Ухвала суду № 30497066, 18.03.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/2-67/12 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/351/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Гірник Т.А., Мацея М.М.,

секретаря Дідуся О.Р.,

з участю представників: ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Компанії «Антван Менеджмент Інк», треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про знесення самочинно збудованого будинку та інших споруд, зобов'язання скасувати право власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва будинку та інших споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Посилалася на те, що зазначене самовільне будівництво здійснено без попередньо погодженої документації, дозволу на будівництво та прийому будинку в експлуатацію, що суперечить суспільним інтересам, зокрема, таке відбувалось під видом влаштування суцільної цегляної огорожі, тому на підставі п. 7 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню.

В березні 2011 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та просила суд, крім зазначеного вище, зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати за ОСОБА_4 реєстрацію права власності на будівлю, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1

Оскаржуваним рішенням в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Компанії «Антван Менеджмент Інк», треті особи Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про знесення самочинно збудованого будинку та інших споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати за ОСОБА_4 реєстрацію права власності на будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 - відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2. З рішенням суду не погоджується, вважає його необґрунтованим та незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що висновок суду про набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який незаконно збудований, в тому числі і на частині земельної ділянки, що належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на землю серія ЛВ № 50705006 від 26.02.1997 року, з одночасним набуттям права власності на частину земельної ділянки, належної їй, - грубо порушує її права, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_2. Судом також не взято до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 016/11 від 27 квітня 2011 року, відповідно до якого стіна будинку АДРЕСА_1 перетинає межу суміжної ділянки ОСОБА_2, а виступаючі конструкції даху знаходяться безпосередньо на земельній ділянці апелянта.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників: ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що 5 липня 2004 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування зареєстрував право власності на будинок АДРЕСА_1, а 16 серпня 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 676,4 кв.м. на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 20.07.2007 року, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15609327.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про знесення самочинно збудованого об'єкту, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що позов було пред'явлено на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює ) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

З огляду на викладене, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування вправі заявити позов про знесення самочинного будівництва, разом із тим такий позов не є єдино можливим способом вирішення питання щодо самочинного будівництва, до того ж застосовується лише в разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, за відсутності можливості проведення перебуди та за відсутності згоди самої особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, на таку перебудову.

Розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або перебудову на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивачка в силу вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України ставила питання про можливість здійснення відповідачем (відповідачами) відповідної перебудови, зведеної ним споруди відповідно до державних норм та будівельних правил та відмову останнього від такої перебудови, що є обов'язковою передумовою для пред'явлення вимоги про знесення самочинної споруди.

Колегія суддів погоджується і з тим, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 016/11 від 27 квітня 2011 року, який проводився по іншій цивільній справі (за позовом ОСОБА_2 до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності), не може слугувати доказом підставності вимог ОСОБА_2 по даному позову - про знесення самочинно збудованого будинку та інших споруд, зобов'язання скасувати право власності, оскільки такий ґрунтувався на проведенні обмірів лише земельної ділянки по АДРЕСА_2 та не конкретизує у якому місці стіна будинку перетинає межу суміжної ділянки та яка саме частина ділянки позивачки зайнята будинком АДРЕСА_1

Крім цього, згідно висновку про відповідність житлового будинку технічному паспорту і місцю розташування на земельній ділянці, складеного 20.02.2012 року сертифікованим спеціалістом - інженером технічного нагляду, - житловий будинок розташований в межах земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 Відстань до червоної лінії не порушується.

Слід зазначити, що позивачка та її представник у суді першої, а також апеляційної інстанцій - не заявляли клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи по даній справі, яка б чітко встановила обставини, якими обґрунтований позов.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 14.07.2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_4 продав, а Компанія «Антван Менеджмент Інк» купила цей будинок АДРЕСА_1, загальною площею 676,4 кв.м., після чого 15.07.2011 року зареєструвала за собою право власності на нього, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав № 30634841, виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Отже, як встановлено та зазначено судом першої інстанції, власником будинку АДРЕСА_1 на час розгляду даної справи являється Компанія «Антван Менеджмент Інк», до якої у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, перейшло право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений цей будинок та інші будівлі й споруди, зазначені у договорі купівлі-продажу.

За вказаними положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України земельна ділянка слідує за будинком, а тому позов в частині зобов'язання скасувати право власності із заявлених підстав також задоволенню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено титульним власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. ст. 386, 391 ЦК України і ст. 103 ЗК України.

З урахуванням вказаних норм та наданих суду доказів, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва за адресою м. Львів, АДРЕСА_1, зобов'язання скасувати право власності - є безпідставними та необґрунтованими, оскільки статтею 376 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав для знесення самочинного будівництва. Позивачка не довела суду, що відповідач проводив будівництво спірного будинку з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або з істотним порушенням будівельних норм.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки суд вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом та її представником не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Гірник Т.А.

Мацей М.М.