Постанова № 30495678, 25.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 р. Справа № 804/1396/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника позивача представника позивача представника відповідача представника відповідача Земляного О.Ю. Постоєнка М.М. Онищенко Л.В. Шевченко Н.О. Зубовнікової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. №0000038814 (від 11.01.2013 року № 924/10/17-11)

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000038814 (від 11.01.2013 року № 924/10/17-11), яким Публічному акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56 100 046,07 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. У період з 10.09.2012 року по 18.12.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - Спеціалізована ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС) була проведена планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Марганецький ГЗК») за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911, в якому податковим органом було відображено порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 57 452 415,57 грн. З акту перевірки вбачається, що з наведеної суми порушення сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 56 100 046,07 грн. встановлена внаслідок невідповідності на думку податкового органу цін реалізації придбаних позивачем феросплавів на експорт рівню звичайних цін.

17.01.2013 року на адресу ПАТ «Марганецький ГЗК» надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000038814 від 11.01.2013 року (від 11.01.2013 року №924/10/17-11), яке прийняте на підставі акту перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911.

Свої позовні вимоги ПАТ «Марганецький ГЗК» обґрунтовує тим, що звичайні ціни визначені перевіряючим органом неправильно, всупереч порядку, визначеному законодавством, та без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела. В акті перевірки відсутні будь-які докази того, що ціна на феросплави, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною відповідно до вимог податкового законодавства.

Зокрема, позивач зазначає, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає урахування не тільки ціни на однорідні та ідентичні товари, а й особливостей. Слід враховувати також фізичні та хімічні характеристики, кількість, умови поставки, ринок поставки, період поставки, комерційні умови та ціна на товар, за яку придбаний товар у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».

Позивач стверджує, що в ході перевірки висновки акту перевірки про невідповідність цін поставок ПАТ «Марганецький ГЗК» феросплавної продукції рівню «звичайних цін» здійснені з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки використані податковим органом ціни не є «звичайними цінами» в розумінні п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для поставок феросплавної продукції на експорт.

Враховуючи викладене, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 0000038814 (від 11.01.2013 року №924/10/17-11) протиправним та просить його скасувати. Крім того, позивач зазначив, що на думку податкового органу ПАТ «Марганецький ГЗК» здійснювало реалізацію феросплавів на експорт за цінами, нижчими ніж рівень звичайних цін. Позивач вважає доводи акту перевірки необґрунтованими і незаконними, в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000038814 від 11.01.2013 року (від 11.01.2013 року №924/10/17-11).

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просити їх задовольнити повністю за викладених у заявленому позові підстав.

Представники відповідача в судове засідання також з`явилися, щодо заявленого адміністративного позову заперечували та просили відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення від 20.02.2013 року та з урахуванням додаткових заперечень від 27.02.2013 року, від 25.03.2013 року, в яких зазначили наступне.

Спеціалізована ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС провела перевірку ПАТ «Марганецький ГЗК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року за результатами якої складено акт від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911 та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, під час проведення перевірки було встановлено заниження ПАТ «Марганецький ГЗК» доходу на суму 56 100 046,07 грн. в результаті реалізації феросплавів на експорт за цінами нижче ніж рівень звичайних цін в тому числі за 3 квартал 2011 року - на суму 1 451 469,29 грн., 1 квартал 2012 року - на суму 9 961 864,88 грн. та 2 квартал 2012 року - на суму 44 686 711,90 грн. На думку відповідача, податкове повідомлення-рішення № 0000038814 від 11.01.2013 року (від 11.01.2013 року №924/10/17-11), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 56 100 046,07 грн. винесено правомірно на ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Крім того, в судовому засіданні 25.03.2012 року представниками відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у зазначеній справі, мотивоване поясненнями стосовно проведення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», адже останній є постачальником феросплавної продукції, відповідно до цін якого було зазначено висновок про заниження звичайних цін позивачем. На час розгляду справи відповідачем було надано до справи докази, якими підтверджується проведення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) з детального аналізу цін, по яких здійснюється реалізація продукції власного виробництва, а тому, на думку відповідача, висновки, які будуть зроблені податковим органом, можуть вплинути на рішення, прийняте податковим органом стосовно ПАТ «Марганецький ГЗК».

