Рішення № 30491307, 20.02.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/7/13

Єдиний унікальний № 2517/6786/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року Прилуцький міськрайсуд Чернігівської області в складі: головуючого судді Кантур А.М.при секретарі Геєць О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Прилуки справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з будинку,

В С Т А Н О В И В :

Згідно укладеного11.05.07р.договору№CNROGA00000011,позивач(тоді-ЗАТ КБ«Приватбанк») надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 20000 доларів США під 11,04% річних на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим поверненням такого 11.05.2017р.(а.с. 9-14). Для забезпечення виконання зобов»язання в той же день приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб посвідчила укладений між сторонами договір,за яким відповідач надав в іпотеку кредитору житловий будинок №2 з господарсько-побутовими будівлями, пл. 94.7м2 (житлової-54.5м2), розташований в АДРЕСА_1 та йому належний на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,виданого Прилуцькою міською держнот конторою 3.10.1996р.за реєстром №3-2656,і за тією ж адресою- земельну ділянку,пл.658 м2, яка належить йому на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА№405495,виданого Прилуцькою міською радою Чернігівської області 20.05.2005р., загальна ціна іпотеки складає 176100,00 грн.(а.с.15-20).

Як зазначається в позовній заяві,у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань за цим договором станом на 11.07.12р.утворилася заборгованість в розмірі 42020,53дол.США,з них по:кредиту-19146,78,процентам і комісії за користування ним -10076,71 та1480,00,пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань -9286,26,штраф у розмірі 31,29(фіксована частина) і 1999,49(процентна складова),що за курсом НБУ від 11.07.12р. (1S=7,99грн) становить 335744,01грн.(а.с.5-8,33),і той вимоги позивача про погашення цієї заборгованості залишив без задоволення. Тому позивач просить суд на підставі ст.ст.6,33,38,39 ЗУ «Про іпотеку» звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на передані в іпотеку вищезазначені будинок та земельну ділянку, шляхом продажу цих предметів іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені боржника-іпотекодавця ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з будь-яким покупцем, з отриманням витягу Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах(організаціях, підприємствах) незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки,а також виселити з нього ОСОБА_1, ОСОБА_2,та ОСОБА_3,1997р.н., які проживають та зареєстровані в даній іпотечній садибі (а.с.59),і стягнути з них понесені позивачем судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі,але їх не визнали відповідач ОСОБА_1та представник його й інших відповідачів з тих мотивів, що він хоче і взмозі погашати взятий кредит частками до закінчення строку дії договору11.05. 2017р.,якби службовці Чернігівського РУ банку-позивача справедливо й добросовісно нараховували плату за користування кредитом, прозоро і зрозуміло для нього (як позичальника) погашали внесеними ним грошовими сумами, вмотивували збільшення з 25.11.08р. процентної ставки з 11,04 до 13,08%,без вигаданих комісійних платежів та різних видів штрафних санкцій,а не вимагали негайно сплатити завідомо непосильні для його сім»ї одноразовий і щомісячні платежі в 10000 та по 1000 дол. США, не залякували відібранням іпотечної садиби і виселенням з неї його з дружиною та неповнолітньою дочкою (а.с.31-32,59,60,79).За твердженням відповідача ОСОБА_1, згадані службовці обрали для себе найлегший спосіб погашення його кредиту шляхом відібрання в його сім»ї єдиного житла,щоб таке продати за безцінь«своїм людям»,не бажають приймати від нього гроші на погашення кредиту та пояснити механізм його погашення,коли після сплати ним в серпні-вересні 2011р. 2000 дол. США майже не зменшилася сума заборгованості(а.с.105).

Служба у справах дітей Прилуцької міської ради(3-ої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів)просить розглянути даний спір у відсутність його представника та захистити житлові права неповнолітньої ОСОБА_3,не виселяти її з іпотечного будинку у зв»язку з відсутністю в неї іншого житлового приміщення(а.с.94,101).

Ухвалою суду від 14.09.12р. провадження по даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі за позовом ОСОБА_1до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки недійсним,і поновлено ухвалою від 10.12.12р.(а.с.63,70).

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши подані ними докази,необхідно відмовити в задоволення цього позову з наведених відповідачами і таких підстав.

Так,без наведення жодних своїх зусиль для того позивач додає до первісного позову клопотання про витребування із СГІРФО Прилуцького МВ УМВС довідки про фізичних осіб,які зареєстровані та проживають в іпотечному будинку,а 14.09 та 18.12.12р. уточнює позов вимогами про залучення до справи відповідачки ОСОБА_2.,органу опіки та піклування Прилуцької міськради, пізніше-її служби у справах дітей(як 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору) про виселення з іпотечної садиби обох відповідачів з їхньою неповнолітньою дочкою ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, про яку знав заздалегідь з наявної в нього довідки комітету самоорганізації населення №024/2-09-882 від 12.06.12р.,потім всупереч принципам змагальності, диспозитивності і обов»язковості доказування просив розглянути даний позов у відсутність свого представника,неодноразово змінював, участь якого визнавалася обов»язковою протокольною ухвалою суду (зафіксовано техзасобом на диску), що при задоволенні цього делікатного позову у відсутність того представника могло потягнути суспільне обурення лише на суд,як орган держави (а.с.34-35,43,54-59,71,73-78,103).

Між тим,позивач утаїв від суду,що ним заявлені до ОСОБА_1та ОСОБА_2.позовні вимоги по цій справі уже були предметом судового розгляду,змінені в попередньому судовому засіданні,і чинним рішенням Прилуцького міськрайсуду від 12.03.10р.постановлено стягнути з одного ОСОБА_1 в користь позивача 20144,7 дол.США заборгованості по кредитному договору від 11.05.2007р. та 1734 грн.в рахунок судових витрат(а.с.108),а також про отримані ним у зв»язку з цим конкретні грошові суми з боржника в порядку,передбаченому ЗУ«Про виконавче провадження».

За кредитним договором від 11.05.2007р.,в цей день позивач видав відповідачу ОСОБА_1 20000дол.США від 11,04%(а з 25.11.08р-13,08%) річних на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим терміном його повернення 11.05.2017р.Отже,згідно ст.ст.509ч.1,526,527,529, 530,536 ЦК України таке зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу,а кредитор-прийняти виконання особисто,тобто боржник ОСОБА_1 зобов»язаний своєчасно повернути кредитору зазначену грошову суму і відсотки за користування чужими грошовими коштами за узгодженим між ними графіком,що забезпечено неустойкою (штрафом,пенею) і окремо договором іпотеки.За змістом ст.ст.546,549-552 ЦК України при встановленні вини боржника в порушенні кредитного зобов»язання та незалежно від наявності пов»язаних із цим збитків позивач вправі вимагати застосування до нього лише одного виду штрафних санкцій - неустойки або її різновидів штрафу чи пені,а не їх сукупності всупереч змісту ст.61 Конституції України,яка не допускає подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На думку суду,неправомірним також є застосування вигаданих позивачем «комісійних» нарахувань,юридичну природу яких не зміг пояснити в суді жоден з представників позивача,а текст зазначеного кредитного договору не містить ознак правовідносин, які б регулювалися главою 69 (ст.ст.1011-1014)ЦК України, бо після отримання 11.05.07р.цільових 20000 дол. США в позивача боржник ОСОБА_1 не уповноважував його управляти цими грошовими коштами або вчиняти з ними будь-які правочини,а тому перший не придбавав статусу комісіонера і не мав жодного права на одержання від другого непередбаченого законом виду сатисфакції.

За таких обставин необхідно погодитися з позицією ОСОБА_1про порушення позивачем права його неповнолітньої дочки на належні умови розвитку та житло,передбачені ст.18 ЗУ«Про охорону дитинства» та ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р.,ратифікована Україною 27.02.1991р., ігнорування засад добросовісності,розумності та справедливості при укладенні та дії розглядуваного зобов»язання,у зв»язку з чим та на підставі ст.39 ЗУ «Про іпотеку» необхідно відмовити в задоволенні даного позову.

Тому, на підставі наведеного, керуючись ст.ст.209, 212, 215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з будинку - відмовити.

Апеляційна скарга на дане судове рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його отримання до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайсуд.

Суддя: А.Кантур