Рішення № 30491549, 27.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2013 р. Справа № 19/079-12

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання

Дніпроенергобудпром», смт. Власівка, м. Світловодськ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області;

про стягнення 7696743,50 грн.

Головуючий суддя Карпечкін Т.П.

суддя Заєць Д.Г.

суддя Черногуз А.Ф.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бабаченко А.Г. (довіреність № 5 від 05.02.2012 р.);

від відповідача: Чижов В.А. (довіреність № 92/КАМ/Ю від 02.01.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі - відповідач) про стягнення 7696743,50 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Довгостроковим договором підряду № 240-06/КАМ та додаткових угод №№ 7, 9, 10, 11, 12 до договору підряду щодо сплати вартості виконаних позивачем підрядних робі. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 3518368,12 грн. суму основного боргу, 3764653,90 грн. - пені, 351836,81 грн. - штрафу та 61884,72 грн. суму 3% річних.

Ухвалою від 15.10.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/079-12 та призначив її розгляд на 05.11.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 05.11.2012 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні 05.11.2012 р. подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення заборгованості за виконані роботи та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Ухвалою від 05.11.2012 р. суд відклав розгляд справи на 26.11.2012 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

23.11.2012 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 3518368,12 грн. суму основного боргу, 2080881,76 грн. - пені, 351836,81 грн. - штрафу та 61884,72 грн. суму 3% річних.

Крім того, 26.11.2012 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а від позивача - витребувані судом додаткові докази.

Ухвалою від 26.11.2012 р. суд відклав розгляд справи на 05.12.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

Присутнім у судовому засіданні 05.12.2012 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням поданих уточнень

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2012 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, проте через загальний відділ господарського суду від останнього надійшов відзив на уточнення позовних вимог, в якому відповідач посилається на те, що строк повної оплати виконаних робіт не настав, оскільки об'єкт не введений в експлуатацію, крім того між сторонами існує спір щодо якості виконаних робіт.

Ухвалою від 05.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 19.12.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

19.12.2012 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору та докази, а відповідач звернувся з клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 19.12.2012 р. у справі № 19/079-12 призначено колегіальний розгляд справи та передано справу до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для визначення складу колегії суддів.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області № 281-АР від 20.12.2012 р. визначено колегію з розгляду справи № 19/079-12 у складі: головуючий суддя Карпечкін Т.П., судді: Заєць Д.Г., Черногуз А.Ф.

Ухвалою від 20.12.2012 р. справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено судове засідання на 14.01.2013 р.

Ухвалою від 28.12.2012 р. розгляд справи призначено на 04.02.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. у відпустці.

04.02.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника з'явитись у судове засідання.

Ухвалою від 04.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 15.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

15.02.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 19/079-12 до закінчення розгляду справи № 8/035-12.

Присутні в судовому засіданні 15.02.2013 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а також надали письмові пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідачем належним чином не доведено пов'язаність справи № 8/035-12, предметом спору якої є розірвання договору підряду, зі справою № 19/079-12, в якій розглядаються вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою від 15.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 27.02.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

26.02.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення та докази по справі.

Крім того, 27.02.2013 р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надйшло повторне клопотання про зупинення провадження у справі № 19/079-12 до закінчення розгляду справи № 8/035-12.

Присутні в судовому засіданні 27.02.2013 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача просив задовольнити клопотанням про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовив у його задоволенні, оскільки обставини та факти, які будуть встановлені під час розгляду справи № 8/035-12 не впливають на вирішення по суті справи № 19/079-12.

Ухвалою від 27.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 18.03.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

18.03.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення та докази по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 27.03.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 27.03.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2006 р. між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Довгостроковий договір підряду № 240-06/КАМ.

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобовязався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України будівельні роботи на будівельних об`єктах замовника, а саме: в 2006 році на птахофермах № 26, 27, 29, розташованих в смт. Димер Вишгородського р-ну Київської обл., 42 пташника з прибудованими тамбурами та септиками; в 2007 році на птахофермах № 33, 34, 35, розташованих в с. Литвинівка Вишгородського р-ну Київської обл., 48 пташників з прибудованими тамбурами та септиками, а замовник зобов`язується надати підряднику відповідні будівельні майданчики, прийняти завершені роботи і оплатити їх.

Згідно п.2.1. договору, обов'язки підрядника та замовника щодо фінансування і термінів виконання робіт передбачаються в Додаткових угодах.

Умовами пунктів 3.1., 3.3., 3.4., 3.5 договору передбачено, що вартість робіт по даному договору встановлюється відповідно до наданої замовником проектної документації та на підставі кошторисної документації і зазначається в додаткових угодах, що додаються до договору.

Розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів прийомки виконаних робіт, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт. Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам прийомки виконаних робіт (КБ-2) протягом 10-ти днів з дати підписання таких актів повноважними представниками сторін.

Порядок проведення розрахунків передбачається в Додаткових угодах.

Весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми договору. 5% від загальної суми договору притримаються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконаннях або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даному договору) і оплачуються підряднику наступним чином: -50% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання акту введення об'єкта в експлуатацію; - 50% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати закінчення гарантійних зобов'язань підрядника, тобто через 12 календарних місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт, що виконуються по даній угоді замовника.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір

підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельніт та інші роботи, а замовник

зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами,технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обовязок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

22.09.2006 р. між позивачем і відповідачем, на виконання вимог п. 2.1. Довгострокового договору підряду від 31.05.2006 р. за № 240-06/КАМ, було укладено Додаткові угоди за номерами 7, 8, 9, 10 на будівництво пташників на птахофермах за номерами 35, 33, 32, 34 в с. Литвинівка Вишгородського району Київської області та 15.07.2008 р. Додаткові угоди за номерами 11, 12 на будівництво пташників на птахофермах за номерами 36, 37 в с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області.

За умовами зазначених додаткових угод, відповідач взяв на себе зобов'язання фінансування будівництва птахоферм за номерами 32, 33, 34, 35, 36, 37 у строки та обсягах, встановлених договором та додатковими угодами

За вищевказаними договором та додатковими угодами, позивачем, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, у встановлені у цих додаткових угодах строки, виконані роботи по частковому будівництву пташників на птахофермах за номерами 32, 33, 34, 35 в с. Литвинівка Вишгородського району Київської області.

Згідно п. 7.2. договору, виконані роботи у обсязі, згідно профінансованих етапів відповідачем, оформляються актами прийому-передачі, встановленої форми КБ-2.

Відповідачем, на виконання вимог п.п. 1.1., 7.6 договору, ст. 853 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, без будь-яких заперечень щодо якості, вартості та строків виконання будівельних робіт, були підписані акти прийому-передачі, встановленої форми КБ-2, та частково профінансовані наступні етапи робіт:

- згідно Додаткової угоди № 7, за актами щодо будівництва птахоферми № 35 вартість виконаних підрядних робіт становить 16951154,40 грн., які відповідачем оплаченні частково, внаслідок чого рахується заборгованість у сумі 806179,58 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 9, за актами щодо будівництва птахоферми № 33 вартість виконаних підрядних робіт становить 15409285,20 грн., які відповідачем оплаченні частково, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 770 464,26 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 10, за актами щодо будівництва птахоферми № 32 вартість виконаних підрядних робіт становить 11941834,80 грн., які оплаченні відповідачем частково, а заборгованість становить 597091,70 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 11, за актами щодо будівництва птахоферми № 36 вартість виконаних підрядних робіт становить 13446525,60 грн., які відповідачем оплаченні частково, внаслідок чого рахується заборгованість у сумі 672 326,28 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 12 за актами щодо будівництва птахоферми № 37 вартість виконаних підрядних робіт становить 13446529,20 грн., які відповідачем сплаченні частково, внаслідок чого існує заборгованість у сумі 672326,28 грн.

Виконання підрядних робіт за додатковими угодами №№ 7, 9, 10, 11, 12 підтверджуються підписанами і скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), копії яких залучені до матеріалів справи. Факт підписання зазначених актів відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось.

В якості доказів проведення відповідачем розрахунків за виконані підрядні роботи до матеріалів справи залучені виписки з особового банківського рахунку позивача та підписані сторонами акти заліку однорідних вимог.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, до матеріалів справи надано Висновок за № 5936/12-45 судово-економічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у рамках господарської справи № 8/035-12, згідно з яким підтверджено наявність заборгованості ТОВ «Комплекс Агромарс» перед ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» за виконані будівельні роботи в рамках укладеного між ними Довгострокового договору підряду від 31.05.2006 р. за № 240-06/КАМ, із змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами, станом на 06.03.2012 р. становить 3 526 408,48 грн., у тому числі за:

- Додатковою угодою № 7 від 22.06.2006 р. в сумі 806179,58 грн.;

- Додатковою угодою № 8 від 22.06.2006 р. в сумі 0,00 грн.;

- Додатковою угодою № 9 від 22.06.2006 р. в сумі 778464,20 грн.

- Додатковою угодою № 10 від 22.06.2006 р. в сумі 597091,74 грн.

- Додатковою угодою № 11 від 15.07.2008 р. в сумі 672346,28 грн.

- Додатковою угодою № 12 від 15.06.2008 р. в сумі 672326,68 грн.

Отже, вказаний Висновок за № 5936/12-45 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у справі № 8/035-12 також підтверджує факт неналежного виконання відповідачем умов Довгострокового договору підряду від 31.05.2006 р. за № 240-06/КАМ і додаткових угод до останнього.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності всі наявні у справі докази, які в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України визнаються судом належними, встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 3518368,76 грн. Вказана сума заборгованості фактично складається з гарантійних внесків, утриманих відповідачем на підставі п. 3.5. договору та п. 4.7. додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 4.7. додаткових угод, весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95 % від загальної суми угоди. 5 % від гальної суми угоди притримується замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків Замовника, спричинених невиконанням, або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються підряднику наступним чином: - 70 % суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання акту прийому передачі повного обсягу робіт; - 30% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати закінчення гарантійних зобов'язань підрядника, тобто через 12 календарних місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт, що виконуються по даній угоді замовнику.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на вищенаведене та підписання відповідачем акту приймання виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Проте, судом встановлено, що з 2009 року відповідач зупинив фінансування будівництва пташників на птахофермах 33,35, 36, 37 с. Литвинівки та с. Гаврилівки, Вишгородського району, Київської області, мотивуючи це виникненням кризи. Дана обставина відповідачем належними доказами спростована не була.

Водночас, 23.11.2011 р. відповідач надав позивачу гарантійний лист за вих. № 6507, в якому визнав заборгованість в сумі 4581736,74 грн., зокрема:

- 847557,72 грн. за додатковою угодою № 7 від 22.09.2006 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

- 63368,42 грн. за додатковою угодою № 3-Н від 13.09.2005 р. до договору № 396-05/КАМ від 13.09.2005 р.;

- 958601,86 грн. за додатковою угодою № 8 від 31.01.2008 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

- 597091,74 грн. за додатковою угодою № 10 від 22.09.2006 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

- 770464,26 грн. за додатковою угодою № 9 від 22.09.2006 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

- 672326,28 грн. за додатковою угодою № 11 від 15.07.2008 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

- 672326,46 грн. за додатковою угодою № 12 від 15.07.2008 р. до договору № 240-06/КАМ від 31.05.2006 р.;

і гарантував її проплату наступним чином: у грудні 2011 року - 1000000,00 грн.; у січні 2012 року - 2000000,00 грн., у лютому 2012 року - 1581736,74 грн.

Виконуючи свої гарантійні зобов'язання відповідач 26.12.2011 р. сплатив 1000000,00 грн. та 05.03.2012 р. - 63368,42 грн., інша сума боргу залишилась несплаченою.

Згідно ч 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже встановлено судом вище, позивачем виконано свої зобовязання в повному обсязі, проте саме з ініціативи відповідача булло зупинено виконання Довгострокового договору підряду від 31.05.2006 р. за № 240-06/КАМ, із змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами.

Статтею 594 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Втім, суд звертає увагу на те, що обґрунтування відповідача щодо законного утримання 5% від загальної суми угоди, у зв'язку з неякісним виконанням позивачем підрядних робіт за договором та нарахування за це збитків є помилковим, оскільки, сам по собі факт нарахування збитків не носить правових наслідків для позивача без їх пред'явлення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що після закінчення терміну притримання відповідач на виконання вимог ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України не повідомив позивача про притримання коштів обумовлених додатковою угодою до договору та відповідних доказів до суду не надав.

Так, ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Таким чином, встановлений факт виконання позивачем свого зобов'язання та настання строку оплати, який також був визначений відповідачем у гарантійному листі, не дає права останньому притримувати кошти в сумі 3518368,04 грн., визначених п. 4.7. додаткових угод, поза межами терміну притримання встановленого договором без письмового повідомлення про це підрядника.

При цьому, позивач у позові та своїх поясненнях, з посиланням на ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, стверджує, що перебіг позовної давності був перерваний, у зв'язку з наданням відповідачем гарантійного листа за № 6507 від 23.11.2011 р. та частковим виконанням взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004 вказав, що забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Спори, що виникають між учасниками договірних правовідносин, підлягають вирішенню судом на підставі статті 55 Конституції України, загальних та спеціальних норм закону.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного Кодексу.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії повинні бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

В розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. Положення даної статті встановлюють підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач гарантійним листом за № 6507 від 23.11.2011 р. визнав заборгованість у сумі 4581736,74 грн., зокрема, і за додатковими угодами до Довгострокового договору підряду від 31.05.2006 р. за № 240-06/КАМ, на яких грнтуються позовні вимоги.

