Ухвала суду № 30493434, 04.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"04" квітня 2013 р.Справа № 28/152-10-4984

Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М" звернулася до господарського суду Одеської області зі скаргою на рішення та дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 19.02.2013 року за вх.№2-33/2013

За позовом Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М";

до відповідача Військова частина А 1283 Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області скарга на дії Державної виконавчої служби .

Суддя Гуляк Г.І.

Суть спору: Мале приватне підприємство Фірма „Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх.№2-33/2013 від 19.02.2013 року) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, згідно якої просить суд скасувати постанову ВП №32437767 від 20 грудня 2012 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Я. про повернення виконавчого документу та зобов'язати ВДВС відновити виконавче провадження по виконанню рішення суду за наказом господарського суду Одеської області у справі „28/152-10-4984 виданим 29 червня 2011 року.

Ухвалою від 20 лютого 2013 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 7 березня 2013 року.

04.03.2013 року за вх.№7304 від скаржника надійшла заява про розгляд скарги у відсутності представників скаржника.

Представник Військової частини А 1283 надав пояснення стосовно виконавчого провадження, вх.№7832 від 07.03.2013 року, які залучено до матеріалів справи.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 15.03.2013 року за вх.№8707 надав відзив на скаргу, згідно якого вимоги викладені у скарзі вважає необґрунтованими безпідставними та просить суд у задоволені відмовити.

Розглянувши скаргу Малого приватного підприємства Фірми „Альфа-М" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження". Частиною 1 ст. 117 ГПК України передбачено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України „Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 03.05.2012 відкрито виконавче провадження на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), копія якої направлена боржнику - до виконання, стягувачу - до відома. На виконання доручення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 06.09.2012 за №09.3-4984 вищевказане виконавче провадження передано на виконання до Відділу. 14.09.2012 державним виконавцем Відділу прийнято до виконання вищевказане виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, копія якої направлена боржнику до виконання, стягувачу - до відома.

12.11.2012 до Відділу надійшло повідомлення від боржника - військової частини А1283, яким повідомлено про часткову оплату боргу за виконавчим документом у розмірі 159,63 грн. та на підтвердження надано копію платіжного доручення.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України державна установа (організація) відповідає своїми зобов'язаннями лише коштами за цільовими призначеннями та в межах бюджетних асигнувань, що є в її розпорядженні. Законом передбачено списання коштів виключно з рахунків боржника, за якими здійснюється, визначені у судовому рішенні, види виплат за відповідними КПКВ та КЕКВ. Списання з інших рахунків вважається нецільовим використанням бюджетних коштів.

Згідно з положеннями статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

У відповідності до положень статті 326 Цивільного кодексу України державними органами здійснюється управління майном, що знаходиться у державній власності. Тому державний орган не може відповідати майном, яке знаходиться у державній власності, крім грошових коштів, якщо інше не встановлено законодавством.

З огляду на вищевикладене, єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення можуть бути кошти, що містяться на рахунках боржника.

В ході примусового виконання рішення державним виконавцем виставлялись платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника, та було частково проведено списання коштів у розмірі 6479,83 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачу.

29.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону, копія якої разом з оригіналом виконавчого документа направлена на адресу стягувача. Залишок нестягнутих грошових коштів станом на 29.12.2012 складає: 4 471,81 грн.

Крім того суд звертає увагу скаржника на те, що у постанові від 29.12.2012 стягувачу роз'яснено право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строків, встановлених статтею 22 Закону України „Про виконавче провадження.

Посилання скаржника на те, що ним неотриманні грошові кошти, які стягнуті у ході виконання рішення у розмірі 6479,83 гривень, не заслуговують на увагу, оскільки 14.11.2012 державним виконавцем направлено платіжні вимоги для примусового списання грошових коштів з рахунку боржника до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області. 22.11.2012 на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області надійшли частково списані грошові кошти у сумі 2 700,36 грн. 23.11.2012 державним виконавцем надано розпорядження щодо перерахування грошових коштів на реквізити стягувача, зазначені в заяві про примусове виконання. 29.11.2012 на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області надійшли грошові кошти у сумі 159,63 грн. 05.12.2012 державним виконавцем надано розпорядження щодо перерахування грошових коштів на реквізити стягувача, зазначені в заяві про примусове виконання. 10.12.2012 на адресу Відділу надійшла заява стягувача, якою повідомлено нові реквізити для перерахування грошових коштів. У зв'язку з тим, що в заяві про примусове виконання вказано реквізити, які на момент перерахування коштів були недійсними, грошові кошти у сумі 2700,36 грн. та у сумі 159,63 грн. перераховано на користь стягувача платіжними дорученнями від 24.12.2012 №1734, 1733. 18.12.2012 державним виконавцем повторно направлено платіжні вимоги для примусового списання грошових коштів з рахунку боржника до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області. 24.12.2012 на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області надійшли частково списані грошові кошти у сумі 3619,84 грн., які перераховано на рахунок стягувача платіжним дорученням від 26.12.2012 №1756.

Таким чином, твердження стягувача щодо неперерахування грошових коштів на його реквізити не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено всі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для забезпечення виконання вимог виконавчого документа.

Суд звертає увагу скаржника на те, що з 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на Державну казначейську службу України з одночасним направленням повідомлення такому органу.

З огляду на викладене, держава гарантує виконання судових рішень у тих випадках, коли протягом 6 місяців, вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними, або у разі відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках боржника.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на-яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги викладене, правові передумови для задоволення скарги Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа М" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, в порядку ст.121-2 ГПК України відсутні.

Керуючись ст.ст.86,121-2 ГПК України, суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа М" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, в порядку ст.121-2 ГПК України (зареєстрована 19.02.2013 року вх. № 2-33/2013) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Гуляк Г.І.