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечували, просили відмовити в його задоволенні та зазначили наступне. В рамках проведеної перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року було здійснено аналіз експортних операцій за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, що знайшло своє відображення в додатку № 5 до акту перевірки від 05.11.2012 року №486/17-0/00186520 із зазначенням номенклатури товару, обсягів товарної партії,а також умов поставки згідно Інкотермс 2000, тому було використано ціни, які склалися у відповідні періоди за товари, ідентичні (однорідні) тим, що продавались ПАТ «Марганецький ГЗК» у спів ставних умовах (тобто на експорт, а також максимально наближеними умовами поставки). На думку позивача перевірка, яка проводиться на сьогодні не має відношення до встановлених звичайних цін на час проведення перевірки ПАТ «Марганецький ГЗК».

Заслухавши пояснення сторін з приводу заявленого клопотання, враховуючи положення ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч.4 якої визначається перелік ухвал, які викладаються окремим документом, та на виконання ч.6,7 зазначеної статті, відповідно до якої ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання та проголошуються негайно після їх постановлення, Дніпропетровським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала про відмову в задоволенні заявленого клопотання, з занесенням вказаної ухвали до журналу судового засідання від 25.03.2013 року. Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив зі змісту ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, однак зазначена підстава не знайшла свого відображення у чинному законодавстві України. Відтак, судом не встановлено неможливості розгляду цієї справи до закінчення проведення перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) з детального аналізу цін, що є підставою для відмови у зупиненні провадження у даній справі.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія виписки з протоколу наглядової ради ВАТ «Марганецький ГЗК» від 05.12.2007 року; копія статуту ПАТ «Марганецький ГЗК» від 2012 року; копія акту про результату планової перевірки ПАТ «Марганецький ГЗК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 3006.2012 року № 594/17-0/00190911 від 25.12.2012 року; копія заперечення № 1/14 від 08.01.2013 року на акт перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911; копія листа про надання відповіді щодо результатів розгляду заперечення № 928/10/17-11 від 11.01.2013 року; копія податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 0000038814; копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції № 218; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Марганецький ГЗК» серії А01 № 747289; копія довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стосовно ПАТ «Марганецький ГЗК» серії АБ № 561495; копія додатку до акту перевірки з розрахунком зменшення суми від'ємного значення; копії первинних документів стосовно придбання та продажу феросплавів (договори, акти, платіжні документи, вантажно-митні декларації); копії висновків ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо цін феросплавів; копії документів щодо членства ПАТ «Марганецький ГЗК» в УкрФА; копія листа Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС від 14.09.2012 року № 21208/10/17-011; копія листа ПАТ «Марганецький ГЗК» від 28.09.2012 року № 1/724; копія листа Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС від 12.10.2012 року № 24940/17-011; копія листа ПАТ «Марганецький ГЗК» від 01.11.2012 року № 1/859; копія додатку 2.2. до акту перевірки Аналіз експортних цін реалізації основних видів товарів ПАТ «Марганецький ГЗК» з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року; копія листа ДП «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 41/1996 від 11.10.2012 року; копія акту про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01. 10.2011 року по 30.06.2012 року; копія листа ПАТ «Марганецький ГЗК» від 18.02.2013 року № 2/140; копія листа ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 19.02.2013 року № 1730-6601/4017; копія висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.02.2013 року № 701; копія листа ПАТ «Марганецький ГЗК» від 18.02.2013 року № 2/139; копія листа ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 19.02.2013 року № 1729-6601/4017; копії вантажно-митних декларацій на відвантаження на експорт продукції за лютий, квітень-червень 2012 року; копія додатку № 11 до акту перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911; динаміка цін на феросплави на ринку СНД згідно інформації з видання «Металл Експерт»; копія листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 22.08.2012 року; копія листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 28.08.2012 року; копія листа ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 06.03.2013 року № 2386-6601/4017 щодо нездійснення поставок феросилікомарганцю у червні 2012 року на ринок Росії; копії вантажно-митних декларацій та контрактів ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», на підставі яких підприємство поставляло феросплави до Белорусії; копія з інформаційного листа ВАСУ від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»; копія наказу про зупинення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 01.02.2013 року № 70; копія наказу про проведення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 10.12.2012 року № 571; копія наказу про поновлення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 11.03.2013 року № 155; копія наказу про продовження строку проведення документальної планової перевірки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 11.03.2013 року № 156.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

