Постанова № 30494622, 04.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року Справа № 812/2397/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Шибаєвій Т.В.

за участю:

представника позивача - Леонової З.Є.

представників відповідача - Шенькарук С.М.

Шальнева А.Л.

представника третьої особи - Ткаченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області, Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 542445,92 грн.

04 квітня 2013 року в судовому засіданні представником позивача надано уточнений адміністративний позов до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Лисичанська житлова - експлуатаційна контора № 8» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8 » (у подальшому - ЛЖЕК № 8) зареєстровано у якості суб'єкта підприємницької діяльності Лисичанською міською радою Луганської області від 23.10.2004р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 381 120 0000 000098 та внесено до ЄДРПОУ.

На даний час згідно довідки Лисичанської міської ради держреєстрацію ЛЖЕК № 8 не скасовано.

Відповідно п.п.3.2. Розділу III Статуту ЛЖЕК № 8 «Підприємство здобуває право юридичної особи з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс,

розрахунковий рахунок і інші рахунки в установах банку».

Згідно п.п. 3.1 Розділу III Статуту ЛЖЕК № 8 «Власником Підприємства є Лисичанська міська рада, що здійснює свої права по господарському використанню свого майна як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган - Фонд комунального майна».

У ЛЖЕК № 8 за період з 20.05.2010р. по 01.02.2013р. утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 542 445, 92 грн., з якого сума основного боргу - 229 124, 36 грн., сума несплаченої пені - 30276, 56 грн. та діючи розстрочення у розмірі 283045,00 грн., що підтверджується актом звірки податкового боргу з ПДВ.

На підставі п.96.1. ст. 96 ПКУ ДПІ у м. Лисичанську поданням від 05.12.2012р. за вих. № 10721/19 ( отримано 27.12.2012р.) звернулась до органу місцевого самоврядування -Лисичанської міської ради з проханням прийняти рішення відповідно ПКУ стосовно податкового боргу ЛЖЕК № 8.

Відповідно до п.96.3 ст.96 ПКУ відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно».

Граничний строк отримання відповіді від Лисичанської міської ради сплинув 26.01.2013 р.

На виконання вимог Закону № 2181 ДПІ у м. Лисичанську виставлено першу податкову вимогу № 1/33 від 09.07.2008р., котра отримана відповідно поштового повідомлення 14.07.2008 р.

Внаслідок несплати боржником узгодженої суми податкового зобов'язання, ДПІ виставлено другу податкову вимогу від 18 серпня 2008 року № 2/37, котра отримана посадовою особою боржника особисто 20.08.2008 р.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд звернути стягнення податкового боргу з податку на додану вартість Комунального Підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» і/код 32507163 на кошти юридичної особи Лисичанської міської ради, і/код 26522196 у сумі 542 445,92 грн., видавши рішення ДПІ у м. Лисичанську.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог заперечував з наступних підстав.

Позивачем виконані не всі заходи погашення податкового боргу. Стаття 95 Податкового кодексу України передбачає погашення податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, але позивач не звертався до суду щодо погашення всього боргу шляхом звернення стягнення на майно боржника. Застосуванню п.2 ст. 89 ПКУ передує ряд заходів, які позивачем повинні бути виконані. Також вимоги позивача суперечать нормам ст. 85 Бюджетного Кодексу України, а саме забороняється здійснювати видатки, які не відносяться до місцевого бюджету, тобто не передбачено видатків на погашення податкового боргу. У Лисичанській міській раді відсутні рахунки, які б могли виконати вимоги позивача. Також, є рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3899/11/1270 від 20.06.2011 року про стягнення з третьої особи заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, яке не скасовано. Відповідь на подання від 05.12.2012 року було надано, але пізніше зазначеного позивачем строку, в якій Лисичанською міською радою було запропоновано звернути стягнення на дебіторську заборгованість підприємства.

Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з наступних підстав.

Існують основні та додаткові джерела погашення податкового боргу, які не були використані позивачем в повному обсязі. Позивач протягом років звертався до адміністративного суду з позовними заявами на підставі ст.. 95 Податкового кодексу України. Що стосується додаткових джерел погашення податкового боргу, механізм погашення розроблено наказом Міністерства фінансів України № 1277 від 05.12.2012 року «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу». ДПІ у м. Лисичанську відповідно до п.2.1 Порядку зобов'язана надіслати повідомлення боржнику за формою № 1 до Порядку. У відповідності до п. 2.4 сторони укладають договір про перевід права вимоги дебіторської заборгованості. У даному випадку вбачається бездіяльність позивача, в той час коли основний кредитор комунального підприємства - УПФУ в м. Лисичанську - вживає конкретні заходи для реалізації даного права.

Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» зареєстровано у якості суб'єкта підприємницької діяльності Лисичанською міською радою Луганської області від 23.10.2004р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 381 120 0000 000098 та внесено до ЄДРПОУ (а.с.10-17).

Згідно Статуту КП «ЛЖЕК № 8» в редакції 2010 року засновником Підприємства є Лисичанська міська рада. Підприємство є юридичною особою, вважається створеним з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, інші реквізити, необхідні для його діяльності.

Майно Підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Підприємства.

Майно Підприємства є комунальною власністю Лисичанської міської ради і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном відповідно з діючим законодавством України і цим Статутом. Відчуження майна, що закріплено за Підприємством і є комунальною власністю, здійснюється Підприємством у порядку, установленому Власником як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган - управління власності Лисичанської міської ради (а.с.63-67).

Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» взято на облік до органів державної податкової служби з 29.08.2003 року за 759 (а.с.18).

Лисичанська міська рада Луганської області є юридичною особою, зареєстрована 21.05.1997р. (а.с.36).

У третьої особи станом на 01.02.2013 року за період з 20.05.2010р. по 01.02.2013р. утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 542 445, 92 грн., з якого сума основного боргу - 229 124, 36 грн., сума несплаченої пені - 30276, 56 грн. та діючи розстрочення у розмірі 283045,00 грн., що підтверджується актом звірки податкового боргу з ПДВ (а.с.21).

В судовому засіданні обставини наявності податкового боргу сторонами та третьою особою не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи, а тому судом у відповідності до приписів ст. 72 КАС України приймається до уваги.

На виконання вимог Закону № 2181 ДПІ у м. Лисичанську виставлено першу податкову вимогу № 1/33 від 09.07.2008р., котра отримана відповідачем відповідно до поштового повідомлення 14.07.2008 р. (а.с.20).

Внаслідок несплати боржником узгодженої суми податкового зобов'язання, ДПІ виставлено другу податкову вимогу від 18 серпня 2008 року № 2/37, котра отримана посадовою особою боржника особисто 20.08.2008 р. (а.с.20).

Позивачем вживались заходи щодо часткового погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків у банку, а саме постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3899/11/1270 від 20.06.2011 року стягнуто з третьої особи заборгованість перед державним бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 236707,18 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків (а.с.58-62).

На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року по справі № 2а-3899/11/1270 ДПІ у м. Лисичанську виставлено до банку, обслуговуючого ЛЖЕК № 8 інкасові доручення № 129 від 20 липня 2012р., № 189 від 30 липня 2012р. та № 235 від 15 серпня 2012р., які було повернено без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника (а.с.50-52).

ДПІ у м. Лисичанську листом № 11160/24 від 13.10.11 зверталось до фінансового управління Лисичанської міської ради з повідомленням про стан податкової заборгованості у тому числі КП ЛЖЕК № 8 (а.с.53,54).

ДПІ у м. Лисичанську поданням від 05.12.2012р. за вих. № 10721/19 ( отримано 27.12.2012р.) звернулась до органу місцевого самоврядування - Лисичанської міської ради з проханням прийняти рішення відповідно до ПКУ стосовно податкового боргу третьої особи (а.с.22).

Рішенням №1 про розстрочення (податкового боргу) від 31 січня 2013 року начальник ДПІ у м. Лисичанську Луганської області розглянувши заяву КП «ЛЖЕК №8» надав розстрочення сплати (податкового боргу) у сумі 283045 грн. з 28.02.2013 року по 16.12.2013 року (а.с.49).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції, зокрема, виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів абз. 1-2 ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючими органами, у відповідності до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, є, зокрема, органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пп. 14.1.137. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, ст. 96 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 року, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Згідно статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм ст. 96 ПК України, суд вказує на те, що обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку п. 96.1 ст. 96 ПК України до до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства боржника виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, дій, передбачених ст. 96 Податкового кодексу України, відповідачем у повному обсязі не вчинено, вимоги, викладені у позові не відповідають нормам зазначеної статті.

В порушення вищезазначеної норми, позивач подав до суду позов, в якому, керуючись загальним правилом статті 96 Податкового кодексу України, просить стягнути податковий борг за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство без дотримання умов такого звернення.

Статтею ст. 96 Податкового кодексу України передбачено існування певних обставин для звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчого влади з вимогою щодо прийняття відповідних рішень, та в подальшому до суду із заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, при умові якщо сума отриманих ДПІ коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства є меншою, ніж сума податкового боргу, або у разі відсутності у третьої особи майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, у ДПІ виникає право на звернення до відповідача з поданням про прийняття одного із рішень, перелічених у ст. 96 Податкового кодексу України, а у разі неотримання відповіді у визначений законом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог, звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти Лисичанської міської Ради, в управлінні якого перебуває третя особа.

Позивачем не надано доказів того, що податковим органом було описано майно, проведено реєстрацію у встановленому законом порядку податкової застави у Єдиному державному реєстрі обтяжень, вчинення дій, встановлених законодавством для стягнення податкового боргу в частині продажу майна платника податків з метою погашення податкового боргу, а в подальшому звернення до суду з позовом про надання дозволу щодо продажу майна платника податків, яке знаходиться в податковій заставі, з метою погашення податкового боргу (ст. ст. 95, 96 Податкового кодексу України).

Позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували вчинення ним повного переліку дій, встановлених законодавчими актами щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу комунального підприємства, зокрема доказів наявності податкової застави, реалізації заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства або відсутність у третьої особи майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Отже, позивачем до суду не надано належних доказів, які б підтверджували, що ним був використано повний перелік дій, встановлений законодавчими актами щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу комунального підприємства.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

Зважаючи на те, що відповідач є органом місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, що зумовлює особливий порядок звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство, дотримання якого не було доведено позивачем, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст..ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова