Постанова № 30491967, 25.03.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/876/13-а

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

25 березня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю.,

Розглянувши у порядку скороченого провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А3955 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасної виплати грошової компенсації за належне речове майно, та стягнення з військової частини А3955 суми в розмірі 8 384,72 грн., вказуючи що він був направлений для проходження військової служби до органів військової прокуратури і до 14 серпня 2012 року проходив військову службу на посаді заступника військового прокурора Болградського гарнізону, а на всіх видах забезпечення, у тому числі і речового, знаходився у військовій частині А3955.

Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 26 липня 2012 року №599 він був звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» ч.6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за скороченням штатів).

Проте, при виключенні його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, військова частина А3955 по виплаті компенсації за не отримане речове майно з ним не розрахувалась, а тільки надала довідку про заборгованість на суму 8 384,72 грн., порушила його права, в зв'язку із чим і звернувся до суду.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 -2 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, заперечення відповідача, наявність достатніх підстав, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач був направлений для проходження військової служби до органів військової прокуратури і до 14 серпня 2012 року проходив військову службу на посаді заступника військового прокурора Болградського гарнізону. /а.с.6/

26 липня 2012 року Наказом Міністра оборони України по особовому складу №599 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» ч.6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за скороченням штатів). /а.с. 5/

Позивачу видана довідка №12 про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас майору ОСОБА_3 звільненому згідно (наказу) №505 від 31.05.2012, без права носіння військової форми одягу, згідно якої вартість майна становить 8 384,72 грн.

Статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує одержання за рахунок держави фінансового та інших видів забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон № 2011-XII) в редакції, що була чинною до 01 січня 2007 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-III) дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Таким чином, за змістом статті статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом №1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» (далі - Закон N 328-V) стаття 9 Закону №2011-ХІІ викладена в новій редакції та Закон доповнений статтею 9-1 «Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців».

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону №328-V, який набрав чинності 01 січня 2007 року, було відновлено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Однак, дію пункту 2 статті 9-1 зупинено на 2007 рік згідно Законом України від 19 грудня 2006 року №489-V « Про деражавний бюджет на 2007 рік» та зупинено на 2008 рік згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року N 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Отже, з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційним Судом України часина 2 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, є діючою та підлягає виконанню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя ввжає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 183-2, абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А3955 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3955 щодо забезпечення своєчасної виплати ОСОБА_2 грошової компенсації за належне речове майно.

Стягнути з Військової частини А3955 на користь ОСОБА_2 компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 8 384,72 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :