинності в цій частині з 01 квітня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Банк Русский Стандарт» було укладено договір про організацію безготівкових розрахунків від 15 червня 2010 року №48-8-0000142624, відповідно до п.2.1 якого встановлюється порядок та умови взаємодії між сторонами по організації безготівкових розрахунків, що виникають при обслуговуванні клієнта (фізичні особи), який придбаває у позивача товар з оплатою за рахунок кредиту. Згідно п.3.4. даного договору банк надає клієнту (фізичній особі) кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта в банку; після зарахування суми кредиту на рахунок клієнта, банк здійснює перерахування на користь позивача грошових коштів, належних в оплату товару за рахунок кредиту.

Згідно Додаткових угод від 15 червня 2010 року та від 17 лютого 2010 року до договору №48-8-0000142624 від 15 червня 2010 року про проведення спільної акції « 5 місяців - 0%» та « 10 місяців -0%» сторони дійшли згоди щодо проведення спільних акцій, в рамках яких сторони домовились про певні умови надання банком кредитів та умов продажу товарів за рахунок оплати товарів за рахунок кредиту. При цьому, пунктом 3 вищезазначених додаткових угод визначено, що позивач сплачує послуги банку по організації безготівкових розрахунків, які проводяться відносно грошових коштів, що перераховуються на користь позивача в оплату товару за рахунок кредиту, наданого клієнту (фізичній особі) на умовах (на одному з варіантів умов), викладених в додатковій угоді, у визначеному сторонами розмірі від суми кожної такої безготівкової проплати, з урахуванням п.3.1 даної угоди.

Виконання сторонами зобов'язань за вищевказаним договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг від 02 грудня 2010 року, 05 січня 2011 року, 01 лютого 2011 року, 02 березня 2011 року, 01 квітня 2011 року, 06 травня 2011 року, 06 червня 2011 року, 06 липня 2011 року, 03 серпня 2011 року, 06 вересня 2011 року, 05 жовтня 2011 року, 07 листопада 2011 року, 11 грудня 2011 року, 10 січня 2012 року, в яких сторони підтвердили надання ПАТ «Банк Русский Стандарт» послуг по проведенню безготівкових розрахунків з позивачем.

Також між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» укладений договір про співпрацю №03.01.10.11.10 від 10 листопада 2010 року, предметом якого є встановлення загальних принципів взаємовигідного співробітництва сторін по впровадженню банківських послуг, що спрямовані на об'єднання зусиль по підвищенню обсягу продажу продавцем товарів та послуг клієнтам в кредит.

Згідно з додатковими угодами №1 від 15 серпня 2011 року та №2 від 02 листопада 2011 року до договору про співпрацю №03.01.10.11.10 від 10 листопада 2010 року передбачено умови та відсоткові ставки по кредитах, наданих клієнтам банку, строки кредитів та інше. Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 додаткової угоди №1 від 15 серпня 2011 року та пунктом 1.3 додаткової угоди №2 від 02 листопада 2011 року передбачені розміри плати за розрахунково-касове обслуговування щодо перерахування кредитних коштів клієнтів на користь позивача за придбання товару.

Зобов'язання за зазначеним договором виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг до договору про співпрацю №03.01.10.11.10 від 10 листопада 2010 року: №5 від 25 січня 2011 року, №1 від 14 вересня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 29 листопада 2011 року, №4 від 14 грудня 2011 року, в яких зазначено, що розмір зобов'язань, виконаних відповідно до додаткових угод, складає плату за зарахування на поточний рахунок позивача коштів, отриманих від продажу товарів з використанням кредитних коштів банку, та підлягає відшкодуванню позивачем банку.

Крім того, між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений договір про співпрацю №200509 від 20 травня 2009 року, предметом якого є встановлення загальних принципів взаємовигідного співробітництва сторін по впровадженню банківських послуг, що спрямовані на об'єднання зусиль по підвищенню обсягу продажу продавцем товарів та послуг клієнтам в кредит.

Додатковою угодою №3 від 01 грудня 2011 року до вищезазначеного договору передбачено умови та відсоткові ставки по кредитах, наданих фізичним особам, строки кредитів та інше. При цьому, пунктами 1.3, 1.4 даної додаткової угоди визначені розміри плати за розрахунково-касове обслуговування щодо перерахування кредитних коштів клієнтів на користь позивача за придбання товарів.

Виконання зобов'язань за даним договором підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 14 вересня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 29 листопада 2009 року, №4 від 22 грудня 2011 року, №5 від 25 січня 2012 року, в яких зазначено, що розмір зобов'язань, виконаних відповідно до умов додаткової угоди, складає плату за зарахування на поточний рахунок позивача коштів, отриманих від продажу товарів з використанням кредитних коштів банку, та підлягає відшкодуванню позивачем банку.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості включення сплачених позивачем коштів на користь банків до складу валових витрат з посиланням на те, що позивачем сплачувались відсотки за користування кредитними коштами, що видавались фізичним особам при придбанні товарів, які перейшли у власність фізичної особи в момент їх продажу, без документального підтвердження збільшення вартості товарів при їх продажу на суму нарахованих відсотків.

Згідно п.1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем перераховувались на користь ПАТ «Банк Русский Стандарт», ПАТ «Акцент-Банк», ПАТ КБ «Приватбанк» щомісячно кошти за розрахунково-касове обслуговування (плата за зарахування на поточний рахунок позивача коштів, отриманих від продажу товарів з використанням кредитних коштів банку), що підтверджується наданими до матеріалів справи та досліджених судом договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, що в силу п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов'язано з господарською діяльністю позивача та у відповідності до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138, пп.є) пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України правомірно включено до складу валових витрат.

Доводи апелянта щодо обліку позивачем нарахованих відсотків за кредитом судом не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність кредитних договорів між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», відсотки за користування якими обліковуються по рахунку 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам». При цьому, під час перевірки відображених у рядку 06.4 декларації «Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України» показників за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року у загальній сумі 907420 грн. встановлено, що до вказаного рядку віднесено проценти за користування кредитами, а також на підставі досліджених документів (договорів, банківських виписок) не встановлено заниження або завищення задекларованих показників (пп.4) п.3.1.4 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» акту перевірки №39/22-10/36376703 від 25 травня 2012 року).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності та необхідності скасування прийнятого ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС податкового повідомлення-рішення №0004572220 від 02 жовтня 2012 року з огляду на відсутність з боку позивача порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.10.3, 138.10.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, правомірності включення позивачем до валових витрат коштів на розрахунково-касове обслуговування у відповідності до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138, пп.є) пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби від 02 жовтня 2012 року №0004572220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.