Ухвала суду № 30493402, 03.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

03.04.13 Справа№ 914/341/13-г

За заявою:товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни,про:розстрочення виконання рішення суду від 05.03.2013 р.,у справі за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила", м. Бориспіль,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни,про:стягнення 30 555,94 грн.

Суддя Т. РимЗа участю представників:боржника:Кульчицький Н.Б. - довіреність від 11.03.2013 р.,стягувача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" про розстрочення виконання рішення господарського суду від 05.03.2013 р. у справі №914/341/13-г. Ухвалою від 26.03.2013 року заяву призначено до розгляду на 03.04.2013 р.

Заява обґрунтовується тим, що своєчасне виконання рішення суду є неможливим, оскільки з 2008 року триває світова фінансово-економічна криза, а тому обсяг торгівлі машинами та устаткуваннями скоротився в декілька разів, що призвело до зменшення доходів підприємства, які у першу чергу спрямовувалися на погашення кредитів. До заяви долучено фінансовий звіт форми №1-м станом на 31.12.2012 року. Зазначеним документом підтверджено, що дебіторська заборгованість становить 3 888 700,00 грн., а тому вбачається, що протягом 1 року виникне можливість погасити заборгованість у повному обсязі. Негайне примусове виконання рішення суду, на думку заявника, призведе до блокування рахунків товариства та фактичного припинення діяльності товариства. З огляду на зазначені обставини заявник просить розстрочити виконання рішення на один рік шляхом стягнення рівних частин заборгованості щомісяця.

В судове засідання 03.04.2013 року представник стягувача не з'явився, проти поданої заяви не заперечив.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням господарського суду Львівської області №914/341/13-г від 05.03.2013 р. позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" 28' 604,60 грн. основного боргу, 1' 625,38 грн. пені, 325,96 грн. - 3% річних, 1' 720,50 грн. судового збору.

При прийнятті ухвали суд керувався тим, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 42 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних та виняткових причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому господарський суд повинен враховувати реально можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача.

З аналізу процесуальних норм, які регламентують питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. В той же час наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення не є такими винятковими обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Як зазначено в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, доводи заяви обґрунтовано в цілому важким фінансовим становищем підприємства, а в підтвердження зазначених обставин заявником подано лише фінансовий звіт підприємства станом на 31.12.2012 року. Однак негативні фінансово-економічні наслідки кризи стосуються всіх господарюючих суб'єктів, в тому числі і стягувача.

Суд не бере до уваги як такі, що мають характер необґрунтованих припущень боржника про те, що примусове виконання рішення суду призведе до арешту рахунків та зупинення діяльності товариства.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази обставин щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, реальної загрози його банкрутства, а також вжиття боржником заходів зі сплати боргу. Матеріали справи не містять також первинних документів (рішення судів, постанови виконавчої служби, інші документи), які би підтвердили наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду. За таких обставин, врахувавши міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Враховую наведене, керуючись статтями 32, 33, 34, 85, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відхилити заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року №914/341/13-г.

Суддя Рим Т.Я.