Крім того, відповідачем також були вчинені дії - сплата коштів, які свідчать про визнання заборгованості вказаної у гарантійному листі № 6507 від 23.11.2011 р.

Якщо факт визнання боргу встановлений, позовна давність переривається в день такого визнання. Відтак, надіслання відповідачем гарантійного листа за № 6507 від 23.11.2011 р. є підставою для переривання перебігу позовної давності в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 3518368,26 грн спливає лише 23.11.2014 р., тоді як позивач звернувся з позовом до господарського суду 12.10.2012 р., що підтверджується штампом канцелярії суду на позовній заяві.

Таким чином за відсутності обставин, що свідчать про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, спростовується помилкове твердження сторони про необхідність застосування до даних правовідносин ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що судом встановлено про відсутність підстав про застосування до даних правовідносин ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тому безпідставним є клопотання позивача про поновлення строку позовної давності в частині стягнення заборгованості в сумі 806159,60 грн., яка виникла за Додатковою угодою № 7 від 22.09.2006 р., та в сумі 462606, 54 грн., що виникла за Додатковою угодою № 9 від 22.09.2006 р., оскільки зазначені суми також входили до складу заборгованості, визнаної відповідачем у гарантійному листі № 6507 від 23.11.2011 р.

Частиною третьою статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до нового строку не зараховується.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 3518368,04 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено судом вище, у гарантійному листі № 6507 від 23.11.2011 р. відповідач, визнавши суму заборгованості в розмірі 4581736,74 грн., визначив нові строки виконання зобов'язань, а саме: сплатити в грудні 2011 року - 1000000,00 грн.; у січні 2012 року - 2000000,00 грн., у лютому 2012 року - 1581736,74 грн.

Проте, взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, тому станом на 05.03.2012 р. виникла заборгованість 3518368,04 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2080881,76 грн., нараховану на суму заборгованості в розмірі 2249601,90 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.09.2012 р.; штраф у розмірі 10% від вартості виконаних робіт, що становить 351836,80 грн.; 3% річних у сумі 61884,72 грн., нарахованих на суму заборгованості 3518368,26 грн. за період з 05.03.2012 р. по 05.10.2012 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 9.6. договору визначено, що в разі недотримання строку оплати виконаних робіт, передбаченого в додаткових угодах, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочки. Крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 10% від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість у строк до 01.03.2012 р., як було визначено в гарантійному листі № 6507 від 23.11.2011 р., тому суд вважає правомірним нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 2249601,90 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.09.2012 р.

При цьому, за змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Однак, строк позовної давності на звернення до суду в частині стягнення пені спливає 01.03.2013 р., тоді як позивач звернувся з позовом до суду 15.10.2012 р.

Отже, у суду також відсутні підстави для застосування ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в цій чатсині позовних вимог.

Як вбачається з розрахунку позивача, наведеним в уточненні позовних вимог, останнім здійснено нарахування без дотримання вимог Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, тому суд здійснив перерахування пені та задовольняє її в сумі 171709,34 грн. за наступним розрахунком:

- з 01.03.2012 р. по 22.03.2012 р. (2249601,90 грн. х 22 дн. х 2 х 7,75% : 100 : 365 = 21016,83 грн.);

- з 23.03.2012 р. по 01.09.2012 р. (2249601,90 грн. х 22 дн. х 2 х 7,5% : 100 : 365 = 150692,51 грн.);

- 21016,83 грн. + 150692,51 грн. = 171709,34 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до умов п. 9.6. договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт, що становить 351836,80 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 9.6. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплачених у встановлений термін виконаних робіт, і є правовим наслідком прострочення оплати виконаних підрядних робіт з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, у суду також відсутні підстави для застосування ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в цій чатсині позовних вимог, оскільки строк позовної давності на звернення до суду в частині стягнення штрафу спливає 01.03.2013 р., тоді як позивач звернувся з позовом до суду 15.10.2012 р.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 61884,72 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, максимальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 64380 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 7696743,50 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у максимальному розмірі - 64380 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 09.10.2012 р. № 1923 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 67080 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 3 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 09.10.2012 р. № 1923 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 2700 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 63; код ЄДРПОУ 14276579) 3518368 (три мільйони п'ятсот вісімнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 04 коп. - боргу, 351836 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 81 коп. - штрафу, 171709 (сто сімдесят одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 34 коп. - пені, 61884 (шістдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. - 3% річних, 34326 (тридцять чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Повернути на підставі рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 63; код ЄДРПОУ 14276579) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн., перераховану на підставі платіжного доручення № 1923 від 09.10.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 19/079-12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.04.2013 р.

Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

Суддя Д.Г. Заєць

Суддя А.Ф. Черногуз