ПАТ «Марганецький ГЗК», яке не є виробником продукції, уклало договори з поставки феросплавів на експорт до Австрії, Греції, Єгипту, Ізраїлю, Ірану, Мексики, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, США. Тайвань, Туреччина, Японія. При укладанні договорів на продаж феросплавів сторони визначили договірну ціну товарів. При встановленні ціни ураховувались кількість (обсяг) товарів, що придбаються у позивача контрагентами, умови поставки за ІНКОТЕРМС, фізичні характеристики товару (вміст марганцю та інших речовин, фракційний склад), ціни на ідентичні товари з ідентичними фізичними характеристиками на відповідних ринках у співставлених умовах, строки виконання зобов'язань, умови платежів за такими контрактами, рівень попиту та пропозиції аналогічної продукції на ринках та інші об'єктивні умови, які впливають на формування ціни на ринку феросплавної продукції. Продукція, яку експортувало ПАТ «Марганецький ГЗК» , не є біржовим товаром, прилюдно до продажу не пропонується. Феросплави (феромарганець, феросилікомарганець, феросиліцій, маргенаць металевий) відносяться до переліку товарів, на які Урядом встановлюються ідентифікаційні ціни.

З 10.09.2012 року по 18.12.2012 року Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС було проведено перевірку ПАТ «Марганецький ГЗК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року. Висновки, які зроблені під час проведення перевірки викладені податковим органом в акті перевірки № 594/17-0/00190911 від 25.12.2012 року, а саме порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму-57 452 415,57 грн., в тому числі: 1 квартал 2011 року - 934 319,10 грн.; 2-4 квартал 2011 року 1 869 519,69 грн.; 1 квартал 2012 року - 9 961 864,88 грн.; півріччя 2012 року - 54 648 576,78 грн.

Так, під час проведення перевірки було встановлено заниження ПАТ «Марганецький ГЗК» доходу на суму 56 100 046,07 грн. в результаті реалізації феросплавів на експорт за цінами нижче ніж рівень звичайних цін в тому числі за 3 квартал 2011 року - на суму 1 451 469,29 грн., 1 квартал 2012 року - на суму 9 961 864,88 грн. та 2 квартал 2012 року - на суму 44 686 711,90 грн.

Правовідносини сторін щодо встановлення звичайних цін регулюються нормами Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 року, Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна-ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п.8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, визначених Податковим кодексом України, до вступу в дію статті 39 цього кодексу застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно до пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені наступні правила визначення звичайних цін. Якщо цим пунктом не передбачено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна-це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склались на ринку ідентичних (за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Положення пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що для визначення звичайної ціни товару (роботи,послуги) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В акті перевірки № 594/17-0/00190911 від 25.12.2012 року на сторінках 11-15 здійснено детальний опис експортних договорів, за якими ПАТ «Марганецький ГЗК» здійснювало реалізацію на експорт феросплавів, з відображенням кількості, номенклатури та фракційності реалізованої експортної продукції, а також умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2000 із відображенням діапазону цін при експорті феросплавів, на конкретних умовах постачання продукції як за одну метричну тону так і за 1 базову тону продукції, а також з зазначенням фактичних країн призначення товару згідно вантажно-митних декларацій.

Також в ході перевірки ПАТ «Марганецький ГЗК» відповідно до вимог пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни феросплавів використана податкова інформація по ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» щодо укладених на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Виходячи з вищевикладеного Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС було використано ціни, які склалися у відповідні періоди на товари ідентичні (однорідні) тим, що продавались ПАТ «Марганецький ГЗК» у спів ставних умовах (тобто на експорт, а також з максимально наближеними умовами поставки). При цьому з метою уникнення випадків неврахування окремих відмінностей умов поставки, звичайною була базова ціна відвантаження феросплавної продукції, яка реалізовувалась на експорт в спів ставних умова, що склались при продажу такої продукції. Зокрема, враховано такі умови договорів, як ідентичність (однорідність) феросплавів та умови поставок - в обох випадках умови поставок відповідали ІНКОТЕРМС 2000 умови поставок DAF (поставка до кордону).

Не погодившись із висновками стосовно ведення господарської діяльності, ПАТ «Марганецький ГЗК», викладеними податковим органом, подало до Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС заперечення № 1/14 від 08.01.2013 року на акт перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911, в якому зазначило наступне. Висновки акту перевірки про невідповідність цін поставок феросплавної продукції рівню «звичайних цін» здійснено з порушенням чинного законодавства, зокрема п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскільки використані ціни податковим органом не є «звичайними цінами» в розумінні п.1.20 ст.1 вказаного закону для поставок підприємством феросплавної продукції на експорт. Додаток до акту перевірки містить інформацію стосовно використаних податковим органом даних ДП «Держзовнішінформ» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» для встановлення «звичайних цін». В акті перевірки жодним чином не наведені умови поставки феросплавів, відносно яких були визначені ціни феросплавів ДП «Держзовнішінформ» та по яким формувалась ціна ПАТ «Нікопольський завод феросплавів». Думка позивача полягає в тому, що податковий орган не може брати дані для формування «звичайних цін», оскільки вони не враховують жодних суттєвих умов контрактів ПАТ «Марганецький ГЗК», що впливають на ціноутворення, зокрема, щодо кількості (обсягу) товарів, що придбавався у підприємства контрагентами, умов поставки за ІНКОТЕРМС, фізичних характеристик товару (вміст марганцю, фосфору та інших речовин, фракційний склад), цін на ідентичні товари з ідентичними фізичними характеристиками на відповідних ринках у спів ставних умовах, строків виконання зобов'язань, умов платежів за такими контрактами, рівня попиту та пропозиції аналогічної продукції на ринках та інших об'єктивних умов, які впливають на формування ціни на ринку феросплавної продукції.

Використана податковим органом інформація ДП «Держзовнішінформ» та ПАТ «Марганецький ГЗК» про ціни феросплавів не є інформацією про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) в умовах, спів ставних з умовами контрактів ПАТ «Марганецький ГЗК». Тобто, засновані в акті перевірки «звичайні ціни» фактично визначені у спосіб, не передбачений законодавством України.

Відповідачем надано відповідь щодо результатів розгляду заперечення № 928/10/17-11 від 11.01.2013 року, в якій зазначено, що на адресу ПАТ «Марганецький ГЗК» листом від 14.09.2012 року № 21208/10/17-011 було зроблено запит про надання обґрунтування рівня договірних звичайних цін при здійсненні експорту продукції. Відповідь була отримана 28.09.2012 року № 1/724, але під час перевірки не встановлено розумних економічних причин формування рівня звичайних цін щодо реалізації продукції за цінами, нижчими ніж звичайні.

Обізнаність посадових осіб ПАТ «Марганецький ГЗК» про світові ціни на феросплави та факт одержання експортованої продукції її кінцевими споживачами, які знаходяться в країнах Європи, США, країнах СНД та інших, доводиться з використанням таких джерел інформації, як міжнародні аналітичні видання - «Asianmetal», «Metalbulletin», «Метал-Кур'єр», «Ryan's Notes» та інші.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року № 817/98 визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Тому будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України та при цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Тому, зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо необґрунтованих висновків акту перевірки, а відповідно і винесеного податкового повідомлення-рішення. Однак, позивач стверджує, ціни на експорт феросилікомарганцю МнС17 не можуть бути порівняні з цінами ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», адже дане порівняння буде некоректним з огляду на наступне.

ПАТ «Марганецький ГЗК» здійснює поставки на ринок Росії, а не на ринок Білорусії, тому умови поставки не є співставленими і порівнювати ціни поставки на ринки різних країн, різними споживачами продукції є необґрунтованим. Позивачем не здійснювалося поставок феросплавів на ринок Білорусії, тому не має відомостей про ціни на тому ринку та не повинно було враховувати, на думку позивача, при формуванні ціни на продукцію. Також необхідно зазначити, що позивачем вказано різного типу відмінності між феросплавами, які поставляються на експорт,а саме:

- хімічні характеристики продукції, яка поставлялась, саме: на ринок Білорусії (Р 0,5 %), на ринок Росії (Р 0,6 %);

- ціни ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» при здійсненні поставок феросилікомарганцю МнС17 на ринок Росії складали 7700-7800 грн. за тону, були на порядок меншими ніж ціни при поставках до Білорусії - 10000грн. за тону;

- поставки ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» на ринок Білорусії передбачають значно менші обсяги поставок, ніж поставки позивачем на ринок Росії, що є однією з найважливіших умов формування ціни..

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковою інспекцією дотримані вимоги пп. 1.20.2., пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні звичайної ціни товарів, реалізованих позивачем у 2 кварталі 2010 року, та доведено факт продажу вказаного товару за вказаний період за цінами, нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам, не пов'язаним з продавцем, тобто за звичайними цінами.

Податковим органом здійснено аналіз вантажно-митних декларацій ПАТ «Марганецький ГЗК» по поставкам феросплавів за період лютого,квітня-червня 2012 року, які фактично були придбані у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та ПАТ «Запорізький завод феросплавів», з яких вбачається номенклатура товару, зазначено фактично відправника та отримувача реалізованої продукції, опис товару із зазначенням ДСТУ, класу, крупнистості, фракційності, вмісту відповідних складових та зазначення якісних характеристик реалізованого товару, а також обсягів партії та умов поставки за ІНКОТЕРМС 2000.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Критичне ставлення суду викликають доводи позивача стосовно використання листа ДП «Держзовнішінформ» податковим органом при винесенні висновків у акту перевірки. У вказаному листі наводяться дані стосовно цін на ринках ближнього та дальнього зарубіжжя, а думка позивача щодо використання цін на феросплави на експорт до країн дальнього зарубіжжя, а в даному випадку на ринку Росії, не може не викликати критики.

Оскільки в позовній заяві відсутні будь-які обґрунтування того, що ціна на феросплави, визначена сторонами договорів, є звичайною ціною, та враховуючи ту обставину, що в акті перевірки зазначено та здійснено посилання на конкретні документи, листи та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, наведено конкретний перелік таких документів, суд приходить до висновку, що податковим органом при проведенні перевірки доведено, що ціни на феросплави, які визначалися позивачем, не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звичайні ціни, визначені податковим органом в порядку, передбаченому чинним законодавством, за наявності належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін позивачем, з посиланням на підтверджуючі документи, договори та інші джерела, з представленням статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які вказують на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, а тому суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене обґрунтовано відповідачем, без порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд спирається на наступне.

З метою винесення законного і обґрунтованого рішення у зазначеній справі судом неодноразово з'ясовувалися умови, з урахуванням яких формування звичайних цін відбувалося з боку позивача та з боку відповідача.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що визначення звичайних цін як позивачем так і відповідачем здійснювалося з урахуванням аналогічних критеріїв, а саме, виходячи з: кількості та номенклатури реалізованого товару; фізичного та хімічного складу; властивостей такого товару; умов поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2000; ринку збуту товару; періоду поставки; зовнішніх джерел та комерційних умов поставки.

При цьому рівень звичайних цін, визначених ПАТ «Марганецький ГЗК» суттєво відрізняється від рівня звичайних цін, визначених за аналогічними критеріями відповідачем. Дослідивши первинні документи стосовно придбання та подальшого продажу феросплавів, а саме: зазначені вище договори, акти, платіжні документи, вантажно-митні декларації, сертифікати якості та інші, копії яких містяться в матеріалах справи; висновки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо цін феросплавів, документи щодо членства ПАТ «Марганецький ГЗК» в УкрФА, суд вважає, що позивачем, в порушення зазначених вище норм чинного податкового законодавства України було допущено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 56 100 046,07 грн. внаслідок невідповідності цін реалізації придбаних позивачем феросплавів на експорт рівню звичайних цін.

Також суд зауважує, що позивач, категорично заперечуючи щодо використання будь-яких листів, довідок, тощо ДП «Укрпромзовнішекспертиза» з боку відповідача, свою позицію щодо визначення цін реалізації феросплавів обґрунтовує у тому числі і листами ДП «Укрпромзовнішекспертиза», не зважаючи при цьому на той факт, що в кожному із долучених до справи листів вказаного підприємства зазначено, що наведений рівень цін може змінюватися в залежності від якісних показників, умов оплати, транспортування та іншого, а наведена інформація з такими джерелами, як: дані «Asianmetal», «Metalbulletin», «Метал-Кур'єр», «Ryan's Notes» , інформація УкрФА щодо вартості витрат на організацію поставок носить консультативний характер.

Крім того, суд зазначає, що необґрунтованими є твердження позивача щодо безпідставного визначення рівня звичайних цін з боку відповідача, оскільки зазначене спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: відображенням кількості, номенклатури та фракційності реалізованої експортної продукції, умов поставки згідно ІНКОТЕРМС 2000, зазначенням діапазону цін при експорті феросплавів, на конкретних умовах поставок продукції як за одну метричну тону, так і за базову тону продукції, а також з зазначенням фактичних країн призначення товару згідно вантажно-митних декларацій в акті перевірки від 25.12.2012 року № 594/17-0/00190911; та проведеним відповідачем аналізом експортних цін реалізації основних видів товарів позивача у період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, що відображено в додатку № 2.2 до зазначеного акту перевірки.

Аналогічно критичне ставлення викликає у суду використання відповідачем листа ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 11.10.2012 року про надання інформації щодо цін внутрішнього ринку, експортних та імпортних цін на деякі види феросплавів, в додатках 1 та 2 до якого зазначеним державним підприємством зазначено ціни вторинного внутрішнього ринку України на феросплави у 2010-2012 р.р.; експортні українські ціни на феросплави та ціни при імпорті в України на феросплави, оскільки, як вбачється з тексту зазначеного листа, марка феросплавів визначалась за кодом УКТ ЗЕД і тому встановити вміст фосфору та розмір фракції не виявляється можливим, що дозволяє суду прийти до висновку про неможливість використання зазначеного листа у якості єдиного беззаперечного підтвердження щодо визначення рівня звичайних цін з боку відповідача. Проте, враховуючи зазначені вище докази, наявні в матеріалах справи, а також зважаючи на відповідні заходи, здійснені фахівцями Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС, які, у тому числі, полягали і у здійсненні співставлення з експортними операціями ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року та відображення зазначених цін в додатку № 5 до акту перевірки № 486/17-0/00186520 із зазначенням номенклатури товару, обсягів товарних партій, а також умов поставки згідно ІНКОТЕРМС 2000, а також використання цін, які склалися у відповідні періоди на товари, ідентичні (однорідні) тим, що реалізовувалися ПАТ «Марганецький ГЗК» у співставлених умовах: на експорт та з максимально наближеними умовами поставки, дозволяють суду прийти до висновку про те, що спосіб визначення звичайної ціни, використаний відповідачем, відповідає положенням пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року.

З огляду на зазначене вище, не знайшло підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, твердження позивача щодо визначення рівня звичайних цін з боку відповідача без урахування хімічних та фізичних характеристик феросплавів, які реалізовувались ПАТ «Марганецький ГЗК».

Також, критичне ставлення викликає у суду і посилання позивача на отримання останнім доходу, який зі слів позивача «значно перевищує витрати на придбання зазначених феросплавів», вказує на економічно обґрунтований прибутковий характер таких операцій для ПАТ «Марганецький ГЗК» та, на думку позивача «додатково підтверджує реалізацію феросплавів позивачем за цінами, які відповідають рівню звичайних цін», оскільки будь-яких належних доказів отримання такого прибутку позивачем в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України до суду надано не було, як не було надано і обґрунтування твердження, яким чином отримання позивачем будь-якого доходу в реалізації феросплавів впливає на обґрунтованість цін реалізації феросплавів рівню звичайних цін. Відтак суд вважає безпідставним висновок позивача щодо правильності визначення останнім рівня звичайних цін, оскільки гіпотетичні доходи ПАТ «Марганецький ГЗК» були вищі за ціну придбання реалізованих феросплавів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене вище, позивачем жодними належними доказами в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 0000038814 відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відтак, не встановивши в судовому засіданні та не підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, внаслідок винесення останнім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 0000038814 (від 11.01.2013 року № 924/10/17-11), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для поновлення вказаних прав позивача шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що виключає задоволення заявленого адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. №0000038814 (від 11.01.2013 року № 924/10/17-11) - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя Є.О. Жукова 01.04.2013 р. Є.О. Жукова