Рішення № 30491492, 02.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.13 р. Справа № 905/942/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю помічника судді Смелянцевої К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» м.Донецьк

про стягнення 42 280,68грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

01.02.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» м.Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі – ТОВ«ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» м.Донецьк (далі – ВК«ВОГНЕТРИВНИК» ) з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 38 731грн.20коп., 3%річних в сумі 684грн.43коп., пені в сумі 2865грн.05коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №02/10 від 03.10.2008року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акти виконаних робіт на суму 681571грн.92коп.,однак, у порушення умов договору частина вартості виконаних робіт на суму 64552грн.84коп. відповідачем не оплачена, 01.03.2012року сторонами підписана угода про новацію, якою підтверджено суму заборгованості з дисконтом 40% у розмірі 38731,20грн. та встановлено новий строк її оплати 01.07.2012року, оскільки у встановлений строк зобов’язання відповідача по оплаті заборгованості не виконано, це стало підставою для звернення до суду з позовом.

Також у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» звернулось до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» в сумі 42280,68грн., які знаходяться на поточному рахунку 260092713 в ПАТ «Ерсте Банк», МФО 380009 або інших рахунках.

Ухвалою від 08.02.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ«ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/942/13-г.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №02/10 від 03.10.2008року, угоди про новацію від 01.03.2012року, досудової вимоги, фіскального чеку ДП «Укрпошта» №5122 від 18.01.2013року; рахунків, актів приймання виконаних підрядних робіт, актів зарахування взаємних вимог від 31.10.2008року, претензій, Статуту ТОВ«ТЕПЛОБУДМОНТАЖ», банківських виписок, та витяг з ЕДРОПОУ на ВК«ВОГНЕТРИВНИК».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 604, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статтями 54-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог суду не довів, вимог ухвал суду від 21.02.2013року,14.03.2013року не виконав, витребуваних судом документів не надав.

За клопотанням відповідача на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з метою надання можливості відповідачу сплатити суму заборгованості.

Представники сторін у судове засідання 02.04.2013року не з’явились, про час місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, з огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів позивач до суду не звертався.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з’явився у судове засідання 21.02.2013року, дослідивши представлені ним в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 838 ЦК України передбачає, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

03.10.2008року між ВК«ВОГНЕТРИВНИК» (Підрядник) та ТОВ «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» (Субпідрядник) укладено договір №02/10, за умовами п.1.1 якого Субпідрядник зобов’язується виконати роботи по об’єкту ЗАТ «Макіївський металургійний завод» «Капітальне будівництво стану 390» (далі – роботи),а Підрядник зобов’язується сплатити виконані роботи у порядку та строки, що передбачені даним договором.(арк. справи 21-27).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 10 договору, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором. За погодженням сторін строк дії даного договору може бути продовжений.(п.10.4 договору).

У розділі 5 договору сторони узгодили порядок передачі -приймання виконаних робіт. Так, передача – приймання виконаних робіт здійснюється на території Замовника та оформлюється шляхом підписання актів КБ-2в виконаних робіт на підставі твердої договірної ціни. Зобов’язання по складанню актів КБ-2в покладається на субпідрядника. Оригінали актів КБ-2в передаються Підряднику у 2-х екземплярах після підписання та скріплення печатками кожного екземпляру Субпідрядником.(п.п.5.2,5.3 договору).

У відповідності до зазначених пунктів договору ВК«ВОГНЕТРИВНИК» та ТОВ «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» підписано акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 681571,92грн.

Вищезазначені акти містять посилання на договір №02/10 від 03.10.2008року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №02/10 від 03.10.2008року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов’язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору оплата Підрядником вартості виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Субпідрядника протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів КБ-2в на підставі наданих Субпідрядником рахунків – фактур та податкових накладних поетапно у розмірі 90% від вартості робіт, що належить до сплати, що зазначена у акті КБ-2в, але у будь-якому випадку не раніше отримання Підрядником грошових коштів за виконаний Субпідрядником обсяг робіт від Замовника. Кінцевий розрахунок за виконані роботи в розмірі 10% від вартості виконаних робіт здійснюється після здачі об’єкта в експлуатацію.

Відповідач не довів належними доказами у справі, що відкладальні умови, які передбачені зазначеними вище умовами договору на час розгляду справи у суді не настали.

Відповідачем сплачена вартість виконаних робіт в сумі 566571грн.92коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 19.01.2009року по 18.10.2011року, частково на суму 50447грн.16коп. у порядку ст. 601 ЦК України сторонами договору проведено залік зустрічних однорідних вимог. Таким чином, залишилась не оплаченою вартість виконаних робіт у розмірі 64552грн.84коп.

Згідно ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про

заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

01.03.2012року між ВК«ВОГНЕТРИВНИК» (Генпідрядник) та ТОВ «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» (Підрядник) укладено угоду про новацію, якою сторони встановили наступне:

На виконання умов договору №02/10 від 03.10.2008року Підрядником були виконані вогнетривкі роботи по будівництву нагрівальної печі Стана 390. Станом на 01.03.2012року існує зобов’язання Генпідрядника по оплаті вказаних робіт в сумі 64552грн.84коп. (первісне зобов’язання), а саме за рахунком №61 від 31.12.2008року. Згідно ст. 604 ЦК України сторони досягли згоди про припинення первісного зобов’язання Підрядника (та всіх пов’язаних з ним додаткових зобов’язань) шляхом заміни його новим зобов’язанням. У відповідності з новим зобов’язанням Генпідрядник сплачує Підряднику грошові кошти з дисконтом 40% заборгованості в сумі 38731грн.20коп. у строк до 01.07.2012року, а Підрядник приймає виконання нового зобов’язання як належне. При цьому сторони підтвердили, що не мають одна до одної претензій за договором №02/10 від 03.10.2008року.

Угода про новацію від 01.03.2012року згідно п. 6 вступає в силу з моменту її підписання та діє до 01.07.2012року.

Таким чином, шляхом підписання угоди про новацію сторони припинили зобов’язання за договором №02/10 від 03.10.2008року шляхом заміни його новим - Генпідрядник сплачує Підряднику грошові кошти з дисконтом 40% заборгованості в сумі 38731грн.20коп. у строк до 01.07.2012року, а Підрядник приймає виконання нового зобов’язання як належне.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт в сумі 38731грн.20коп. за угодою про новацію.

Строк виконання зобов’язання відповідача за угодою про новацію на момент звернення з позовом настав, відповідач зобов’язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 38731грн.20коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 38731грн.20коп. на час звернення з позовом.

У клопотаннях про відкладення розгляду справи від 07.02.2013року та 11.03.2013року відповідач фактично визнав наявність заборгованості та просив суду відкласти розгляд справи в зв’язку з наміром її погасити.

В процесі судового розгляду справи 20.02.2013року відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 10000грн.00коп., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача, внаслідок чого в цій частині провадження у справі підлягає припиненню згідно вимог п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 28731грн.20коп. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3%річних в сумі 684грн.43коп. за період з 01.07.2012року по 31.01.2013року, у зв’язку з чим, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши розрахунок сум 3%річних за вказаний позивачем період – з 01.07.2012року по 31.01.2013року, суд дійшов висновку, що початок періоду нарахування 3% річних визначено позивачем невірно, зокрема, оскільки у відповідності з п. 3 угоди про новацію за новим зобов’язанням Генпідрядник сплачує Підряднику грошові кошти в сумі 38731грн.20коп. у строк до 01.07.2012року, відповідно прострочення виконання грошового зобов’язання розпочинається з 02.07.2012року, вірним періодом, за який позивач має право нараховувати 3% річних є з 02.07.2012року по 31.01.2013року.

Здійснивши перерахунок за вказаний період суд прийшов до висновку, що обґрунтований розмір 3%річних складає 679грн.65коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, у іншій частині вимог відмовляється як у заявлених безпідставно.

Розглянувши вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2865грн.05коп., суд вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладаючи господарський договір, сторони можуть визначати зміст договору, керуючись вільним волевиявленням. Тобто сторони мають право погоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству на свій розсуд, зокрема, щодо розмір штрафних санкцій за порушення умов договору.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, умовами договорів, що укладені між сторонами, зокрема, як за первісним договором, так і за угодою про новацію, не передбачено стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати вартості виконаних робіт, таким чином сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення розміру пені. Ствердження позивача, що слід застосовувати ст. 3 зазначеного вище Закону є безпідставним, оскільки дана норма встановлює граничний розмір пені, який не бути перевищений при здійсненні розрахунку, а не сам розмір пені. Розмір пені за порушення зобов’язання встановлюється виключно сторонами у договорі.

З огляду на те, що в даному випадку за порушення господарського зобов’язання розмір санкцій законом не встановлений, сторонами у договорі розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати робіт не передбачений, отже правові підстави для нарахування пені в сумі 2865грн.05коп. відсутні, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно клопотання про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Приписами ст.67 ГПК України передбачено вичерпний перелік засобів забезпечення позову, зокрема, серед інших заходів забезпечення позову, передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п.7.1 Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.11.2011року у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ«ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» м.Донецьк в сумі 42280,68грн., які знаходяться на поточному рахунку 260092713 в ПАТ «Ерсте Банк», МФО 380009 або інших рахунках.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою вжитих судом заходів до забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позивач, відповідно до ст. 33 ГПК України, при поданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття таких заходів.

Позивач в якості підстави для застосування вказаних заходів зазначає факт невиконання відповідачем свого грошового зобов’язання в частині оплати робіт, що спричинює порушення прав позивача.

Разом з тим, у тексті позовної заяви, яка містить заяву про застосування заходів до забезпечення позову, відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, до вказаної заяви не додані докази конкретної неправомірної поведінки відповідача щодо будь-якого належного йому майна, направленої на його реалізацію з метою уникнення виконання рішення суду.

Відповідно, у суду відсутні будь-які об’єктивні докази наявності реальної загрози в унеможливленні примусового виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Виходячи з викладених обставин, змісту наведених нормативно – правових актів, суд не находить підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» м.Донецьк в сумі 42280,68грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 838, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 66, 67, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» в сумі 42280,68грн., які знаходяться на поточному рахунку 260092713 в ПАТ «Ерсте Банк», МФО 380009 або інших рахунках.

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» до Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» в частині стягнення заборгованості в сумі 10000грн.00коп. за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» до Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» про стягнення заборгованості в сумі 28731грн.20коп., 3%річних в сумі 684грн.43коп., пені в сумі 2865грн.05коп. задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого кооперативу «ВОГНЕТРИВНИК» ( 83062, м.Донецьк, Ленінський район, вул. Ткаченка, буд.126, ідентифікаційний код 13510317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОБУДМОНТАЖ» (50005, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, буд.21, ідентифікаційний код 31550841) заборгованість в сумі 28731грн.20коп., 3% річних в сумі 679грн.65коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1603грн.68коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.04.2013року оголошено повний текст рішення суду.

Суддя Осадча А.М.