Постанова № 30492791, 03.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року Справа № 812/2363/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Тур А.Д. (наказ від 16.08.2002 № 1-К),

представника відповідача - Меркулової М.В. (довіреність від 02.01.2013 № 04/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЄД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПП «ТЄД» до Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС, в якому позивач посилається на наступне.

З 17.12.2012 по 21.12.2012 відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 № 2801/223/32149227 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «ТЄД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011».

Згідно з висновками акту встановлено порушення ПП «ТЄД» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 на суму 629 грн. та з ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 на суму 360 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1236,25 грн., у тому числі за основним платежем - 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 247,25 грн.

Позивач не погодився з висновками акту та податковим повідомленням-рішенням та оскаржив їх в адміністративному порядку. Однак, за результатами розгляду скарг висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Висновки акту перевірки базуються лише на податковій інформації про відсутність у ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф» власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, отриманої виключно з акту Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 12.06.2012 № 422/15-300/36926522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РКС Компоненти» та акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф». У свою чергу висновки цих актів ґрунтувалися на даних автоматизованих інформаційних систем ДПА.

Позивач зазначає, що у липні 2011 року ПП «ТЄД» придбало у ТОВ «РКС Компоненти» діоди в кількості 70 штук на загальну суму 3773,28 грн., про що контрагентом було видано податкову накладну від 28.07.2011 № 182. Позивач повністю розрахувався за поставлений товар та включив податкову накладну від 28.07.2011 № 182 до додатку 5 до податкової декларації за липень 2011 року.

У серпні 2011 року ПП «ТЄД» придбало у ПП «Баварія Ф» насоси в кількості 2 шт. на загальну суму 2160 грн., про що контрагентом було видано податкову накладну від 19.08.2011 № 292. Позивач повністю розрахувався за поставлений товар та включив податкову накладну від 19.08.2011 № 292 до додатку 5 до податкової декларації за серпень 2011 року.

Фактичність взаємовідносин між ПП «ТЄД» та ТОВ «РКС Компоненти», ПП «Баварія Ф», за посиланнями позивача, підтверджується також товарно-транспортними накладними та документами щодо подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне.

Алчевською ОДПІ на підставі пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України на адресу ПП «ТЄД» було направлено запит від 20.09.2012 № 15500/15-32 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно господарських відносин з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, який було вручено уповноваженій особі підприємства. Відповідь на запит від 01.10.2012 № 155/12 надійшла до податкового органу 03.10.2012 вх. № 4468/10.

Наказом відповідача від 12.12.2012 № 880 було призначено проведення перевірки позивача, копію наказу та повідомлення було направлено на адресу позивача 12.12.2012.

За результатами перевірки було складено акт від 28.12.2012 № 2801/223/32149227. Перевіркою встановлено, що в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПП «ТЄД» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 віднесено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 989 грн., у тому числі за липень 2011 року - 629 грн., серпень 2011 року - 360 грн.

Відповідач зазначає, що платником податків до перевірки не було надано договорів або інших документів, які б дали можливість підтвердити отримання товару саме від зазначених контрагентів. За документами ПП «Нічний експрес» на перевезення вантажів не можливо з'ясувати, які саме товарно-матеріальні цінності перевозилися.

Також при перевірці було взято до уваги інформацію, викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 12.06.2012 № 422/15-300/36926522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РКС Компоненти» та ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф». За отриманою податковою інформацією у ТОВ «РКС Компоненти» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. У ПП «Баварія Ф» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. За податковою адресою ПП «Баварія Ф» не знаходиться. Враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок, що операції з придбання та продажу товарів не мали реального характеру, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третіх осіб.

За результатами перевірки ТОВ «ТЄД» податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2013 № 0000012230 донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 989 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 247,25 грн.

Відповідач вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в липні та серпні 2011 року за наслідками взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф».

Судом установлено, що позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача (арк. справи 77-80).

На підставі наказу від 12.12.2012 № 880 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2012 № 2801/223/32149227, згідно з яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 на суму 629 грн. та з ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 на суму 360 грн. (арк. справи 17-34).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1236,25 грн., у тому числі за основним платежем - 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 247,25 грн. (арк. справи 7).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав до Алчевської ОДПІ письмові заперечення від 11.01.2013 (арк. справи 9-10). Відповіддю на заперечення від 17.01.2013 № 01044/223-02) податковий орган повідомив платника про залишення висновків акту перевірки без змін (арк. справи 11-14).

