Ухвала суду № 30491619, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-65/3590-2012 04.04.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі Брик Я.А., розглянувши в судовому засіданні

скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет"набездіяльність Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області, зобов'язання вчинити певні дії за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" до Фізичної особи-підприємця Гладишева Андрія Вікторовича про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості за участю Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області

за участю представників:

від скаржника: не з'явився від боржника:не з'явивсявід органу ДВС:не з'явився

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області в особі головного державного виконавця Петрова О.В. та зобов'язання вчинити певні дії щодо примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року в даній справі.

Скарга мотивована тим, що ухвала господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у справі про стягнення з боржника 67 406,99 грн. протягом майже року Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції не виконується, чим порушуються вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та права стягувача.

Ухвалою суду від 13.02.2013 року вказану скаргу прийнято до розгляду та у порядку підготовки до розгляду згідно статті 65 ГПК України зобов'язано Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського МУЮ направити в судове засідання повноважного представника, а також надати суду виконавче провадження ВП № 35549316, необхідне для вирішення скарги.

У судове засідання, призначене на 04.04.2013 року представник скаржника не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у попередньому судовому засіданні скаргу обґрунтував та просив її задовольнити.

Представник органу ДВС - Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського МУЮ в Донецькій області та боржник - Фізична особа-підприємець Гладишев Андрій Вікторович у судове засідання повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи у їх відсутність суду не надали, вимоги ухвали про призначення скарги до розгляду не виконали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, вивчивши подану скаргу та дослідивши надані ТОВ "АІС АЗЧ Маркет" докази, прийшов до висновку, що скарга про визнання незаконною бездіяльності Центрально-Міського відділу ДВС Макіївського МУЮ в Донецькій області в особі головного державного виконавця Петрова О.В. та зобов'язання вчинити певні дії щодо примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року, що набрала законної сили, заяву ТОВ "АІС АЗЧ Маркет" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Бізнес центр "Правозахист" у справі № 6/04-11 задоволено.

26.04.2012 року на виконання зазначеного рішення господарським судом м. Києва видано наказ про стягнення з ФОП Гладишева А.В. на користь ТОВ "АІС АЗЧ Маркет" 57 718,19 грн. - основного боргу, 4 724,85 грн. - пені, 2 754,60 грн. - 3% річних, 691,57 грн. - інфляційної складової боргу та 1 517,78 грн. - витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору.

19.07.2012 року за заявою стягувача головним державним виконавцем Центрально-Міського відділу ДВС Макіївського МУЮ Петровим О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 35549316, про що була винесена відповідна постанова.

Вказана постанова стягувачу направлена не була, останній її отримав лише 04.12.2012 року під час особистого візиту до відділу ДВС, про що свідчать пояснення представника ТОВ "АІС АЗЧ Маркет" в судовому засіданні.

Також скаржник вказує, що станом на 28.01.2013 року будь-які документи та інформація з приводу виконання вищезазначеного судового рішення, зокрема й на запити стягувача, від органу ДВС до нього не надходили, також йому було відмовлено у ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП № 35549316, а з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих дій вбачається, що фактично державний виконавець бездіяв та в порушення Закону України "Про виконавче провадження" не вчиняв виконавчих дій з метою виконання ухвали суду від 26.04.2012 року у даній справі.

Перевіряючи такі доводи скаржника, суд встановив, що після відкриття виконавчого провадження ВП № 35549316 19.07.2012 року у Єдиний реєстр обтяжень рухомого майна Центрально-Міським відділом ДВС Макіївського МУЮ були внесені записи про обтяження рухомого майна боржника - фізичної особи Гладишева А.В. на підставі постанови головного державного виконавця вказаного відділу Завальонкова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012 року, про що свідчить надана скаржником копія витягів з відповідних Реєстрів.

Постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012 року в матеріалах справи відсутня.

Також з матеріалів справи вбачається, що 26.02.2013 року відділом ДВС був підготовлений запит до МРЕВ м. Макіївки щодо наявності у боржника автотранспорту. Докази направлення державним виконавцем вказаного запиту суду не надано.

Вчинення інших виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 35549316 у судовому засіданні не встановлено, а органом ДВС доказів протилежного не надано.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є (ст. 30 Закону):

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Також стаття 55 Закону передбачає, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

Проте, судом встановлено, що передбачені законом вищевказані дії державним виконавцем Центрально-Міського відділу ДВС Макіївського МУЮ вчинені не були.

Далі, відповідно до ст. 63 Закону у разі відсутності в боржника - фізичної особи достатніх коштів чи рухомого майна проводиться звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Крім того, у відповідності до ст. 68 Закону у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум звертається стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Однак, під час розгляду скарги державним виконавцем не були надані суду докази виконання вимог вищевказаних норм та з'ясування наявності у боржника майна, і на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, у тому числі такого майна, яке не підлягає реєстрації в БТІ, УДАІ, тощо (побутова техніка, цінні папери, частки в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання).

Так, в матеріалах справи відсутні докази про звернення до органів БТІ, територіального відділу органів державного земельного кадастру, нотаріуса з вимогою про надання інформації щодо наявності у боржника нерухомого майна, земельних ділянок, іншого майна, відсутня інформація органів державної податкової служби щодо відкритих рахунків, інформація з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, відсутні пояснення посадових осіб боржника за фактом невиконання рішення суду, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, у той час як статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено обов'язки державного виконавця, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного та на підставі встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що бездіяльність Центрально-Міського відділу ДВС Макіївського МУЮ щодо невиконання ухвали господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у даній справі фактично позбавила стягувача права на своєчасне отримання присудженої суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, визнає дії чи бездіяльність органу ДВС незаконними, визнає недійсними наслідки виконавчих дій та зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправну бездіяльність органу ДВС при виконанні вищезазначеного судового рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Центрально-Міський відділ ДВС Макіївського МУЮ вчинити всі необхідні виконавчі дії у точній відповідності із Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, на підставі викладеного господарський суд вважає за необхідне задовольнити скаргу ТОВ "АІС АЗЧ Маркет".

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33-35, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" на бездіяльність Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області щодо невиконання наказу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року в даній справі.

Зобов'язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області вчинити всі необхідні виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у точній відповідності із Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя К.І. Головіна