28.01.2013 позивач подав до ДПС у Луганській області скаргу вих. № 22/13 на податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 (арк. справи 35-36). Рішенням ДПС у Луганській області від 14.02.2013 № 1888/10-400/08 податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (арк. справи 38-42).

Суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком відсутності господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що 28.07.2011 ТОВ «РКС Компоненти» видало ПП «ТЄД» податкову накладну № 182 на загальну суму 3773,28 грн., у тому числі ПДВ - 628,88 грн. (арк. справи 45).

Вказану суму ПДВ, зазначену в податковій накладній від 28.07.2012 № 182, позивач включив до складу податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (арк. справи 123-128).

19.08.2011 ПП «Баварія Ф» видало ПП «ТЄД» податкову накладну № 292 на загальну суму 2160 грн., у тому числі ПДВ - 360 грн. (арк. справи 50).

Вказану суму ПДВ, зазначену в податковій накладній від 19.08.2012 № 292, позивач включив до складу податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (арк. справи 129-133).

На підтвердження постачання товару позивачем надано видаткові накладні (арк. справи 46, 51).

На підтвердження розрахунків між підприємствами позивачем надано рахунки на оплату та виписки банку (арк. справи 43-44, 46, 48-49).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що договори про постачання товару між ПП «ТЄД» та ТОВ «РКС Компоненти», ПП «Баварія Ф» у письмовій формі не укладалися. З ТОВ «РКС Компоненти» мала місце усна домовленість про постачання діодів у кількості 70 штук. З ПП «Баварія Ф» була усна домовленість про постачання насосів у кількості 2 штук.

Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 208 Цивільного кодексу України визначено, які правочини належить вчиняти у письмовій формі. Так, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 181 передбачено укладення господарського договору або шляхом складання одного документа (при чому прикладення сторонами печаток є обов'язковим), або шляхом відповідного листування між сторонами.

Отже, чинне законодавство передбачає укладення угод між юридичними особами в письмовій формі (у вигляді договору, шляхом обміну листами, факсограмами тощо).

Позивачем не надано суду письмових договорів, листів, заявок тощо, які б свідчили про укладення угод про постачання товару з контрагентами - ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф».

Надані позивачем вантажні декларації, видані ПП «Нічний експрес», не можуть бути взяті до уваги як докази транспортування товару, оскільки з їх змісту не можливо встановити, який саме товар перевозився. Так, постачання діодів, за посиланнями позивача, підтверджується вантажною декларацією від 10.08.2011 № 9232041 (арк. справи 47). При цьому в вантажній декларації вантаж описано як «радіодеталі». Про постачання насосів, за доводами позивача, свідчить вантажна декларація від 29.08.2011 № 6734143 (арк. справи 52). Однак, у вказаній вантажній декларації в якості відправника зазначено «Макей Б», а не ПП «Баварія Ф», крім того, в графі «Опис вантажу» зазначено: «Різне, документи».

Позивачем також не доведено використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Так, позивач зазначає, що діоди було реалізовано МПП «Оксеол», ТОВ «Металконтракт», ТОВ «Завод коксохімобладнання», ПАТ НПЦ «Трансмаш», ТОВ «Агрофірма Аваль», ПАТ «СКФ Україна», ТОВ «Миртком», ТОВ «СЗЄЛ», ПАТ «Завод «Червоний Жовтень», насоси було реалізовано ТОВ «Металконтракт». Однак, надані позивачем договори та акти, на які позивач посилається в обґрунтування своїх доводів про використання придбаного товару в своїй господарській діяльності, підтверджують, що позивачем було виконано роботи з ремонту, а також виготовлення й постачання обладнання (арк. справи 56-73). При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували використання придбаного у ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф» товару при виконанні вказаних робіт та виготовленні зазначеного обладнання.

Також суд бере до уваги, що згідно з актом Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 12.06.2012 № 422/15-300/36926522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РКС Компоненти» у ТОВ «РКС Компоненти» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство за податковою адресою не знаходиться (арк. справи 113-118). Згідно з актом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф» у ПП «Баварія Ф» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. За податковою адресою ПП «Баварія Ф» не знаходиться (арк. справи 97-112).

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок податкового органу, що операції з придбання товарів не мали реального характеру.

Суд вважає, що сам по собі факт сплати коштів та отримання податкових накладних не є безумовним свідченням того, що поставки товару в даному випадку мали місце.

Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд зазначає, що для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України. У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ТЄД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 08 квітня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун